Постанова № 64046890, 11.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1468/16 Головуючий у 1-й інстанції: Горобцова Я.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Шелест С.Б.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 111/НОМЕР_1 від 19.04.2016 року, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в частині нарахування 22 452, 97 грн.; визнання протиправною та скасування вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0016471702/10 від 07.04.2016 року в частині нарахування єдиного внеску у розмірі 40 703, 42 грн.; визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 1120019281702 від 19.04.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині нарахування 4 070, 04 грн. штрафних санкцій.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 14 червня 2016 року адміністративний позов задовольнив. Підставою для задоволення позову стало те, що відповідач не повідомив належним чином позивача про проведення ним документальної позапланової невиїзної перевірки, що позбавило позивача права надати відповідачу обґрунтовані пояснення та документи.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

25.05.1998 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 було взято на податковий облік у Державній податковій інспекції у місті Білій Церкві як платника податків.

В період з 04.04.2016 року по 07.04.2016 року Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київської області була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку на доходу фізичних осіб, нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року. За результатами даної перевірки був складений відповідний акт № 350/17-2/2476107014/74 від 07.04.2016 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 111/НОМЕР_1 від 19.04.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 24 734, 40 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 112/НОМЕР_2 від 19.04.2016 року, яким визначено штрафні санкції в розмірі 4 577, 52 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску № Ф-0016471702/10 від 07.04.2016 на суму 45 775, 22 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Свою незгоду з оскаржуваними рішеннями позивач обґрунтовував тим, що не був належним чином повідомлений про час та місце проведення перевірки, у зв'язку з чим був позбавлений можливості подати документи, які спростовують висновки відповідача та які викладені у акті № 350/17-2/2476107014/74 від 07.04.2016 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції з приводу даних спірних правовідносин вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 78.7 ст. 78 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 ПК України.

Так, відповідно до п. 79.1 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК України, податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Положеннями п. 45.1 ст. 45 ПК України визначено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

З огляду на викладені вимоги чинного законодавства, колегія приходить до висновку про те, що наказ та письмове повідомлення вважаються надісланими (врученими) позивачу, якщо їх вручено особисто позивачу або його законному представнику чи надіслано листом на його адресу за місцем проживання або останнього відомого місця його знаходження з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків документи у зв'язку з: відсутністю його за місцезнаходженням, відмовою посадових осіб від їх отримання, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, то такі документи вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, отримавши повідомлення про вручення (із зазначенням причин невручення за їх наявності), повідомляє про неможливість вручення податкової вимоги підрозділ погашення прострочених податкових зобов'язань.

Як убачається з матеріалів справи, 17.03.2016 року відповідач направляв позивачу письмове повідомлення № 2308/17/2 від 17.03.2016 року та копію наказу № 307 від 17.03.2016 року рекомендованим листом № 0911703323289, за адресою: 09100, АДРЕСА_1, який повернувся на адресу податкової інспекції поштовим конвертом у зв'язку «з закінченням терміну зберігання».

Матеріали справи містять Виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії ААБ № 887867 та Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серії НОМЕР_3, в яких зазначено місце проживання ОСОБА_3: 09100, АДРЕСА_1 (а/с 28-29). Таку саму адресу проживання позивач зазначив у позовній заяві.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач дотримався всіх вимог чинного законодавства по направленню позивачу за належною адресою наказу та письмового повідомлення, що спростовує висновки суду першої інстанції про те, що позивач не був обізнаний про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та відповідно був позбавлений права надати на них обґрунтовані пояснення та документи.

Окремо, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач направляв позивачу запит за № 466/17-2/109/50 від 21.01.2016 року щодо надання певної інформації, проте, суду не надано доказів того, що час складання відповідачем акту перевірки, позивач надавав податковому органу відповідь на запит та підтверджуючі документи.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Дослідивши всі матеріали справи, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що судом першої інстанції не в повній мірі були досліджені матеріали справи, та надана неповна оцінка доказам, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Шелест С.Б.

Файдюк В.В.