Постанова № 64046142, 12.01.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2017 р. Справа № 922/2430/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.

за участю секретаря судового засідання Марченко В.А.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 01/01-25/08-18 від 04.01.16 р.);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність №4юр від 11.02.2016р.), ОСОБА_3 (без належних повноважень)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», м. Харків (вх. № 2598 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2016 у справі № 922/2430/16

за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», м. Харків

про стягнення 94108,77 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року Військовий прокурор Харківського гарнізону в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» 94108,77 грн. збитків за заподіяння шкоди за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.09.2016р. у справі №922/2430/16 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області збитки в сумі 94108,77 грн. в якості заподіяної шкоди за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та 1411,64 грн. судових витрат.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2016р. вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.10.2016р. у наступному складі суду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

13.10.2016р. від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх. №10426).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2016р. розгляд справи відкладено на 15.11.2016р.

15.11.2016р. від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. №11531).

В судовому засіданні 15.11.2016р. оголошено перерву на 24.11.2016р.

21.11.2016р. від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 11680).

23.11.2016р. від відповідача надійшли письмові пояснення (додаткові) (вх. №11789).

23.11.2016р., відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів, у зв`язку з відрядженням суддів Пуль О.А. та Шевель О.В., склад колегії суддів змінено на: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2016р. розгляд справи відкладено на 13.12.2016.

09.12.2016 від відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№ 12431).

09.12.2016 від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №12455).

12.12.2016 від прокуратури надійшли письмові пояснення (вх. №12529).

13.12.2016 в судовому засіданні оголошено перерву до 12.01.2017.

27.12.2016 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення (вх. №13148).

В судове засідання 12.01.2017 прокурор не з`явився, про причини неявки не повідомив. Представники сторін підтримали свої доводи, викладені в письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області в період з 27.05.2014 р. по 17.06.2014 р. була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами на Державному підприємстві «Харківський машинобудівний завод «ФЕД».

За результатами вказаної перевірки був складений акт перевірки № 735/01-04/08-09 дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами на Державному підприємстві «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (а.с. 37-56 т.1).

Під час перевірки було встановлено, що відповідачем здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від гальванічної лінії хромування та оксидування в період з 31.10.2011 р. по 29.05.2014 р. та від гальванічної лінії анодування деталей з алюмінієвих та магнієвих сплавів у період з 24.12.2012 р. по 29.05.2014 р. без відповідного дозволу на викиди.

Також, перевіркою було встановлено, що відповідачем без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у період з 26.01.2011 р. по 25.02.2014 р. здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стендів агрегатів (стенд обкатки і ПСИ изд. ЭПК-35-1, стенд обкатки вузла изд. ЭПК-35-1Н) та стендів для випробувань агрегатів (стенд обкатки ПСИ, Пи та консервації изд. АРП-20, стенд обкатки ПСИ, Пи та консервації изд. АРП-21).

Відповідні дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами отримані відповідачем 30.05.2014р. та 26.02.2014.

На виконання акту № 735/01-04/08-09 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами позивачем внесено відповідачу припис № 109/08-09 від 23.06.2014 р. щодо усунення даних порушень та направлені відповідні претензії на відшкодування заподіяних збитків внаслідок допущених наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, які відповідачем залишені без задоволення.

04.01.2016 відповідачу направлені претензії №2 та №3 на суму 93642,13 грн. та суму 466,64 грн., відповідно. До претензій надані розрахунки вказаних сум збитків, здійснених на підставі ОСОБА_2 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №639 від 10.12.2008.

Відповідачем сума збитків не сплачена, що стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з законності та обгрунтованості позовних вимог. При цьому судом встановив, що строк позовної давності, про який заявлено відповідачем, не сплинув, оскільки прокурор звернувся з позовом у липні 2016 року, а акт перевірки, на підставі якого виявлено порушення, складено позивачем 27.05.2014.

Проте, з такими висновками не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Згідно статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до частини 5 статті 11 цього Закону, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про відходи" забороняється провадити будь-яку господарську діяльність, повязану з утворенням відходів, без одержання від місцевих органів виконавчої влади дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до приписів п.п. 3.11, 3.12 ОСОБА_2 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 р. № 639 та зареєстрованої в Мін'юсті України 21.01.2009 р. за № 48/16064 час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Частиною 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Таким чином, здійснення господарської діяльності з порушенням природоохоронного законодавства, екологічних вимог та без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря чинним законодавством не допускається.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно з частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел, несуть відповідальність згідно з законом.

Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 N 639 (далі ОСОБА_2).

Підпунктом 2.1.2 п. 2.1 ОСОБА_2 передбачено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 2.2 ОСОБА_2 факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Згідно з пп. 2.7.1 п. 2.7 ОСОБА_2 розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Пунктом 3.6 ОСОБА_2 передбачено, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Відповідно до п. 3.12 ОСОБА_2 факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема, отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Отже, як правомірно встановлено судом першої інстанції відповідачем порушені норми природоохоронного законодавства, прокурор правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права позивача.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав застосування позовної давності у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву просив застосувати позовну давність у даній справі, посилаючись на акт перевірки від 27.03.2013р., як на момент виявленого порушення. Відхиляючи вказану заяву відповідача, суд першої інстанції вказав, що підставою позову є акт від 17.06.2014р.

Досліджуючи питання застосування позовної давності у даній справі, колегією суддів встановлено наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства зафіксовано в акті перевірки від 17.06.2014. Зазначені порушення було усунено відповідачем 26.02.2014 та 30.05.2014 (дати отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами). До суду із позовом прокурор звернувся 22.07.2016 року. Позовні вимоги про стягнення збитків заявлено за період із 01.01.2013 по 29.05.2014 на суму 93642,13 грн. (розрахунок суми збитків а.с. 23,24 т.1) та за період з 01.01.2013 по 25.02.2014 на суму 466,64 грн. (розрахунок суми збитків а.с. 26, 27 т.1).

Разом із тим відповідно до ст. 11 Закону (у редакції, чинній на час виявлення правопорушення) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених ст. 34 Закону.

За змістом п. 2.1.2 наведеної вище ОСОБА_2, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, у тому числі, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства (п. 2.1.2).

Розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за встановленою Методикою формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду. Такий час визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (п. 3.11). Факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п. 3.12). Розрахунок розмірів відшкодування збитків здійснюється за формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду (п. 4).

Таким чином, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу є триваючим правопорушенням, а право на позов про стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням, виникає кожен день з моменту виявлення до моменту його усунення (правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 18.11.2015 №3-1033гс15).

Таким чином, на підставі встановлених обставин справи, які підтверджені матеріалами даної справи, з урахуванням додаткових письмових пояснень сторін наданих суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню підлягає сума збитків, розрахована позивачем у додаткових поясненнях (від 27.12.2016 вх. №13148), у розмірі 53027,97 грн. за період з 23.07.2013 по 25.02.2014 та за період з 23.07.2013 по 29.05.2014, з урахуванням трирічного року позовної давності до дня звернення прокурора з даним позовом.

До того ж, відповідачем у своїх поясненнях від 09.12.2016 (вх.№ 12431) здійснено контррозрахунок, відповідно до якого, на думку відповідача, з урахуванням визначеного часу роботи джерел викиду та розміру мінімальної заробітної плати станом на 2013 рік, сума збитків складає 49473,55 грн.

Що ж до часу роботи джерел викиду, позивачем, при обрахуванні суми збитків у розмірі 53027,97 грн. застосовані показники часу, визначені відповідачем, згідно довідки від 05.12.2016 (а.с. 248, 249 т.1). А що ж до ставки мінімальної заробітної плати, колегія суддів не приймає до уваги застосування відповідачем її ставки у розмірі 1147,00 грн., оскільки відповідно до ОСОБА_2, при обрахунку розміру збитків, застосовується розмір мінімальної заробітної плати на момент виявленого порушення. Оскільки перевірку проведено у 2014 році, то, з урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» (стаття 8), позивачем правомірно застосовано розмір мінімальної заробітної плати 1218,00 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі наведеного, рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2014 у даній справі підлягає скасуванню в частині задоволення збитків у сумі 41083,38 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення.

Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись 99, 101, 102, п. 2, ст. 103, п. 1 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2016 у справі №922/2430/16 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області збитків в сумі 41083,38 грн. в якості заподіяної шкоди за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, ідентифікаційний код 14310052, п/р 260093012705 в ФХОУ АТ «Ощадбанк», код банку 351823) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 підїзд, 2 поверх, ідентифікаційний код 37999518) збитки в сумі 53027,97 грн. в якості заподіяної шкоди за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, ідентифікаційний код 14310052) на користь Військової прокуратури Харківського гарнізону (61045, місто Харків, вулиця Клочківська, 228) 794,75 грн. судового збору за подання позовної заяви».

Стягнути з Військової прокуратури Харківського гарнізону (61045, місто Харків, вулиця Клочківська, 228) на користь Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, ідентифікаційний код 14310052) 678,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 13.01.17

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Крестьянінов О.О.