Рішення № 64037058, 13.12.2016, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7383/16-ц

Провадження №2/442/2581/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючої-судді Гарасимків Л.І.

при секретарі Петрів В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрінком» про припинення зобов»язання,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду про визнання припиненим свого кредитного зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» в особі правонаступника Публічного акціонерного товариства «Укрінком» за Кредитним договором №80125 від 24.09.2008 року в розмірі 11755,06 доларів США, що еквівалентно 299705,83 гривень із врахуванням офіційного курсу НБУ на 31.10.2016 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 299705,83 гривень у відповідності до Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2016 року, складеної на підставі Договорів про відступлення права вимоги від 21.10.2016 року за Договором банківського вкладу «Легке літо» за №15-117541-29 від 22.07.2015 року на суму 250000,00 гривень та Договором банківського вкладу «Легке літо» за №15-117541-30 від 27.07.2015 року на суму 49705,83 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує, що із направленням на адресу відповідача Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а тому в розумінні ст. 601 ЦК України відбулося припинення зобов'язання за Кредитним договором №80125 від 24.09.2008 року, а відсутність будь-якої відповіді від відповідача щодо погодження або заперечення такого зарахування, а отже і припинення зобов'язання порушує його права, які підлягають захисту в судовому порядку.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задоволити, а тому суд розглянув справу у відсутності позивача на підставі наявних доказів по справі.

Представник ПАТ «Укрінком» не з'явився в судове засідання, не повідомивши причин неявки, хоч повідомлялася належним чином про час та місце судового засідання рекомендованою кореспонденцією, керуючись п. 9 ст. 74 ЦПК України, суд вважає дану особу повідомленою про дату судового засідання. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у її відсутності, провівши заочний розгляд справи.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч.2 ст. 197 ЦПК України не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та письмові докази, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 24.09.2008 року між ПАТ «Український інноваційний банк» правонаступником якого являється ПАТ «Укрінком» та позивачем було укладено кредитний договір за №80125, згідно якого відповідач надав позивачу кредит в сумі 28000,00 Доларів США на споживчі цілі з кінцевим терміном повернення 23.09.2010 року.

Додатковими договорами до кредитного договору №80125 від 24.09.2008 року неодноразово вносилися зміни, а саме щодо продовження строк користування кредитними коштами, визначивши його в кінцевому випадку до 28.11.2015 року.

Також матеріалами справи підтверджується, що 21.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перше Травня» та позивачем було укладено Договори про відступлення права вимоги на загальну суму 350000,00 гривень.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 ЦК України, встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов даних договорів первісний кредитор - ТзОВ «Перше Травня» передає, а новий кредитор - позивач - приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором банківського вкладу «Легке літо» № 15-117541-30 від 27.07.2015 року частково на суму 100000,00 гривень та Договором банківського вкладу «Легке літо» № 15-117541-29 від 22.07.2015 року на суму 250000,00 гривень, укладеним між первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (код ЄДРПОУ 05839888), правонаступником якого являється відповідач.

Отже, за вказаними вище Договорами позивач, як новий кредитор, одержав право замість первісного кредитора вимагати від відповідача, як боржника, виконання грошових зобов'язань по поверненню коштів в загальній сумі 350000,00 гривень.

Зазначені вище Договори про відступлення права вимоги від 21.10.2016 року є правомірними в силу ст. 204 ЦК України, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані у судовому порядку недійсними.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Судом також встановлено, що 01.11.2016 року позивачем було надіслано на адресу відповідача Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2016 року та проханням щодо надання усіх необхідних документів, які свідчитимуть про припинення кредитного зобов'язання, а також щодо зняття обтяжень із майна, яке слугувало забезпеченням по кредиту, що підтверджується поштової квитанції про відправку цінного листа за ідентифікатором 8210003859596.

Як вбачається із вказаної Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач провів зарахування кредитного зобов'язання в загальній сумі 11755,06 доларів США як заборгованості по тілу кредиту та по процентах за користування кредитом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другою сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України, зобов'язання може бути припиненим шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Таке зарахування відбувається шляхом направлення однієї із сторін відповідної заяви.

Таким чином, виходячи із статті 601 ЦК України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Чинне законодавство України не встановлює обмежень та особливого порядку щодо зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

При цьому однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань. Крім того, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

Судом встановлено, що за Договором банківського вкладу «Легке літо» № 15-117541-29 від 22.07.2015 року ТзОВ «Перше травня» розмістило у відповідача вклад в розмірі 250000,00 гривень з терміном повернення до 18.01.2016 року, право вимоги по якому повністю було відступлене на користь позивача згідно Договору про відступлення права вимоги від 21.10.2016 року, та Договором банківського вкладу «Легке літо» № 15-117541-30 від 27.07.2015 року ТзОВ «Перше травня» розмістило у відповідача вклад в розмірі 250000,00 гривень з терміном повернення до 22.01.2016 року, право вимоги на частину якого в сумі 100000,00 гривень було також відступлене на користь позивача згідно Договору про відступлення права вимоги від 21.10.2016 року.

Отже, припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно Заяви позивача від 31.10.2016 року було здійснене належним чином з огляду на те, що за всіма зарахованими зустрічними вимогами строк виконання настав.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання припиненим зобов'язання позивача за Кредитним договором №80125 від 24.09.2008 року внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом вчинення останнім одностороннього правочину, а саме Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2016 року, що також узгоджується з позицією Верховного Суду України , а зокрема у постанові від 30.11.2016 року у справі №910/20978/15.

Відповідно до п.6 ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому на підставі ст. ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути понесені позивачем судові витрати, що підтверджуються платіжними документами.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88 , 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 391, 598, 599, 601 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати припиненими зобов»язання ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк« в особі правонаступника Публічного акціонерного товариства «Укрінком» ( 93404 Луганська область, м. Севєродонецьк, вул. Сметаніна, буд. 3 літера А, код ЄДРПОУ 05839888) за Кредитним договором № 80125 від 24.09.2008 року ( з усіма змінами та доповненнями) в розмірі 11755.06 доларів США, що еквівалентно 299705.83 ( двісті дев»яносто дев»ять тисяч сімсот п»ять грн. 83 коп.) гривень із врахуванням офіційного курсу НБУ на 31.10.2016 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 299705.83 ( двісті дев»яносто дев»ять тисяч сімсот п»ять грн.. 83 коп.) гривень у відповідності до Заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2016 року складеної на підставі Договорів про відступлення права вимоги від 21.10.20016 року за договором банківського вкладу « Легке літо» за № 15-117541-29 від 22.07.2015 року на суму 250000.00 гривень та Договором банківського вкладу «Легке літо» за № 15-117541-30 від 27.07.2015 року на суму 49705.83 гривень.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільних справах Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів.

Головуюча-суддя : ______