Ухвала суду № 64040024, 04.01.2017, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 1-кп/593/2/2017

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Бережанський районний суд Тернопільської області

"04" січня 2017 р.

у складі: головуючого судді Німко Н.П. , суддів Крамаря В.М, Данилів О.М.

при секретарі - Олексів О.Б.

з участю:

прокурора Дзюбинського А.О.

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

захисників: Суп М.Б., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бережани Тернопільської області питання щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 та клопотання захисника Суп М.Б. щодо зміни обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у кримінальному провадженні стосовно:

-ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.185, ч.2 ст.15, ч.5 ст.185 КК України ;

-ОСОБА_2, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.185, ч.2 ст.15, ч.5 ст.185 КК України;

-ОСОБА_4, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.185, ч.2 ст.15, ч.5 ст.185 КК України;

-ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У судовому засіданні прокурор вважає доцільним продовжити обраний обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що враховуючи характеризуючі обвинуваченого ОСОБА_2 відомості, його спосіб життя, є обґрунтовані підстави вважати про існування ризиків, визначених пунктом 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме - можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення. Із зазначених підстав вважає, що клопотання захисника Суп М.Б. не підлягає до задоволення, але у випадку, якщо воно буде задоволене судом, то просить зобов»язати обвинуваченого носити електронний засіб контролю.

Захисник обвинуваченого Суп М.Б. вважає, що є наявними підстави для зміни її підзахисному ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який - а саме на домашній арешт, про що також подала суду письмове клопотання, яке підтримане у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_2 В обґрунтування клопотання зазначила, що обвинувачений перебуває під вартою 999 днів, свідки, потерплі, обвинувачені по справі допитані, докази досліджені, вина її підзахисним визнана частково. На її думку саме лише обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання від 7 до 12 років позбавлення волі, не може бути підставою для виправдання такого тривалого застосування до її підзахисного найбільш суворого із всіх запобіжних заходів. Позицію прокурора щодо можливості продовження ОСОБА_2 злочинної діяльності вважає неаргументованою. Додатково також повідомила, що мати обвинуваченого, яка є власником будинку по АДРЕСА_1 дала свою згоду на проживання обвинуваченого у зазначеному житлі, у цьому будинку обвинувачений проживав і до затримання. Також, у будинку проживає престаріла бабуся обвинуваченого віком 80-ть років, яка потребує стороннього догляду і у випадку задоволення клопотання обвинувачений буде офіційно здійснювати догляд за нею. При вирішенні клопотання також просить врахувати, що при здійсненні догляду за престарілою особою, у її підзахисного може виникнути потреба відлучатися із житла за продуктами та ліками, клопоче і погоджується на зобов»язання її підзахисного носити електронний засіб контролю.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника, запевнив суд, що у випадку зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт виконає всі покладені на нього обов»язки. Просить також врахувати, що він вже під вартою 2 роки і 9 місяців і, перебуваючи на волі, він не буде ухилятися від суду, запевнив про своє щире каяття.

Решта учасників процесу - захисники та обвинувачені підтримали клопотання адвоката Суп М.Б.

Заслухавши думку прокурора про необхідність продовження вжитого щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та щодо клопотання захисника Суп М.Б. щодо зміни вжитого запобіжного заходу на більш м»який - домашній арешт, з'ясувавши з цього приводу думку учасників процесу, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Згідно положень ч. З ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У зв'язку зі спливом двомісячного строку з дня продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2, суд зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності продовження тримання його під вартою.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування був затриманий 11 квітня 2014 року

Ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 13 квітня 2014 року щодо ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У подальшому, слідчим суддею та судом неодноразово продовжувався на час досудового розслідування та судового розгляду обраний щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою, востаннє, - ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 03 листопада 2016 року обвинуваченому ОСОБА_2 обраний йому запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін та продовжено з 07 листопада 2016 року до 05 січня 2017 року.

Отже, судом встановлено, що по даному кримінальному провадженню обвинувачений ОСОБА_2 був затриманий та знаходиться під вартою понад 2 роки 08 місяців. Станом на 04 січня 2017 року по справі досліджені всі заявлені учасниками процесу докази, - допитані потерпілі, свідки, досліджені речові та письмові докази, також допитані всі обвинувачені. Однак, вирок у даному кримінальному провадженні на даний час ухвалити не можливо, враховуючи ряд об`єктивних причин.

Суд вважає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, а ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

При вирішенні питання щодо зміни дії запобіжного заходу, суд враховує передбачені ст. 178 КПК обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його вік та стан здоров»я, наявність у останнього постійного місця проживання, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини й утриманців, репутацію обвинуваченого, наявність судимості.

Як вважає суд, прокурором не наведено переконливих мотивів, що лише вжиття щодо обвинуваченого найбільш суворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою зможе запобігти ймовірному вчиненню ним нових кримінальних правопорушень і що запобіжний захід у виді домашнього арешту не забезпечить запобігання спробам обвинуваченого вчиняти нові злочини.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, колегія суддів враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема справи «Харченко проти України», «Комарова проти України», «Калашніков проти Росії», в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання осіб під вартою, а саме:

- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;

-у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції, заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а рішення суду про продовження строку тримання під вартою не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з'ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі "Третьяков проти України").

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, на іспитовому строку не перебуває.

Не відбуте покарання за вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 14 вересня 2010 року, згідно ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 07 листопада 2013 року становить 1 рік, 4 місяці та 7 днів. На даний час, як зазначено вище, обвинувачений ОСОБА_2 перебуває під вартою більше 2 років та 8 місяців, що є тривалим терміном і на даний час , як вже зазначено вище, всі заявлені учасниками процесу докази по справі є дослідженими, обвинувачені - допитаними.

При цьому суд вважає, що прокурор не зміг довести виняткових обставин, які б виправдовували продовження обмеження права обвинуваченого на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, а саме у виді домашнього арешту.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що продовження дії запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого у виді тримання під вартою, є недоцільним з тих підстав, що на теперішній час заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 ч.1 КПК України, зменшилися та не виправдовує тримання особи під вартою.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.

У відповідності до ч.2 ст. 194 КПК України, суд зобов»язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведене наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Зважаючи на встановлені у судовому засіданні обставини, у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що з метою запобігання спорам вчиненню обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, переховування від суду і для запобігання іншим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, для нього буде достатнім застосування одного із більш м»яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, а саме - домашнього арешту.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника та змінити раніше обраний стосовно обвинуваченого запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт на строк, що не перевищує двох місяців.

При цьому частиною 1 та 2 ст.181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатись із АДРЕСА_1 без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; не залишати в певний період доби місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 без дозволу суду; утримуватися від будь-якого спілкування із обвинуваченими,потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню, носити електронний засіб контролю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 176, 178, 181, 183, 196, 202, 331, 369, 372 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 - відмовити.

Клопотання захисника Суп М.Б. про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Підлісся Бучацького району Тернопільської області, мешканцю АДРЕСА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.185, ч.2 ст.15, ч.5 ст.185 КК України, обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю на строк до 01 березня 2017 року.

Заборонити ОСОБА_2 залишати своє фактичне місце проживання за адресою : АДРЕСА_1 в період з 11 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.

Покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- прибувати до Бережанського районного суду Тернопільської області за першою вимогою в судові засідання у даному кримінальному провадженні;

- не відлучатись із АДРЕСА_1 без дозволу суду;

- утримуватися від будь-якого спілкування із обвинуваченими, потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню;

- носити електронний засіб контролю;

- повідомляти Бережанський районний суд Тернопільської області про зміну місця свого проживання.

Обвинуваченого ОСОБА_2 звільнити з під варти негайно в залі суду та зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_2 невідкладно прибути до місця свого проживання - АДРЕСА_1.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники Національної поліції України з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під домашнім арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвалу про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді домашнього арешту направити для виконання Бучацькому відділенню поліції Теребовлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області, за місцем проживання обвинуваченого.

Бучацькому відділенню поліції Теребовлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області негайно поставити на облік обвинуваченого ОСОБА_2, щодо якого застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і припиняє свою дію після закінчення строку дії запобіжного заходу, визначного даною ухвалою.

Копію даної ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_2, його захиснику Суп М.Б. прокурору та направити для відома в Чортківську установу виконання покарань ЦУ ДПтСУ в Тернопільській області ( №-26), начальнику ІТТ №-1 м.Бережани ГУНП в Тернопільській області.

Ухвала суду постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення остаточного рішення, окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.П. Німко

Суддя О.М. Данилів,

Суддя В.М.Крамар