Постанова № 64059700, 12.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р. Справа№ 910/16798/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта): Старшинський В.А.(адвокат) - за договором про надання правової допомоги № 15/06/16-01 від 15.06.2016;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: Максимець В.М.- за довіреністю № ДВК - 285 від 05.10.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест» на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/16798/16 (суддя Комарова О.С.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест», м. Київ

до державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», м. Київ

про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/16798/16 припинено провадження у справі № 910/16798/16 позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест» (надалі-ТОВ «Гефест»/ позивач/апелянт) до державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни (надалі- приваний нотаріус КМНО Гречана Р.Т./ відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (надалі- ТОВ «Кредитні ініціативи»/третя особа) про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Вищезазначений судовий акт мотивовано тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі у справі лише в якості третьої особи.

При цьому суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 1, 4, 12, 21, п. 1. ч. 1 ст. 80 ГПК України, п. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/16798/16 скасувати, а справу передати а розгляд господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права, а саме п. 1. ч. 1 ст. 80 та ст. 111-28 ГПК України, ст. 55 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, як стверджує скаржник суд першої інстанції посилаючись на п. 8 постанови Пленуму ВГСУ №10 від 24.10.2011 та вказуючи, що нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а лише залучається до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не звернув увагу на те, що позивачем пред'явлено позовну вимогу до державного реєстратора, а не до приватного нотаріуса.

Так, апелянт вважає, що у поданій позовній заяві мова йде про правовідносини, пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, та спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин між юридичними особами, тому має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2016 відновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Гефест» пропущений процесуальний строк на звернення з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.01.2016 у справі № 910/16798/16; скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.12.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 задоволено подане представником позивача клопотання про продовження строку розгляду справи, та відповідно, відкладено розгляд справи на 22.12.2016.

15.12.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу Київського апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест» надішли письмові пояснення до апеляційної скарги.

21.12.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу Київського апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній просить суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/16798/16 відкладено на 28.12.2016.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-52/6704/16 від 27.12.2016 у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л. В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/16798/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.12.2016 для розгляду справи № 910/16798/16 сформовано судову колегію у складі головуючого судді Разіної Т. І., суддів Отрюх Б.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/16798/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Отрюх Б.В., Яковлєв М.Л.

В судовому засіданні 28.12.2016 представник третьої особи звернувся з клопотанням про продовження строку розгляду скарги у відповідності до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 задоволено подане представником позивача клопотання про продовження строку розгляду справи та відповідно відкладено розгляд справи на 12.01.2017.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги з викладених у ній підстав.

В судовому засідання апеляційної інстанції представник третьої особи заперечував вимоги апеляційної скарги та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Встановлено, що в судове засідання 12.01.2017 державний реєстратор- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна (відповідач) не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Київського апеляційного господарського суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та третьої особи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест»» подало до місцевого господарського суду позовну заяву до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 16-21).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.11.2010 між позивачем та публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» укладено договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 14-919/2010. В забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачем та публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» було укладено іпотечний договір від 30.11.2010. Крім того, як зазначає позивач 30.03.2016 між публічним акціонерним товариством «Банк Кіпру» та товариством з обмеженою відповідальністю було укладено договір факторингу, згідно з яким передано право вимоги, у тому числі за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №14-919/2010. Однак, як стало відому 14.06.2016 позивачу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що право власності на об'єкт нерухомості перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі рішення про державну реєстрації прав на їх обтяжень.

Враховуючи, що його права порушенні позивач звернувся з позовом Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язати вчинити дії.

Ухвало Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2016 закрито провадження у справі № 826/9210/16 у зв'язку з тим, що спірні правовідносини у даній справі також пов'язані із невиконанням цивільного-правових угод (у даному випадку іпотечного договору), отже даний спір не публічно-правовим, а відтак не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи приписи ухвали Окружного адміністративного суду ТОВ «Гефест» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача до відповідача про правомірність прийнятого держаним реєстратором - приватним нотаріусом рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення позивача.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державним реєстратором є:

1. громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав;

2) нотаріус;

3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами з питань реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Приписами ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У підпункті 4.2.1. пункту 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 зазначено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду (стаття 12 ГПК).

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України "Про нотаріат", право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК.

При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Отже, враховуючи вищезазначені норми законодавства, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна не може бути стороною в господарському процесі у розумінні статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України.

В постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року у справі №21-41а16, на яку посилається апелянт, суд дійшов висновку, що спір про визнання протиправним та скасування рішення держреєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а також про скасування вчиненого ним запису про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не є публічно-правовим, не належить до юрисдикції адміністративних суддів, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись судами за правилами Цивільного процесуального кодексу.

Однак, як правильно зазначив місцевий господарський суд, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна ,не може бути стороною в господарському процесі у розумінні статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України за відсутності відповідного статусу.

Якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин (п. 14 постанови пленуму вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність припинення місцевим господарським судом провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест» до державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Руслани Тарасівни, за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі п. 1 ч 1 ст. 80 ПК України

Відповідно до ч. 2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення (ухвали) лише за умови, якщо це призвело до прийняття неправильного рішення. В даному випадку апеляційний суд не вбачає, що зазначені скаржником порушення процесуального права, а саме ст. 69 ГПК призвели до прийняття неправильної постанови. Тому, суд апеляційної інстанції не вбачає аргументованих підстав на підтвердження зазначених порушень і не приймає до уваги дані твердження апелянта.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи та наданих в судових зсіданнях дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-1 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 81, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест» залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/16798/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Б.В. Отрюх