Постанова № 64055422, 18.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2014 року Справа № 810/912/14-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради

до

Бориспільської об'єднаної державної фінансової інспекції,

третя особа:

виконавчий комітет Бориспільської міської ради,

про

скасування окремих положень вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради звернулось до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної фінансової інспекції, третя особа: виконавчий комітет Бориспільської міської ради, про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача від 13.12.2013 № 13-16/1902 "Про усунення порушень, виявлених ревізією" в частині зобов'язання позивача забезпечити відшкодування коштів у загальному розмірі 1165925,51 грн., перерахованих перевізникам на відшкодування витрат по перевезенню пільгових категорій громадян (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.04.2014).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наведена вище вимога в частині зобов'язання позивача забезпечити відшкодування перерахованих перевізникам в якості компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян коштів у розмірі 1165925,51 грн., на думку позивача, винесена відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки органу державного фінансового контролю відносно вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому зазначена вимога в цій частині є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи територіального органу Державної фінансової інспекції в Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувана вимога прийнята відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 18.04.2014, представники осіб, які беруть участь у справі, не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Матеріали справи містять заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового розгляду справи або повідомлень про причини неприбуття від представників відповідача та третьої особи до суду не надходило.

Частиною другою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи особи, які беруть у ній участь, повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради (ідентифікаційний код 03190797, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, буд. 4) зареєстроване в якості юридичної особи 20.08.1996, є виконавчим органом місцевого самоврядування та здійснює діяльність, пов'язану з регулюванням у сферах охорони здоров'я, освіти, культури та інших соціальних сферах, крім обов'язкового соціального страхування, що підтверджується відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У серпні-листопаді 2013 року посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної фінансової інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, в тому числі використання коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій за період з 01.01.2011 по 01.08.2013.

За результатами контролюючого заходу складено акт від 22.11.2013 № 13-31/63 (т. 2 а.с. 22-88), в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 № 256 та Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 27.05.1996 № 150, що виявилось у безпідставному перерахуванні позивачем на користь суб'єктів господарювання (автомобільних перевізників) коштів у розмірі 1165925,51 грн. з метою компенсації витрат, понесених ними внаслідок перевезення пасажирів, які користуються правом безплатного проїзду.

Відносно обставин, встановлених під час проведення ревізії, позивачем були подані до Бориспільської об'єднаної державної фінансової інспекції заперечення від 04.12.2013 № 5-5603, в яких зазначено, що висновки посадових осіб контролюючого органу про відсутність підстав для здійснення компенсаційних виплат на користь перевізників не відповідають дійсності, перерахування грошових коштів проведено на підставі укладених господарських договорів та у відповідності до приписів чинного законодавства, що застосовується під час регулювання таких суспільних відносин.

Вказані заперечення не були прийняті контролюючим органом до уваги.

На підставі акта перевірки посадовою особою відповідача винесено вимогу від 13.12.2013 № 13-16/1902 "Про усунення порушень, виявлених ревізією", якою, зокрема, зобов'язано позивача забезпечити відшкодування коштів у загальному розмірі 1165925,51 грн., перерахованих перевізникам на відшкодування витрат по перевезенню пільгових категорій громадян (т. 1 а.с. 25-26).

Не погоджуючись із оскаржуваною вимогою в частині покладення на Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області обов'язку з відшкодування коштів у сумі 1165925,51 грн., позивач оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України" від 26.01.1993 № 2939-XII (далі – Закон України № 2939-XII).

Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі – підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Цією ж статтею передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (стаття 4 Закону України № 2939-XII).

З цією метою органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (пункти 1, 7, 10, 13 статті 10 Закону України № 2939-XII).

Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються (частина друга статті 15 Закону України № 2939-XII).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що орган державного фінансового контролю відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являє обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи підконтрольній установі, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку та звертатись до суду в інтересах держави, якщо об’єктом контролю не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної установи та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, а отже в цій частині вона є обов'язковою до виконання.

У свою чергу про наявність збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, може бути зазначено у вимозі, проте вони можуть бути або відшкодовані підконтрольною установою добровільно або стягнуті виключно у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю.

Судом встановлено, що предметом розгляду даної адміністративної справи є вимога Бориспільської об'єднаної державної фінансової інспекції про усунення порушень, в якій територіальний орган державного фінансового контролю вказує на виявлені під час проведення ревізії збитки, визначає їх розмір та зобов’язує позивача забезпечити їх відшкодування.

Зважаючи на те, що збитки, завдані державі чи об'єкту контролю, стягуються виключно у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність розрахунку збитків за наслідками розгляду зафіксованих в акті перевірки порушень, а також оцінку твердженням підконтрольної установи про невідповідність висновків ревізії фактичним обставинам, які підтверджуються належними та допустимими доказами, перевіряються судом, який розглядає цей позов.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 № 21-40а14.

В силу статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати у цій частині стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.