Рішення № 6404347, 21.05.2009, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2-6302/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2009 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Дерус А.В.,

при секретарі – Брус Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом громадянки ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” про захист прав споживача шляхом зобов’язання виконання зобов’язань за договором щодо повернення депозитного вкладу та сплати відсотків по ньому,

ВСТАНОВИВ:

Громадянка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” про захист прав споживача шляхом зобов’язання виконання зобов’язань за договором щодо повернення депозитного вкладу та сплати відсотків по ньому.

В позовній заяві позивачка посилається на те, що 13.06.2007 року вона уклала з відповідачем по справі – Акціонерним комерційним банком „Одеса-Банк” договір банківського вкладу № 3659, згідно з яким банк відкрив їй депозитний рахунок № 26359102205201, зобов’язався нараховувати та сплачувати відсотки на суму вкладу, яка знаходиться на цьому рахунку, у розмірі 11,75 % річних, а також повернути вклад на її вимогу або після спливу строку дії договору та сплатити відсотки, передбачені цим договором.

На підставі вказаного договору 13.06.2007 р. позивачка внесла на депозитний рахунок № 26359102205201 суму в розмірі 301 353,02 доларів США (триста одну тисячу триста п’ятдесят три долара США, 02 центів).

Згодом позивачка уклала з відповідачем чотири додаткових угоди до договору, згідно з якими до п. 1.1. ст. 1 договору були внесені зміни стосовно збільшення розміру вкладу.

На підставі зазначених додаткових угод до договору позивачка внесла на депозитний рахунок додатково 91 000 доларів США (дев’яносто одну тисячу доларів США, 00 центів).

Таким чином, на підставі зазначеного договору та додаткових угод до нього, всього позивачка внесла в якості вкладу на депозитний рахунок № 26359102205201 суму в розмірі 392 353,02 доларів США (триста дев’яносто дві тисячі триста п’ятдесят три долара США, 02 центів).

Відповідно до умов договору банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. його строк становить 20 місяців та спливає 13.02.2009 р.

29.01.2009 р., позивачка звернулась до відповідача з письмовою заявою про видачу їй 13.02.2009 р. депозитного вкладу, яку відповідач прийняв, однак залишив без відповіді.

13.02.2009 р. – в день закінчення строку дії договору банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. позивачка особисто з’явилася до банку і подала письмову заяву про негайне повернення належного їй депозитного вкладу та сплату відсотків, передбачених договором. Ця заява була прийнята відповідачем 13.02.2009 р., однак вклад позивачці відповідачем не повернуто, відсотки не сплачено, інформації щодо строків повернення вкладу та сплати відсотків не надано.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно із частиною 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Просить суд зобов’язати відповідача виконати зобов’язання за договором банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. та повернути їй готівкою із каси банку вклад за договором банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. у сумі 392 353,02 доларів США (триста дев’яносто дві тисячі триста п’ятдесят три долара США, 02 центів) та зобов’язати відповідача виконати зобов’язання за договором банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. й нарахувати за весь період користування вкладом по день повернення (видачі) вкладу і сплатити їй готівкою із каси банку відсотки у розмірі 11,75 % (одинадцять цілих, сімдесят п’ять сотих відсотків) на суму вкладу 392 353,02 доларів США (триста дев’яносто дві тисячі триста п’ятдесят три долара США, 02 центи).

19.05.2009 р. представником позивачки до суду надана заява про уточнення позовних вимог, яка містить додаткові обґрунтування позовних вимог та розрахунок суми відсотків, що підлягають стягненню з відповідача за весь термін користування відповідачем грошовими коштами позивачки по день ухвалення судового рішення.

Отже, позивачка залишає незмінною вимогу про повернення суми вкладу, а щодо відсотків – просить зобов’язати відповідача виконати свої зобов’язання за договором банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. та нарахувати станом на 20.05.2009 р. і сплатити їй готівкою із каси банку відсотки на суму вкладу у розмірі 11,75 % (одинадцять цілих, сімдесят п’ять сотих відсотків) у сумі 15 420,13 дол. США (п’ятнадцять тисяч чотириста двадцять доларів США, 13 центів).

Представник позивачки у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у запереченнях проти позову.

В обґрунтування заперечень проти позову, відповідач посилається на те, що у зв’язку з необхідністю приведення діяльності відповідача у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його платоспроможності й ліквідності, стабілізації діяльності, усунення порушень, причин та умов, що призвели до погіршення його фінансового стану, на підставі ст. ст. 75, 85 Закону України „Про банки та банківську діяльність” Національним банком України було прийнято постанову Правління № 81 від 19.02.2009 р. про призначення тимчасової адміністрації в ЗАТ „АКБ „Одеса-Банк” строком на один рік та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців (до 22.08.2009 р.).

З огляду на зазначене, відповідач вважає, що дія мораторію, протягом якої забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, відповідно до законодавства України, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), поширюється на кредиторські вимоги по зобов’язаннях відповідача, які виникли, зокрема із договорів банківського вкладу.

Тому відповідач вважає, що майнові права за договором банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. обтяжені зобов’язаннями, які виникають в силу закону, що відповідно до п. 3.2.4. договору звільняє відповідача від обов’язку повернути позивачці вклад та сплатити відсотки протягом строку дії мораторію.

Відповідач також вважає, що протягом строку дії мораторію його зобов’язання перед позивачкою за вказаним договором не підлягають задоволенню, як такі, строк виконання яких не настав.

Відповідач також просить суд у разі задоволення позову відстрочити виконання рішення суду до закінчення строку дії мораторію (до 22.08.2009 р.).

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов громадянки ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.06.2007 року між позивачкою та відповідачем по справі було укладено договір банківського вкладу № 3659, згідно з яким відповідач відкрив позивачці депозитний рахунок № 26359102205201, зобов’язався нараховувати та сплачувати відсотки на суму вкладу, яка знаходиться на цьому рахунку, у розмірі 11,75 % річних, а також повернути вклад на її вимогу або після спливу строку дії договору та сплатити відсотки, передбачені цим договором.

На підставі вказаного договору 13.06.2007 р. позивачка внесла на депозитний рахунок № 26359102205201 суму у розмірі 301 353,02 доларів США (триста одну тисячу триста п’ятдесят три долара США, 02 центів).

Згодом позивачка уклала з банком чотири додаткових угоди до договору банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р.: від 01.08.2008 р, від 04.08.2008 р., від 14.08.2008 р. та від 17.09.2008 р., згідно з якими до п. 1.1. ст. 1 договору були внесені зміни стосовно збільшення розміру вкладу.

На підставі зазначених додаткових угод до договору позивачка внесла на депозитний рахунок додатково 91 000 доларів США (дев’яносто одну тисячу доларів США, 00 центів): 40 000 доларів США – 01.08.2008 р., 10 000 доларів США – 04.08.2008 р., 25 000 доларів США – 14.08.2008 р. та 16 000 доларів США – 17.09.2008 р., що підтверджується копіями відповідних квитанцій, досліджених судом в якості письмових доказів.

Таким чином, судом встановлено, що на підставі договору банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. та додаткових угод до нього, всього позивачка внесла в якості вкладу на депозитний рахунок № 26359102205201 суму в розмірі 392 353,02 доларів США (триста дев’яносто дві тисячі триста п’ятдесят три долара США, 02 центів).

Згідно ст. 47 Закону України „Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121-III (із змінами та доповненнями), банки мають право приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб.

Згідно ст. 55 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

В судовому засіданні було встановлено, що договір між позивачем та відповідачем було укладено на умовах видачі вкладу на першу вимогу, що підтверджується п. 3.2.4. ст. 3 вказаного договору, яким передбачено, що при умові, що майнові права по цьому договору не знаходяться у заставі та (або) не обтяжені іншими договірними зобов’язаннями чи зобов’язаннями, які виникають в силу закону, на вимогу вкладника банк зобов’язується повернути вклад та сплатити відсотки, передбачені цим договором.

Судом також встановлено, що договір банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. не містить умов щодо його пролонгації і передбачає повернення вкладу у день закінчення строку дії договору або у перший робочий день після закінчення цього строку, якщо його момент припадає на неробочий або святковий день, або перерахування депозитних коштів на поточний рахунок вкладника, якщо вкладник не з’явився в банк у день закінчення строку дії договору. Зазначене підтверджується змістом п. 1.8. ст. 1, та п.п. 6.6., 6.8. ст. 6 вказаного договору.

Судом встановлено, що 29.01.2009 р., позивачка звернулась до відповідача з письмовою заявою про видачу їй 13.02.2009 р. депозитного вкладу, яку відповідач прийняв, однак, залишив без відповіді.

13.02.2009 р. – в день закінчення строку дії договору банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. позивачка особисто з’явилася до банку і подала письмову заяву про негайне повернення належного їй депозитного вкладу та сплату відсотків, передбачених договором. Ця заява була прийнята відповідачем 13.02.2009 р., однак, вклад позивачці відповідачем не повернуто, відсотки не сплачено, інформації щодо строків повернення вкладу та сплати відсотків не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5.1. ст. 5 договору банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. передбачено, що при здійсненні своїх прав та обов’язків по цьому договору банк та вкладник керуються чинним законодавством України, а п. 4.1. ст. 4 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України і умовами цього договору.

Згідно з ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 договору банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. відповідач нараховує та сплачує позивачці відсотки у розмірі 11,75 % на суму, яка знаходиться на депозитному рахунку, тобто на суму вкладу – 392 353,02 доларів США (триста дев’яносто дві тисячі триста п’ятдесят три долара США, 02 центів), яка й досі знаходиться в розпорядженні відповідача, й якою відповідач користується на власний розсуд.

Частиною 4 ст. 1061 ЦК України встановлено, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Суд погоджується з твердженням позивачки, що із зазначених положень закону та договору, випливає, що проценти нараховуються банком та підлягають виплаті вкладникові за весь період знаходження вкладу у банку, а підставою припинення нарахування процентів є не закінчення строку дії договору банківського вкладу, а фактичне повернення вкладу вкладникові або його списання з рахунку вкладника з інших підстав.

Судом встановлено, що відповідач нараховував та сплачував позивачці відсотки на суму депозитного вкладу за договором банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. по січень 2009 року. Відсотки за січень 2009 року були сплачені позивачці відповідачем у сумі 4 298,00 (чотири тисячі двісті дев’яносто вісім доларів США, 00 центів) 02.02.2009 р., що підтверджується заявою на видачу готівки № 5/80398017 від 02.02.2009 р., яка підписана позивачкою та містить відмітку банку про сплату.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти наданого представником позивачки розрахунку суми відсотків на суму вкладу та надав суду довідку вих. № 09.3.1 – 09/1405 від 20.05.2009 р., згідно якої сума відсотків за лютий складає 2 301,32 доларів США (дві тисячі триста один долар США, 62 центів), також відповідно до цієї довідки відповідачем додатково нараховано 1 102,87 доларів США (одна тисяча сто два долара США, 87 центів) на залишок коштів, що були переведені відповідачем з депозитного на поточний рахунок позивачки. Однак, відповідач не надав суду детального обґрунтованого розрахунку зазначених сум відсотків, який би спростовував достовірність розрахунку, наданого позивачкою. За таких обставин суд вважає за можливе стягнення відсотків на суму вкладу станом на 20.05.2009 р. у сумі, зазначеній у розрахунку позивачки, а саме за:

• лютий 2009 р. у сумі 4 298,00 дол. США (чотири тисячі двісті дев’яносто вісім доларів США, 00 центів);

• березень 2009 р. у сумі 4 298,00 дол. США (чотири тисячі двісті дев’яносто вісім доларів США, 00 центів);

• квітень 2009 р. у сумі 4 298,00 дол. США (чотири тисячі двісті дев’яносто вісім доларів США, 00 центів);

• травень 2009 р. до 20.05.2009 р. (за 20 днів) у сумі 2 526,13 дол. США (дві тисячі п’ятсот двадцять шість доларів США, 13 центів) (11,75 / (365 Х 100) Х 20 Х 392 353,02 = 2 526,13 дол. США).

Суд вважає, що всього станом на 20.05.2009 р. відповідач повинен нарахувати та сплатити позивачці проценти на суму вкладу у сумі 15 420,13 доларів США (п’ятнадцять тисяч чотириста двадцять доларів США, 13 центів) - 4298,00 + 4298,00 + 4298,00 + 2526,13 = 15 420,13 (доларів США).

Таким чином, суд вважає, що аналіз умов зазначеного договору, з урахуванням вказаних вище вимог чинного законодавства, свідчить про те, що вклад за договором банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. мав бути повернутий відповідачем позивачці у будь-який час протягом строку дії договору на її вимогу, а також про те, що відповідач 13.02.2009 р. був зобов’язаний повернути позивачці вклад у сумі 392 353,02 доларів США (триста дев’яносто дві тисячі триста п’ятдесят три долара США, 02 центів) та сплатити відсотки у сумі 15 420,13 доларів США (п’ятнадцять тисяч чотириста двадцять доларів США, 13 центів), передбачені договором, у зв’язку зі спливом строку дії цього договору, оскільки позивачка надала відповідачеві відповідні письмові заяви з вимогою повернути вклад та особисто з’явилася до банку для отримання вкладу та відсотків 13.02.2009 р. у день закінчення строку дії договору, відповідно до його умов.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Суд не погоджується з доводами, які містяться в запереченнях відповідача проти позову, щодо поширення дії мораторію, введеного Національним банком України, на виконання зобов’язань перед позивачкою, з огляду на таке.

Згідно зі ст. ст. 75, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк України зобов’язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку та ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Але, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- вклад (депозит) – це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщенні клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;

- мораторій – зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

- клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;

- кредитор банку – юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань.

Отже, відповідно до закону клієнт банку та кредитор банку не є тотожними поняттями, а мораторій відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вводиться на задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями банку перед кредиторами (а не перед клієнтами), строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Таким чином, мораторій під час здійснення тимчасової адміністрації вводиться на задоволення вимог кредиторів банку, а не на виконання зобов’язань банку перед клієнтами, в тому числі зобов’язань за договорами вкладів, які розміщені клієнтами банку на їх депозитних рахунках.

Тому зобов’язання банку перед клієнтами, в тому числі вкладниками за договорами депозитного вкладу, протягом строку дії мораторію мають виконуватись на загальних підставах у відповідності до вимог законодавства та положень договору, без будь-яких обмежень.

За таких обставин, підстав для звільнення відповідача від виконання зобов’язань за договором банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. у суду немає.

Прохання відповідача відстрочити виконання рішення суду до закінчення строку дії мораторію (до 22.08.2009 р.), суд вважає необґрунтованим.

Суд також погоджується з позивачкою, що правовідносини, які виникли між нею та відповідачем на підставі зазначеного договору, регулюються не лише положеннями ЦК України, які зазначені вище, а й положеннями Закону України „Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 р. № 1023-XII (зі змінами та доповненнями), оскільки згідно із п. 22 ст. 1 цього Закону споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Судом встановлено, що позивачка уклала з відповідачем договір банківського вкладу для задоволення своїх особистих потреб, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю.

У абз. 1 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” (із змінами і доповненнями) зазначено, що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення – в частині відносин, між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України „Про захист прав споживачів”, захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України „Про захист прав споживачів”, споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Також відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 (із змінами та доповненнями), від сплати державного мита звільняються громадяни за позовами про відшкодування збитків, завданих неповерненням у терміни, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, які були залучені до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги позивачки доведені та цілком обґрунтовані й у суду не виникає сумнівів щодо їх законності.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, то судовий збір у сумі 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 30 гривень, згідно ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 5-11, 60, 88, 208, 209, 212–215 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 525, 526, 530, 610, 615, 1060, 1061 ЦК України, ст. ст. 2, 47, 55, 75, 85 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, ст. ст. 1, 22 Закону України „Про захист прав споживачів”, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” про захист прав споживача шляхом зобов’язання виконання зобов’язань за договором щодо повернення депозитного вкладу та сплати відсотків по ньому, задовольнити.

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” (65029, м. Одеса, вул. Княжеська, 32, код ЄДРПОУ: 19361350) виконати зобов’язання за договором банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. та повернути (видати) ОСОБА_1, (яка проживає та зареєстрована за адресою: 65121, АДРЕСА_1), готівкою із каси банку вклад за договором банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. у сумі 392 353,02 доларів США (триста дев’яносто дві тисячі триста п’ятдесят три долара США, 02 центів).

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” (65029, м. Одеса, вул. Княжеська, 32, код ЄДРПОУ: 19361350) виконати зобов’язання за договором банківського вкладу № 3659 від 13.06.2007 р. та нарахувати станом на 20.05.2009 р. і сплатити ОСОБА_1, (яка проживає та зареєстрована за адресою: 65121, АДРЕСА_1), готівкою із каси банку відсотки на суму вкладу у розмірі 11,75 % (одинадцять цілих, сімдесят п’ять сотих відсотків) у сумі 15 420,13 дол. США (п’ятнадцять тисяч чотириста двадцять доларів США, 13 центів).

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” (65029, м. Одеса, вул. Княжеська, 32, код ЄДРПОУ: 19361350) на користь ОСОБА_1, (яка проживає та зареєстрована за адресою: 65121, АДРЕСА_1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” (65029, м. Одеса, вул. Княжеська, 32, код ЄДРПОУ: 19361350) на користь держави судовий збір у сумі 1700 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення суду й поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: А.В. Дерус