Ухвала суду № 64046972, 12.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/277/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.,

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

пр-к апелянта Команчук Н.С.

позивач ОСОБА_4

третя особа ОСОБА_5

пр-к третьої особи ОСОБА_6

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича про визнання неправомірним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № 23151352 від 25.07.2015 про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" подало апеляційну скаргу, в якій, вказує на порушення судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини даної справи, пояснення учасників процесу, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 (позичальник) та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" укладено кредитний договір від 21.12.2005 №19-6JP/12-2005Ип.

З метою забезпечення виконання вказаного договору між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (кредитор), ОСОБА_4 (позичальник) та ОСОБА_5 (поручитель) укладено договір поруки від 21.12.2005 №19-6JP/12-2005Ип, а також між ОСОБА_4 (іпотекодавець) та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (іпотекодержатель) - договір іпотеки від 21.12.2005 №19-6JP/12-2005Ип, у відповідності до умов якого предметом іпотеки є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, площа - 71,90 кв.м (загальна) та 40,80 кв.м. (жила).

З вимоги ТОВ «Кей-Колект» від 16.02.2015 вбачається, що на підставі договору факторингу № 1 від 12.12.2011 останнє набуло статус кредитора за кредитним договором від 21.12.2005.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.07.2015, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М. на підставі договору іпотеки (видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скляр О.С.) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 23151352 від 25.07.2015, згідно з яким приватна власність на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

Вважаючи вказане рішення таким, що прийняте відповідачем за межами наданих Законом повноважень, позивач звернувся з даним позоваом в суд.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Колегія суддів, надаючи правову оцінку встановленим обставинам та фактам, звертає увагу на наступне.

В даному випадку для вирішення справи по суті необхідно дослідити питання щодо наявності повноважень у приватного нотаріуса на вчинення реєстраційних дій, передбачених законодавством, зокрема, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За приписами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.3 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус це спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.46-1 ЗУ «Про нотаріат»).

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень є Закон України від 01.07.2004 р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону №1952-IV( тут та далі в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

До повноважень органу державної реєстрації прав (а також приватного нотаріуса) належить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Виходячи з наведених правових норм, вбачається, що у спірних правовідносинах нотаріус є суб'єктом владних повноважень, спеціальним суб'єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Положеннями статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено розмежування компетенції нотаріуса та державного реєстратора у сфері державної реєстрації. Зокрема, відповідно до приписів цієї правової норми компетенція нотаріуса на здійснення державної реєстрації прав пов'язується безпосередньо із вчиненням нотаріальної дії з об'єктом нерухомого майна.

Зі змісту Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що нотаріус виконує функції державного реєстратора виключно у випадках, коли він при цьому вчинює нотаріальну дію з нерухомим майном і проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої нотаріальної дії.

Такі ж положення містяться в п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.

Тобто, якщо нотаріусом було вчинено нотаріальну дію відносно нерухомого майна або об'єкту незавершеного будівництва, то подальша реєстрація прав відносно такого майна здійснюється тим самим нотаріусом, яким було вчинено таку дію. Вчинена нотаріальна дія (посвідчення договору іпотеки з наявною у ньому спеціальною умовою, яка зумовлює відсутність підстав для окремого укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя), обумовлює можливість державної реєстрації прав (наприклад власності або користування) тільки тим нотаріусом, яким посвідчено договір іпотеки.

Наведене кореспондується з приписами Закону України «Про нотаріат», відповідно до яких нотаріус здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно виключно у випадках коли він одночасно з цим вчинює нотаріальні дії з цим нерухомим майном.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не вчинялось жодної нотаріальної дії з об'єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначено ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 4 ч. 1 ст. 24 передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно з ч. 2 ст. 24 цього Закону за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, оцінюючи дії приватного нотаріуса на відповідність критеріям зазначеним в ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи рішення про державну реєстрацію прав, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. Приймаючи оскаржуване рішення відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень. При здійсненні реєстраційних дій відповідач не вчиняв нотаріальних дій пов'язаних з переходом (виникненням) такого права на іпотечне майно, що обумовлювало б його реєстрацію.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Не приймаються колегією суддів до уваги і пояснення представника апелянта щодо непідвідомчості даного спору юрисдикції адміністративних судів, оскільки в даному випадку не оспорюється право третьої особи на предмет іпотеки та не оскаржується рішення (дія) приватного нотаріуса щодо посвідчення цивільно-правової угоди з відчуження предмету іпотеки.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 12.01.17.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.