Рішення № 64035681, 11.01.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/66/2017(м)

0506/4672/2012

Головуючий у 1-й інстанції Гальченко І.В.

Суддя-доповідач Биліна Т.І.

Категорія 50

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі:

головуючої - Биліни Т.І.,

суддів - Гаврилової Г.Л., Сорока Г.П.

при секретарі - Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 04 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей, -

в с т а н о в и л а:

23.08.2012 році позивач звернулася до суду з позовом, яким просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/3 частини його заробітку на утримання двох дітей.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з 06.09.2003 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають синів: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком яких є відповідач. Матеріальної допомоги на утримання дітей відповідач в добровільному порядку не надає.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 04 жовтня 2012 року позов задоволено. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на кожну дитину стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку та усіх інших доходів, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуми для дитини відповідного віку, починаючи з 23.08.2012 року і до повноліття дитини. Вирішено питання щодо судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2, посилаючись на його необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення Волноваського районного суду Донецької області від 04 жовтня 2012 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів на дітей до їх повноліття у розмірі 1/3 частини його заробітку.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд під час постановлення рішення вийшов за межі позовних вимог, а саме позивач просила стягнути аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку на утримання дітей, а суд стягнув по ? частині його заробітку на кожну дитину.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кальная А.Г. підтримала доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, оскільки вона дійсно просила на утримання дітей стягнути аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідача, позивача, дослідивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду зміні в частині розміру стягнутих аліментів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, таким вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У відповідності до ст.8 Закону України „Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України „Про охорону дитинства).

Частиною 2 ст.150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Так, ст.180 СК України покладає обов'язок на батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4)інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Аналогічне роз'яснення щодо обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, надане Пленумом Верховного Суду України в п.17 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року, відповідно до якого, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (ч.ч.1,2 ст.183 СК України).

Відповідно до ч.3 ст.183 СК України передбачено, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

На підставі наведеного, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, зміни оскаржуваного рішення в частині розміру стягнутих аліментів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обставинами встановленим судом першої інстанції, проте з висновками погодитися не може. Позивач звертаючись до суду просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини його заробітку, однак суд першої інстанції незважаючи на вказане, без належного мотивування, стягнув з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку на утримання кожної дитини.

Для правильного вирішення справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при визначенні розміру аліментів(п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі").

У відповідності до положень частин 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Отже, суд у порушення вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, стягуючи з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку на утримання кожної дитини, вийшов за межі заявлених позовних вимог.

Тому висновок суду в частині розміру стягнутих аліментів не відповідає положенням чинного законодавства.

У відповідності до положень ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 04 жовтня 2012 року змінити в частині розміру стягнення аліментів на дітей.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця села Анадоль, Волноваського району Донецької області на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/3 частини його доходу на утримання синів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: Г.Л. Гаврилова

Г.П. Сорока