Постанова № 64056273, 11.01.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Папаценко П.І.

Суддя-доповідач - Міронова Г. М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року справа №263/7537/16-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю представника відповідача Яресько К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 серпня 2016 року у справі № 263/7537/16-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.06.2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, який було доповнено та уточнено, і просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати йому пенсії з 01.04.2015 року; скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 211 від 24.03.2015 року про припинення йому виплати пенсії за вислугу років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області сплатити заборгованість по виплаті йому пенсії з 01.04.2015 року по 25.05.2016 року.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 серпня 2016 року у справі № 263/7537/16-а адміністративний позов ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення з 01.04.2015 року виплати ОСОБА_3 раніше призначеної пенсії.

Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 211 від 24.03.2015 року при припинення виплати ОСОБА_3 раніше призначеної пенсії.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 раніше призначену пенсію за період 01.04.2015 року по 25.05.2016 року.

Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховані вимоги щодо дотримання строків звернення до суду згідно ст.ст. 99, 100 КАС України, а також тим, що з 01.04.2015 року виплата пенсії ОСОБА_3 призупинена на підставі ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв'язку з тим, що у спірний період з 01.04.2015 року по 25.05.2016 року позивач працює на посаді державного службовця Головного управління юстиції у Донецькій області. Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII поновлення пенсії можливе лише після звільнення з роботи.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення на апеляційного скаргу відповідача, в яких просив залишити постанову суду першої інстанції без змін. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01.04.2015 року по 16.12.2015 року.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 01.01.2006 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як пенсіонер ОВС (а.с. 7).

24.03.2015 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення № 211 про припинення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_3, підставою визначено ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 39).

11 травня 2016 року позивач звернувся до пенсійного органу з листом, в якому просив поновити виплату йому пенсії та сплатити заборгованість з квітня 2015 року по час його звернення у добровільному порядку (а.с. 7).

03.06.2016 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало відповідь ОСОБА_3, в якій зазначило про те, що, оскільки останній працює на посаді державного службовця, то відповідно до ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підстав для поновлення пенсії за вислугу років немає (а.с. 5).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 29 від 08.07.2016 року поновлено виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_3, так як відповідно до реєстру страхувальників державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та наданої копії трудової книжки позивач не перебуває на посаді державного службовця з 26.05.2016 року (а.с. 70).

Колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог за період з 01.04.2015 року по 25.05.2016 року з огляду на наступне.

1 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VIIІ, яким статтю 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) викладено у наступній редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється».

Пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ передбачалось, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

До 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 213.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом № 2262, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону № 213, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії, призначена відповідно до Закону № 2262.

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 24.05.2016 року у справі № 333/6710/15-а.

Згідно із ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Закон № 213 не скасований і продовжував дію в часі з урахуванням змін, внесених Законом № 911.

П. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України від 24.12.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-УШ (далі - Закон № 911) перше речення ст. 54 Закону № 2262 було викладено в наступній редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року визнано неконституційними положення ч. 7 ст. 43 та першого речення ч. 1 ст. 54 Закону № 2262 і вказані норми із внесеними змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_3 щодо поновлення йому виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 25.05.2016 року не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 серпня 2016 року у справі № 263/7537/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 211 від 24.03.2015 року про припинення виплати ОСОБА_3 раніше призначеної пенсії.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_3 з 16.12.2015 року по 31.12.2015 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 16 січня 2017 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В.Геращенко