Ухвала суду № 64046889, 11.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/520/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Шелест С.Б.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління державної фіскальної служби України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прошанський коньячний завод - Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління державної фіскальної служби України у місті Києві, треті особи - приватне підприємство «ОРІМ», товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ Маркет» про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Прошанський коньячний завод - Україна» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління державної фіскальної служби України у місті Києві (далі - відповідач), треті особи - приватне підприємство «ОРІМ», ( далі - третя особа 1) товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ Маркет» (далі - третя особа 2) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 77926552208 від 02 грудня 2015 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 26 серпня 2016 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2016 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, які складені відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, співробітниками відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Прошанський коньячний завод - Україна» (код ЄДРПОУ 37402655), з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «ОРІМ» (код ЄДРПОУ 39355541) за листопад 2014 року.

За результатами перевірки складено акт № від 11.09.2015 року (надалі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 53926552208 від 21.09.2015 року, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 123 365 грн.

Не погоджуючись з даним податковим повідомлення-рішенням позивач подав скаргу до ГУ ДФС у місті Києві. За результатом розгляду скарги, ГУ ДФС у місті Києві прийнято рішення № 18173/10/26-15-10-05-75 від 27.11.2015 року, яким скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення № 53926552208 від 21.09.2015 року в частині суми завищення від'ємного значення ПДВ в розмірі 4 500 грн., в іншій частині залишено без змін податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням рішення ГУ ДФС у місті Києві № 18173/10/26-15-10-05-75 від 27.11.2015 року контролюючим органом винесено нове податкове повідомлення-рішення № 77926552208 від 02.12.2015 року, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 118 865 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням та рішенням ГУ ДФС у місті Києві позивач подав скаргу до ДФС України, за результатом розгляду якої ДФС України прийнято рішення № 26513/6/99-99-10-01-01-25 від 14.12.2015 року, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення з урахуванням рішення ГУ ДФС у місті Києві, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з новим податковим повідомленням-рішенням № 77926552208 від 02.12.2015 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Прошанський коньячний завод - Україна» є офіційним дилером та імпортером продукції ТОВ «Прошанський коньячний завод» (Вірменія), а саме - коньяку та вина.

Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача є оптова торгівля напоями.

У позивача є ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями АГ № 152892 від 02 березня 2011 року.

Позивач зазначає, що товариством здійснюється поставка імпортованої продукції торгівельним мережам, зокрема: «АТБ», «БІЛЛА», «ФОЗЗІ», «ФУРШЕТ» та ін.

З ціллю покращити результати продажу товару, які поставляє позивач в торгівельну мережу «АТБ», позивачем було прийнято рішення про вивчення в магазинах торгівельної мережі «АТБ» ринку продажу, відстеження економічної спроможності та потреб громадян стосовно продукції ТОВ «Прошанський конячний завод» (Вірменія), коригування асортименту та цінової політики, що є маркетинговими дослідженнями.

Судом встановлено, що між позивачем (замовником), з однієї сторони, та ПП «ОРІМ» (виконавець), з іншої сторони, укладено Договір про надання маркетингових послуг № 239 від 01.09.2014 року (надалі - Договір № 239).

Пунктами 1.1 - 1.3 та п. 3.4 Договору № 239 передбачено наступне: «По настоящему Договору исполнитель обязуется предоставить заказчику услуги, а заказчик обязуется принять надлежаще предоставленные исполнителем услуги и оплатить их на условиях и в порядке, указанных в настоящем Договоре. Перечень и виды услуг, которые исполнитель оказывает заказчику, указываются в Приложении № 1 (Таблица № 1) к настоящему Договору, которое является его неотъемлемой частью. Заказчик заказывает, а исполнитель обязуется оказать услуги из перечня услуг, указанных в Приложении № 1 (Таблица № 1), в объеме, в течение срока и на условиях, указанных в Приложениях к настоящему Договору, которые являются его неотъемлемой частью. По окончании отчетного периода стороны подписывают Акт сдачи-приемки предоставленных услуг в соответствии с п. 4.1. настоящего Договора. Для получения Акта сдачи-приемки предоставленных услуг заказчик обязан в срок до 15-го числа месяца следующего за отчетным явиться по месту нахождения исполнителя.».

Між сторонами 01.10.2014 року був підписаний Додаток № б/н до договору про надання послуг № 239 від 01.09.2014 року (надалі - Додаток № б/н від 01.10.2014 року).

У відповідності до Додатку № б/н від 01.10.2014 року, виконавець зобов'язується надати замовникові наступні послуги: проведення фокус-груп; визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі; визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні; визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні.

Крім того, між сторонами 01.11.2014 року підписано Додаток № б/н до договору про надання послуг № 239 від 01.09.2014 року (надалі - Додаток № б/н від 01.11.2014 року).

У відповідності до Додатку № б/н від 01.11.2014 року, виконавець зобов'язується надати замовникові наступні послуги: проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (закриті питання ); визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі; визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні; визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні.

В підтвердження виконання умов Договору позивачем надано суду наступні документи: податкові накладні: № 108 від 27.10.2014 року на загальну суму з ПДВ 16 660 грн., № 414 від 31.10.2014 року на загальну суму з ПДВ 609 880 грн., № 705 від 28.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 91 660 грн., № 996 від 30.11.2014 року на загальну суму з ПДВ 21 990 грн.; Акти виконаних робіт: № 002279 від 31.10.2014 року на суму з ПДВ 626 540 грн., № 005289 від 30.11.2014 року на суму з ПДВ 113 650 грн.; звітами за жовтень 2014 року та листопад 2014 року про надання маркетингових послуг відповідно до предмету договору; банківські виписки.

Акти виконаних робіт та звіти про надання маркетингових послуг зі сторони виконавця послуг підписані повноважним представником ПП «ОРІМ» ОСОБА_2, що діяв на підставі Довіреності № 01/09/14 від 01.09.2014 року.

Між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (виконавець), з однієї сторони та ПП «ОРІМ» (замовник), з іншої сторони укладено Договір на надання послуг № 68259 від 01.09.2014 року (надалі - Договір № 68259).

В пунктах 1.1, 4.1, 4.2 Договору № 68259 передбачено наступне: «По настоящему договору исполнитель обязан предоставить услуги по сбору и предоставлению данных по ООО «АТВ-маркет» об объемах продаж товаров в торговых точках, об остатках продукции в магазинах, об относительной динамике продаж продукции, о среднедневных продажах продукции, а заказник принять и оплатить данные услуги на условиях, определенных в настоящем договоре. Результаты маркетинговых исследований оформляются в виде отчета и передаются заказнику на магнитных носителях. В акте отражаются: сроки проведения исследования и стоимость фактически произведенных исследований. Мотивированные замечания заказника относительно качества предоставленных у слуг».

В підтвердження виконання умов Договору № 68259 третьою особою 2 надано суду наступні документи: акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), звіти, банківські виписки, податкові накладні та інші документи, які підтверджують виконання та отримання послуг сторонами.

Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в даних документах зазначено, які послуги надавалися, всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить про здійснення господарських взаємовідносин в межах їх господарської діяльності. Дані господарські відносини є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Суд звертає увагу на те, що рішенням засновника (власника) ПП «ОРІМ» № 04/01-2016 від 04.01.2016 року було скасовано рішення № 29/05-15 від 29.05.2015 року власника ПП «Орім» про припинення підприємства шляхом його ліквідації, припинено ліквідаційну процедуру та відновлено діяльність підприємства, а також призначено ОСОБА_3 на посаду директора підприємства з 05 січня 2016 року.

Суд першої інстанції правильно зазначив те, що знаходження товариства в стані припинення в 2015 році не свідчить про те, що в 2014 році ПП «Орім» не здійснювало свою господарську діяльність.

В акті перевірки зазначено про те, що основними постачальниками ПП «Орім» в жовтні 2014 року були ТОВ «Валексі», ТОВ «Авротрейдс», ТОВ «Приватна фірма «Альтімус», в листопаді 2014 року - ТОВ «Валексі».

В свою чергу в акті також наводиться інформація стосовно контрагентів - постачальників вказаних підприємств - ПРАТ «Ю.Ф.СІ», ТОВ «Ксіон Компані», «Мері-Фіш», ТОВ «Приватна фірма «Альтімус», ТОВ «Торгівельна компанія «Ф'ючер ТВП», ТОВ «МГ-ЦЕНРТ», а саме стосовно стану підприємства, видів діяльності, задекларованих в податковій звітності даних та номенклатури податкових накладних, виписаних покупцям.

Суд звертає увагу на те, що позивач не перебував в договірних відносинах з наступними товариствами: ТОВ «Валексі», ТОВ «Авротрейдс», ТОВ «Приватна фірма «Альтімус», ПРАТ «Ю.Ф.СІ», ТОВ «Ксіон Компані», «Мері-Фіш», ТОВ «Приватна фірма «Альтімус», ТОВ «Торгівельна компанія «Ф'ючер ТВП», ТОВ «МГ-ЦЕНРТ», а отже посилання Відповідача на такі обставини є необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству, оскільки юридична особа не несе відповідальність за дії своїх контрагентів при укладанні інших договорів.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагентів позивача було ліквідовано або припинено їх підприємницьку діяльність під час укладання та виконання договорів.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно позивача або його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Також, податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних, контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому позивач мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши всі матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача за № 77926552208 від 02.12.2015 року, в якому зазначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість - 118 865 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління державної фіскальної служби України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 11.01.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Шелест С.Б.