Постанова № 64054979, 10.01.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 803/1908/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

з участю представника позивача Чабана Р.Л.,

представника відповідача Михалко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тигрес» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тигрес» (далі - ТзОВ «Тигрес») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2016 року №0019991203.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- предметом камеральної перевірки може бути лише правильність складання та подання податкових декларацій, а не перевірка дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, відповідно акт перевірки складено з порушенням норм чинного Податкового кодексу України, з грубими порушеннями щодо його форми та змісту, що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення;

- штраф, передбачений ст.126 Податкового кодексу України не може бути застосований до товариства з огляду на приписи п.31 підрозділу 10 розділу ХХ даного кодексу, оскільки поняття «повноти сплати» включає в себе і несвоєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання;

- податковим органом застосовано до позивача норми, що були викладені в новій редакції п.57.1 ст.57 ПК України та затверджені в кінці грудня 2015 року, чим порушено принцип стабільності податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в поданих до суду запереченнях на адміністративний позов та в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, мотивуючи наступним:

- камеральну перевірку позивача проведено з дотриманням норм Податкового кодексу України, оскільки вона проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на прибуток, при цьому, правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акту про результати перевірки своєчасності сплати заборгованості підтверджується постановою Верховного Суду України від 09 лютого 2016 року №21-538а14;

- пунктом 31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено незастосування штрафних (фінансових) санкцій до платників податку на прибуток підприємства за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток та повноти його сплати за наслідками діяльності у 2015 році, однак обмежень щодо застосування таких штрафних санкцій за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом визначених ПК України строків не передбачено;

- незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник саме після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення, відповідно внаслідок порушення позивачем свого обов'язку щодо своєчасності сплати грошового зобов'язання у встановлені законодавством строки, податковим органом правомірно застосовані до позивача штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених ПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних підстав.

17.11.2016 року головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб Луцької ОДПІ проведено перевірку дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання ТзОВ «Тигрес», за результатами якої складено акт від 17.11.2016 року №5403/12-03/38143461.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Тигрес» порушено вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, в результаті чого не забезпечено своєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств протягом граничного терміну в сумі 391 910грн. - по строку 10.03.2016 року фактично сплачено 11.03.2016 року, а відтак, відповідно до історії сплати узгодженого податкового зобов'язання товариство зобов'язане сплатити штраф у розмірі 39 191грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2016 року №0019991203, яким ТзОВ «Тигрес» зобов'язано сплатити штрафні санкції у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу в розмірі 39 191грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючим органам надано право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт 75.1.1 пункту 75 статті 75 ПК України в редакції, що була чинною на момент проведення перевірки).

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 ПК України, відповідно до якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

При цьому відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно із пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, камеральна перевірка, відповідно до чинної на момент проведення перевірки редакції зазначених вище норм ПК України, могла проводитись виключно на підставі даних, зазначених платником податків у податкових деклараціях (розрахунках), а тому під час проведення камеральної перевірки немає правових підстав для встановлення дотримання строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з письмового заперечення (а.с.30-33) при проведенні перевірки посадовою особою податкового органу використано дані, зазначені у податкових деклараціях та дані системи електронного адміністрування податку на прибуток, в той час як норма пп.75.1.1. п.75.1 ст.75 ПК України надають можливість використання даних системи електронного адміністрування лише податку на додану вартість, а не податку на прибуток.

Правомірність таких висновків суду підтверджується також новою редакцією пп.75.1.1 п.75 ст.75 ПК України (Закон України від 21.12.2016 р. №1797-VIII), абзац 2 якого розширив предмет дослідження камеральних перевірок та передбачає наступне: «предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах».

Водночас, своєчасність, достовірність та повнота сплати податків та зборів підлягає з'ясуванню під час проведення документальної перевірки, вимоги до проведення якої встановлені ст.78 та 79 Податкового кодексу України, зокрема, щодо повідомлення платника податків про дату початку та місце проведення перевірки.

З огляду на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27.01.2015 р. у справі №21-425а14, невиконання вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

З врахуванням встановленого вище, відповідні обставини, які були предметом перевірки, можуть (мають) бути проаналізовані в подальшому при проведенні контролюючим органом документальної перевірки, і за її наслідками можуть отримати правову оцінку суду.

Зважаючи на те, що порушення ТзОВ «Тигрес» встановлено саме під час проведення камеральної перевірки, а не документальної, то відсутні правові наслідки такої перевірки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.12.2016 року №0019991203 є протиправним і підлягає скасуванню. При цьому, суд зазначає, що навіть факт визнання позивачем несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток не може слугувати підставою для нарахування податковим органом штрафних санкцій за результатами проведення перевірки в порядку, що не був передбачений ПК України.

Вказаний висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Крім того, судом не взято до уваги посилання відповідача та його представника на позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 09 лютого 2016 року у справі №21-538а14, щодо погодження з правомірністю податкового повідомлення-рішення податкового органу про сплату штрафу за п. 126.1 ст. 126 ПК України, яке було прийняте на підставі акта про результати перевірки своєчасності сплати заборгованості з податку на прибуток, а не акта документальної перевірки, бо в даній постанові Верховним Судом України зроблено єдиний висновок - про відсутність підстав для твердження про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах Вищим адміністративним судом України, оскільки аналіз наданих на обґрунтування заяви судових рішень та рішення, про перегляд якого просив заявник, свідчить про те, що вони ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами.

Разом з тим, суд також вважає безпідставними посилання позивача на неправомірність застосування штрафних санкцій з огляду на приписи п.31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та в зв'язку з порушенням принципу стабільності податкового законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до п.31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Аналіз норм ПК України свідчить про неможливість застосування штрафних санкцій у таких випадках:

- у разі якщо платник податків у порядку, встановленому п. 50.1 ст. 50 Кодексу, виправляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації з податку на прибуток за 2015 рік, шляхом подання уточнюючого розрахунку, чи таке виправлення здійснює у поточній декларації (штрафні санкції на суму заниженого зобов'язання з податку на прибуток, передбачені абзацами 3 - 5 п. 50.1 ст. 50 та п. 120.2 ст. 120 Кодексу);

- у разі якщо контролюючий орган виявляє за результатами перевірки заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у декларації за 2015 рік (штрафні санкції, передбачені п. 123.1 ст.123 Кодексу).

Водночас, несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у декларації за 2015 рік протягом строків, визначених Кодексом, тягне за собою відповідальність, передбачену п. 126.1 ст.126 Кодексу і така несвоєчасність сплати не відноситься до поняття «повноти сплати податку на прибуток», встановленої п.31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Принцип стабільності регулюється підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, і має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу, згідно з яким, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Разом з тим, позивачем не оскаржується правомірність зміни умов оподаткування в результаті прийняття нової редакції п.57.1 ст.57 ПК України чи необхідність сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток в нові терміни, а правомірність притягнення до відповідальності за порушення таких термінів сплати, за умови, що грошове зобов'язання сплачене повністю і не оскаржується, однак несвоєчасно, а відтак, суд вважає, що посилання на порушення податковим органом принципу стабільності є безпідставним.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.12.2016 року №0019991203, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір в розмірі 1 378грн., сплачений при поданні адміністративного позову.

Керуючись статтями 2, 68-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 02 грудня 2016 року №0019991203.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тигрес» за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 13 січня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Дмитрук