Постанова № 64043877, 26.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2016 року № 826/16176/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Балась Т.П., суддів Літвінової А.В. Мазур А.С. , розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України прозобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Пенсійного фонду України (далі - ПФ України, відповідач) про зобов'язання Пенсійного фонду України розглянути звернення позивача від 03.03.2016 по суті та надати належну відповідь на нього (конкретно на кожне питання окремо) відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на Конституцію України, Закон України "Про звернення громадян" та зазначає, що відповідачем порушено конституційне право позивача на отримання відповіді на звернення.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, в яких зазначається, що відповідь Пенсійного фонду України, надана листом від 08.04.2016 № 3096/Л-11 на звернення позивача від 03.03.2016 є об'єктивною, ґрунтовною, всебічною, надана своєчасно та є такою, яка роз'яснює порядок відновлення виплати пенсії, в тому числі одержання належних пенсійних виплат за період з лютого 2015, з посиланням на чинне законодавство України, а тому, на думку представника відповідача, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні 30.11.2016 оголошено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження згідно з частиною 4 статті 122 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Красноармійським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснювалося нарахування та перерахування пенсії ОСОБА_1 на картковий рахунок в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»), як особі тимчасово переміщеній в м. Красноармійськ.

Водночас, як зазначає позивач, з лютого 2015 року на її картковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк» припинилися нарахування пенсії.

Позивач звернулася із запитом до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Красноармійське ОУ ПФ України), у відповідь на який отримала лист від 09.02.2016 № 3090/02/25, зі змісту якого вбачається, що з лютого 2015 року виплату пенсії не проведено через відсутність довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. А також зазначеним вище листом було доведено до відома ОСОБА_1, що для продовження виплати пенсії заявнику необхідно зареєструватися в територіальному органі соціального захисту населення на території, яка обслуговує Красноармійське ОУ ПФ України.

03.03.2016 позивачем було подано до Пенсійного фонду України заяву про надання інформації з приводу ненарахування та невиплати сум пенсії, а також викладено ряд питань, а саме:

- чи проводилися нарахування або ненарахування сум належної пенсії в 2015-2016 роках за період з 01.01.2015 по 03.03.2016;

- чи є тотожніми поняття «нарахування» та «виплата» пенсії;

- якщо пенсія за вказаний період нараховувалася - надати розшифровування з вказівкою сум (помісячно) за період з лютого 2015 по березень 2016 з вказівкою складових цих сум;

- на якій підставі зупинено перерахування пенсії на картковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк»;

- яка загальна сума заборгованості пенсії за вищевказаний період та коли пенсія буде виплачена;

- приймалося чи не приймалося зазначене в Законі рішення територіальним органом Пенсійного фонду України про припинення виплати.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону № 393 встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно статті 7 Закону № 393 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Статтею 15 Закону № 393 встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з статтею 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, відповідач на поставлені ОСОБА_1 питання у зверненні від 03.03.2016 надав обґрунтовану відповідь, оскільки повідомив, що пенсія позивачу виплачена по 31.01.2015, тобто із відповіді вбачається, шо після вказаної дати нарахування пенсії не здійснювалося.

А також повідомлено, що виходячи зі системного аналізу Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що термін «нарахування» застосовується при призначення пенсії, тобто законодавцем не визначено поняття терміну «нарахування», а тому в спірних правовідносинах мова йдеться про виплату пенсії та правові наслідки припинення виплати пенсії.

Серед іншого, у листі від 08.04.2016 № 3096/А-11 висвітлені й інші відповіді на поставленні ОСОБА_1 у зверненні від 03.03.2016 питання.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на тому, щоб Пенсійний фонд України надав відповідь на конкретне питання, чи приймалось рішення про припинення пенсії.

На вимогу суду представником відповідача подано до суду додаткові пояснення від 09.12.2016 року № 40429/07-10, в яких зазначено, що Пенсійним фондом України на адресу Красноармійського обєднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач пенсії, направлено відповідний запит, у відповідь на який надіслано копію рішення управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області від 02.02.2015 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2016 року. Зазначена копія рішення долучена до матеріалів судової справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідачем жодним чином не порушено право позивача на отримання відповіді на звернення, надано відповіді на всі порушені у зверненні питання, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 98, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Т.П. Балась

Судді А.В. Літвінова

А.С. Мазур