Рішення № 64058367, 10.01.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/109/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2017 Справа № 908/2843/16

за позовом: Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МІК (69006, м. Запоріжжя, вулиця Північне шосе, 69-а)

про стягнення 54 591,25 грн.

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився (у попередньому судовому засіданні 06.12.2016 р. був присутній представник ОСОБА_1 довіреність № б/н від 20.01.2016 р.)

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України, м. Київ звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МІК суми 54591,25 грн. пені за прострочення поставки товару в рамках договору від 30.07.2015 р. № 286/3/15/326 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Обґрунтовуючи позов позивач вказує, що на виконання укладеного між сторонами договору №286/3/15/326 від 30.07.2015 р. про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) відповідно до специфікації товару відповідачем було поставлено товар, проте, із порушенням встановленого договором строку, а саме: відповідно до ОСОБА_2 приймального контролю (якості) № 1 від 16.10.2015 р. товар в кількості 1485 шт. на суму 1 076 595,30 грн. завезено на в/склад (в/частину) 13.11.2015 р., тобто з запізненням на 29 діб; відповідно до ОСОБА_2 приймального контролю (якості) № 2 від 21.10.2015 р. товар в кількості 1500 шт. на суму 1 087 470,00 грн. завезено на в/склад (в/частину) 23.10.2015 р., тобто з запізненням на 8 діб; відповідно до ОСОБА_2 приймального контролю (якості) № 3 від 30.10.2015 р. товар в кількості 1065 шт. на суму 772 103,70 грн. завезено на в/склад (в/частину) 03.11.2015 р., тобто із запізненням на 19 діб. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобовязань щодо додержання термінів поставки є підставою для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді пені згідно п. 7.3.4 Договору. Посилаючись на приписи статей ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.10.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2843/16, розгляд якої призначено на 06.12.2016 р.

На підставі ст. 69 ГПК України, ухвалою суду від 06.12.2016 р. строк розгляду справи було продовжено за клопотанням відповідача на 15 днів до 10.01.2017р., розгляд справи відкладено на 10.01.2017 р.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалі від 06.12.2016 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався. Натомість, надав заяву № б/н від 06.01.2017 р., в якій просить розгляд справи відкласти у звязку із зайнятістю повноважного представника у іншому судовому засіданні.

Розглянувши клопотання відповідача, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, як процесуально необґрунтоване.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, в разі зайнятості одного із представників, відповідач не був позбавлений можливості направити у судове засідання іншого свого представника.

При цьому, суд наголошує, що розгляд справи вже відкладався за клопотанням відповідача. У судовому засіданні 06.12.2016 р. представник відповідача був присутній і мав можливість висловити свої доводи суду. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання письмового відзиву з викладенням своєї правової позиції щодо предмету спору, чим він не скористався.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі незявлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обовязком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Заявивши клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач: по-перше, в порушення ст.ст.33, 34 ГПК України не надав доказів неможливості явки представника в судове засідання 10.01.17р., а по-друге, суд позбавлений процесуальної можливості відкласти розгляд справи з огляду на встановлений ст. 69 ГПК України двохмісячний строк вирішення спору, який ухвалою суду від 06.12.2016р. вже був продовжений на 15 днів і останнім днем вирішення спору є 10.01.2017р.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвалу господарського суду від 06.12.2016. (з інформацією про час та місце судового розгляду справи) було своєчасно надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, в строки та порядку, встановлених статтею 87 ГПК України. Вказані ухвали до суду, через неотримання їх адресатом, не поверталися.

Тобто, про час та місце судового розгляду даної справи сторони були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, враховуючи обмеженість розгляду справи визначеним законом процесуальним строком та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 10.01.2017 р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 30.07.2015 р. між Міністерством оборони України (Замовником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю МІК (Постачальником, відповідачем у справі) було укладено договір № 286/3/15/326 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (надалі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобовязався у 2015 році поставити замовнику одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (лот 5. Штани утеплені польові) (далі товар), а Замовник зобовязався забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості і строки (терміни), вказані у цьому договорі (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією.

Згідно із специфікацією сторони узгодили найменування товару Штани утеплені польові; строки (терміни) постачання до 15.10.2015 р. включно; загальну кількість, яку необхідно постачати 5000 штук; ціну за одиницю товару (без ПДВ) 604,15 грн.; ціну товару (без ПДВ) 3 020 750,00 грн., ціну товару з ПДВ 3 624 900,00 грн.

Пунктом 2.7 Договору передбачено, що приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Згідно абз. 2 п. 5.1 Договору строк поставки товару визначений в специфікації договору (п. 1.2).

Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника (п 5.3. Договору).

Пунктом 7.3.4 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Строк дії договору до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 Договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору Постачальником поставлено, а Замовником прийнято товар, визначений у Специфікації, що підтверджується відповідними актами приймального контролю (якості):

- акт приймального контролю (якості) № 1 від 16.10.2015 (прийнято 1200 шт. товару) на суму 1 076 595,30 грн.;

- акт приймального контролю (якості) №2 від 21.10.2015р. (прийнято 1500 шт. товару) на суму 1 087 470,00 грн.;

- акт приймального контролю (якості) №3 від 30.10.2015р. (прийнято 1065 шт. товару) на суму 772 103,70 грн.

ОСОБА_2 приймального контролю (якості) підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

За доводами позивача, поставка товару було здійснено відповідачем з порушенням визначеного Договором строку, що є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені.

У звязку з порушенням відповідачем строків поставки товару позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 08.12.2015 р. вих.. № 280/6/14688 з вимогою сплатити штрафні санкції у розмірі 54591,06 грн.

Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МІК пені в розмірі 54591,25 грн. за прострочення поставки товару в рамках договору від 30.07.2015 р. № 286/3/15/326 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) стала предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено матеріалами справи, правовідносини між позивачем та відповідачем були врегульовані укладеним між ними Договором від 30.07.2015 р. № 286/3/15/326 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З аналізу ст. 231 ГК України слідує, що господарські санкції, в т.ч. пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Верховний Суд України зазначив у постановах від 27.09.2005 р., від 22.11.2010 р. у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 р. у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України є обовязковими для всіх судів України.

Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання негрошового зобовязання, повязаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Як вже зазначалося вище, п. 7.3.4 Договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобовязання Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору. Зазначене повністю відповідає приписами п. 2 ст. 231 ГК України.

За розрахунком позивача, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача внаслідок порушенням ним строків поставки товару складає 54 591,25 грн.

Умовами укладеного між сторонам Договору обумовлено строк поставки до 15.10.2015 р., включно (визначено в п. 1.2. Договору у Специфікації).

Як вбачається з долучених до справи копій актів приймального контролю (якості) та відповідних відміток на актах щодо прийняття товару на в/склад (в/частину), зобовязання по поставці товару відповідачем виконано, проте, з порушенням встановленого Договором строку, а саме:

- згідно акта приймального контролю (якості) № 1 від 16.10.2015 р. прийнято 1200 шт. товару на суму 1 076 595,30 грн., завезено на в/склад (в/частину) 13.11.2015 р., тобто, з порушення на 28 днів;

- згідно акта приймального контролю (якості) № 2 від 21.10.2015р. прийнято 1500 шт. товару на суму 1 087 470,00 грн., завезено на в/склад (в/частину) 23.10.2015 р., тобто, з порушення на 7 днів;

- згідно акта приймального контролю (якості) № 3 від 30.10.2015 р. прийнято 1065 шт. товару на суму 772 103,70 грн. завезено на в/склад (в/частину) 03.11.2015 р., тобто, з порушення на 18 днів.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків поставки товару та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені заявлені позивачем обґрунтовано з правової точки зору.

В той же час, перевіривши за допомогою бази даних Законодавство правильність нарахування пені, судом встановлено, що позивачем при визначені періоду нарахування пені помилково включено дні здійснення поставки товару 13.11.2015 р., 23.10.2015 р., 03.11.2015 р., в період прострочення, тому вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню. Тобто, дні фактичної поставки товару, відповідно, є днями фактичного виконання зобовязання відповідачем і не можуть бути враховані у якості днів прострочки поставки товару. Так, належний до стягнення загальний розмір суми пені становить суму 51654,83 грн., тому в решті позовних вимог про стягнення пені (2936,42 грн.) слід відмовити, як нарахованої та заявленої до стягнення необґрунтовано.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 22, 33, 34 ГПК України, і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобовязань за договором від 30.07.2015 р. № 286/3/15/326 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 51654,83 грн. пені за прострочення поставки товару. В іншій частині позову суд відмовляє з огляду на необґрунтованість.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1303,88 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МІК (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-а, код ЄДРПОУ 30105738) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) суму 51654 (пятдесят одна тисяча шістсот пятдесят чотири) грн. 83 коп. пені та суму 1303 (одна тисяча триста три) грн. 88 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України та ч.3 ст. 51 ГПК України 13.01.2017 р.

Суддя М.В. Мірошниченко