Постанова № 64056802, 10.01.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 726/1554/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мілінчук С. В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

10 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м. Чернівцях Департаменту патрульної поліції на постанову Садгірського районного суду міста Чернівці від 03 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівці лейтенанта поліції Князького Артема Дмитровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління патрульної поліції у м. Чернівцях Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Садгірського районного суду міста Чернівці з адміністративним позовом до інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівці лейтенанта поліції Князького Артема Дмитровича про скасування постанови.

Постановою Садгірського районного суду міста Чернівці від 03 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови про адміністративне правопорушення ДР № 143534 від 26.08.2016, ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки «Ауді А6» у м. Чернівці, здійснив зупинку на перехресті вулиць Університетська-Бандери-28 червня, чим порушив п. 15.9. ґ ПДР України.

Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам п. 8.2. ПДР України, не врахувавши, що дорожній знак має перевагу над дорожньою розміткою, патрульний склав постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення позивачем вимог п. 15.9. г ПДР України, який передбачає заборону зупинки транспортного засобу на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. На підтвердження вказаного правопорушення патрульним не додано жодного доказу у відповідності до ст. 251 КУпАП, зокрема і про відстань знаходження транспортного засобу «Ауді А6», державний номерний знак НОМЕР_1, відносно пішохідного переходу.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Як встановлено з відеозапису із нагрудної відеокамери працівника поліції (відеореєстратора), позивач здійснив зупинку автомобіля на заокругленні краю проїзної частини між вулицями Університетська та Бандери.

Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України перехрестя це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

З урахуванням наведеного та матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом марки «Ауді А6» у м. Чернівці, здійснив зупинку на перехресті вулиць Університетська-Бандери-28 червня, чим порушив п. 15.9. ґ ПДР України.

Відповідно до п. 15.9. ґ Правил дорожнього руху України зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Так, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 порушив п. 15.9. ґ Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, що є підставою для застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Оцінивши доводи апеляційної скарги щодо помилкового висновку суду першої інстанції про здійснення позивачем зупинки в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено", колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 8.1. ПДР України встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до розділу 33 ПДР України дорожній забороняючий знак 3.34 «Зупинку заборонено» передбачає заборону зупинки і стоянки транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Зона дії знаків 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.

Так, дія знаку 3.34 "Зупинку заборонено" закінчується до початку найближчого перехрестя.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин правил регулювання дорожнього руху за допомогою дорожніх знаків, оскільки позивач порушив правила зупинки на перехресті, де дія знаку 3.34 "Зупинку заборонено" закінчилася.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо помилкового висновку суду першої інстанції про те що, відповідач склав оскаржувану постанову про порушення позивачем вимог п. 15.9. г ПДР України, оскільки з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 порушив п. 15.9. ґ Правил дорожнього руху України, що і заначено в оскаржуваній постанові.

На підставі вищевикладеного, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 143534 від 26 серпня 2016 року, щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень та закриття провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_2, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 157 КАС України, про закриття провадження у справі, суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; якщо сторони досягли примирення; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;

Так, питання про закриття провадження у справі в порядку адміністративного судочинства вирішується лише у порядку та на підставах, визначених ст. 157 КАС України, проте суд першої інтанції закрив провадження у справі, яка розглянута посадовою особою Національної поліції України відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стаття 284 КУпАП України встановлює види постанов по справі про адміністративне правопорушення, у т.ч. постанова про закриття справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Так, висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м. Чернівцях Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю.

Постанову Садгірського районного суду міста Чернівці від 03 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівці лейтенанта поліції Князького Артема Дмитровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління патрульної поліції у м. Чернівцях Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.