Постанова № 64046975, 12.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1680/16 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Губська О.А.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій LTD" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій LTD" до Відділу державної реєстрації Талалаївської районної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій LTD", звернувся в суд з позовом в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача № 29791675 від 27.05.2016, № 29791973 від 27.05.2016, № 29791366 від 27.05.2016, № 29804929 від 30.05.2016 та № 29792606 від 27.05.2016 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов'язати відповідача зареєструвати за ним інше речове право, право оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: Чернігівська обл., Талалаївський р-н., Харківська с/p, кадастровий номер земельних ділянок: 7425382500:06:001:0491, 7425382500:06:001:0492, 7425382500:06:001:0493, 7425382500:06:001:0494, 7425382500:06:001:0495.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Сторони в судове засідання не з'явилися . Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Обрій LTD» 23.05.2016 звернулось до Відділу ДР Талалаївської РДА із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційні номери 16944135, 16943473, 16940708, 16942626 та 16941806) щодо реєстрації права оренди земельних ділянок, розташованих за адресою: Чернігівська область, Талалаївський район, Харківська с/р (кадастрові номери земельних ділянок 7425382500:06:001:0491, 7425382500:06:001:0492, 7425382500:06:001:0493, 7425382500:06:001:0494, 7425382500:06:001:049).

За результатами розгляду заяви позивача та документів, що до неї додані, державного реєстратора прав на нерухоме майно Талалаївської районної державної адміністрації Макаренка Володимира Вікторовича дійшов висновку щодо невідповідності документів вимогам, встановленим ч.2 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у зв'язку з неподанням заяви про державну реєстрацію, а саме - рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування.

Рішеннями № 29791675 від 27.05.2016, № 29791973 від 27.05.2016, № 29791366 від 27.05.2016, № 29804929 від 30.05.2016 та № 29792606 від 27.05.2016 державного реєстратора прав на нерухоме майно Талалаївської районної державної адміністрації Макаренка Володимира Вікторовича на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 18 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127, відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті рішень про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 29791675 від 27.05.2016, № 29791973 від 27.05.2016, № 29791366 від 27.05.2016, № 29804929 від 30.05.2016 та № 29792606 від 27.05.2016 діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Законом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та фактам колегія судді звертає увагу на наступне.

Відносини пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( далі - Закон № 1952, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV).

Абзацом четвертим ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1952-IV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями статті 28 Закону № 1952-IV визначено особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності.

Так, відповідно до частини першої зазначеної статті рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Частиною другою статті 28 Закону № 1952-IV у разі надання у користування, поновлення або внесення змін до діючих договорів користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельних ділянок державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права користування такими земельними ділянками.

Рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування, про поновлення або внесення змін до діючих договорів користування вважається заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та обов'язково подається заявником під час проведення державної реєстрації речових прав на таку земельну ділянку, похідних від права власності.

Отже, державна реєстрація права власності держави на земельну ділянку, яка сформована із земель державної чи комунальної власності, за відсутності такої реєстрації у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права оренди такої земельної ділянки. У разі звернення суб'єкта до реєстраційного органу із заявою про державну реєстрацію прав на орендовані земельні ділянки, які перебувають у державній чи комунальній власності, Законом № 1952-IV передбачено особливу форму такої заяви. Зокрема, в даному випадку, такою заявою про державну реєстрацію прав, вважається рішення органу державної влади про передачу суб'єкту земельних ділянок у користування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Натомість, частинами 1,2 статті 23 Закону № 1952-IV передбачено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Обрій LTD» при зверненні до державного реєстратора для проведення реєстраційних дій рішення органу державної влади про надання товариству у користування земельних ділянок водного фонду не надавалось.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки, реєстрацію права оренди яких хотів здійснити позивач, є державною власністю (землі водного фонду), що підтверджується наданими апелянтами Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та щодо останніх здійснено державну реєстрація права власності держави.

Тобто, в даному випадку має місце проведення державної реєстрації похідного права на земельну ділянку за наявності факту державної реєстрації права власності органу державної влади на зазначені вище земельні ділянки.

Отже, рішення органу державної влади про надання земельних ділянок у користування в даному випадку не є формою заяви та його відсутність свідчить про подання документів не в повному обсязі.

Тобто, у випадку виявлення державним реєстратором подання товариством документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством, він повинен був, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону № 1952-IV, зупинити розгляд заяв про державну реєстрацію прав.

Пунктом 23 Порядку передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення про відмову у державній реєстрації, прийняті з підстав зазначених державним реєстратором, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача зареєструвати за товариством право оренди земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Отже, державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, а вчиненню реєстраційної дії передують етапи перевірки поданих документів у відповідності з чітко установленою законодавством процедурою.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.

Захист прав позивача у такій спосіб є втручанням в дискреційні функції суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача щодо зобов'язання державного реєстратора провести реєстрацію заявлених прав та про наявність підстав для зобов'язання державного реєстратора розглянути подані документи повторно, оскільки суд не може перебирати на себе повноваження державного органу, до компетенції якого законодавством віднесено вирішення визначених питань.

Враховуючи, що оскаржуване судове рішення постановлено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, суперечать обставинам справи та спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі, колегія суддів вбачає наявність підстав для його скасування та ухвалення нового рішення.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій LTD" задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій LTD" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Талалаївської районної державної адміністрації Макаренка Володимира Вікторовича № 29791675 від 27.05.2016, № 29791973 від 27.05.2016, № 29791366 від 27.05.2016, № 29804929 від 30.05.2016 та № 29792606 від 27.05.2016 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Талалаївської районної державної адміністрації повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій LTD" про державну реєстрацію іншого речового права, права оренди земельної ділянки, розташованих за адресою: Чернігівська область Талалаївський район Харківська с/p, кадастрові номера земельних ділянок: 7425382500:06:001:0491, 7425382500:06:001:0492, 7425382500:06:001:0493, 7425382500:06:001:0494, 7425382500:06:001:0495.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

Повний текст виготовлено - 12.01.2017.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Губська О.А.

Беспалов О.О.