Ухвала суду № 64032310, 12.01.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/155/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Позарецька С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоФетісової Т. Л.суддівБондаренка С. І., Новікова О. М. при секретаріЛитвин-Восколович Ж. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_6 про стягнення боргу за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Брокбізнесбанк» звернулося до суду з даним позовом, яким, з урахуванням послідуючих уточнень, просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 2460109,29 грн. В обґрунтування вказано на те, що відповідач, як позичальник, не виконав належним чином свої зобов'язання по кредитному договору внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, про стягнення якої разом з нарахованими згідно умов договору санкціями банк порушує питання в даній справі.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03.11.2016 позовні вимоги у справі задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вказує на те, що у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів; проведеними експертизами не встановлено, що на заявах про видачу готівки наявні підписи саме позичальника; висновок Львівського НДІСЕ №2618 від 04.11.2015 про протилежне є недопустимим доказом, оскільки експертизу проведено з порушенням вимог законодавства та в послідуючому було призначено повторну експертизу. Судом необґрунтовано відхилено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Повністю задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник не виконав перед банком належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла кредитна заборгованість, яку належить стягнути на користь банку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає, що встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що між акціонерним банком «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Брокбізнесбанк», як банком, та ОСОБА_6, як позичальником, 15.09.2008 укладено кредитний договір №147п-2008, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 170000,00 грн. на строк з 15.09.2008 по 16.03.2009 зі сплатою 21,5% річних для споживчих потреб (п.1.1 кредитного договору). При цьому, п.1.3 договору передбачено, що видача кредиту здійснюється виключно після укладення договору, який забезпечує виконання зобов'язань за цим договором.

За заявою про видачу готівки №21 ОСОБА_6 15.09.2008 отримав кошти в сумі 170000,00 грн.; за заявою про видачу готівки №3 ОСОБА_6 04.11.2010 отримав кошти в сумі 600000,00 грн.; за заявою про видачу готівки №1 ОСОБА_6 02.03.2011 отримав кошти в сумі 1000000,00 грн.; за заявою про видачу готівки №7 ОСОБА_6 04.04.2011 отримав кошти в сумі 900000,00 грн.

Протягом дії договору між сторонами була підписана додаткова угода №18 від 08.04.2011, яка змінювала термін користування кредитом до 10.09.2011 та збільшувала ліміт кредитної лінії - кредит надавався у вигляді поновлювальної кредитної лінії у розмірі 2350000,00 грн.

02.03.2011 підписана між сторонами додаткова угода №16, яка змінювала відсоткову ставку за користування кредитом до 28% річних.

Відповідно до додаткової угоди №23 від 30.06.2011 відповідач повинен здійснювати повернення кредиту у готівковій або безготівковій формі на відкритий банком позичальнику рахунок згідно графіку погашення. Аналогічні додаткові угоди укладені між сторонами: №1 від 17.03.2009, №2 від 17.06.2009, №3 від 25.08.2009, №4 від 25.09.2009, №5 від 26.10.2009, №6 від 26.11.2009, №7 від 28.12.2009, №8 від 26.01.2010, №9 від 26.02.2010.

Крім того, укладені додаткові угоди №10 від 25.03.2010, №11 від 02.07.2010, №12 від 04.10.2010, №13 від 04.11.2010, №14 від 10.01.2011, №15 від 07.02.2011, №17 від 04.04.2011, №19 від 04.05.2011, №20 від 10.06.2011, №21 від 22.06.2011, №22 від 24.06.2011, №23 від 30.06.2011.

04.10.2011 сторонами укладено додаткову угода №24, яка змінювала анкетні дані позичальника.

Відповідно до статті 7 кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії, банк має право нараховувати позичальнику неустойку за кожний день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена в п.1.1 цього договору, від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 08.11.2013 заборгованість позичальника становить 2460109,29 грн., з яких: тіло кредиту - 1489099,89 грн.; неустойка - 971009,40 грн.

Так як відповідач (апелянт) стверджує, що він не отримував кредитні кошти та не підписував відповідні заявки на отримання готівки у справі проводилися експертизи для встановлення відповідних обставин.

Ухвалою суду від 18.12.2013 призначена по справі судова почеркознавча експертиза. За повідомленням судових експертів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 20.03.2014 №2513/13-23, №-/14-23, попереднім вивченням наданих на експертизу документів із досліджуваними підписами та зразками підписів ОСОБА_6 встановлено, що дані підписи надміру прості за конструкцією, не інформативні, відтворювані сторонньою особою, обмежена сукупність наявних ознак в них не стійка, спостерігається значна варіативність розмірів та розміщення рухів в елементах, внаслідок чого достовірно визначити в категоричній або вірогідній формі, чи виконані досліджувані підписи самим ОСОБА_6, чи іншою особою (особами), не виявляється можливим. Отже, повідомлено про неможливість надання висновку експерта.

Ухвалою суду від 29.04.2014 призначена судова почеркознавча експертиза. За повідомленням судового експерта Валової Т.М. від 01.07.2014 ухвала про призначення експертизи повернута до суду без виконання через неоплату відповідачем ОСОБА_6 проведення експертизи.

Ухвалою суду від 29.09.2014 призначена по справі судова почеркознавча експертиза. За повідомленням судового експерта ОСОБА_9 від 28.10.2014 №1456/14-23 попереднім вивченням наданих на експертизу документів із досліджуваними підписами та зразками підписів ОСОБА_6 встановлено, що дані підписи надміру прості за конструкцією, не інформативні, обмежена сукупність наявних ознак в них не стійка, спостерігається значна варіативність розмірів та розміщення рухів в елементах, внаслідок чого достовірно визначити в категоричній або вірогідній формі, чи виконані досліджувані підписи самим ОСОБА_6, чи іншою особою (особами), не виявляється можливим. Отже, повідомлено про неможливість надання висновку експерта.

Ухвалою суду від 10.02.2015 призначено у справі судову почеркознавчу експертизу. Відповідно до листа Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 28.04.2015 №2232 ухвала повернута до суду без виконання через неоплату відповідачем ОСОБА_6 проведення експертизи.

Ухвалою суду від 30.06.2015 у справі призначена судова почеркознавча експертиза. Висновком №2618 від 04.11.2015 криміналістичної експертизи, проведеної експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, з дослідження підписів зазначено, що підписи від імені ОСОБА_6, розташовані після слів: «Підпис отримувача» на заявах на видачу готівки: №21 від 15.09.2008 на суму 170000,00 грн., №3 від 04.11.2010 на суму 60000,00 грн., №1 від 02.03.2011 на суму 1000000,00 грн., №7 від 04.04.2011 на суму 90000,00 грн., - виконані самим ОСОБА_6.

Ухвалою суду від 29.04.2016 у справі призначено повторну судово-почеркознавчу експертизу. Відповідно до висновку №2561-16 судово - почеркознавчої експертизи від 29.06.2016, проведеної експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, вирішити питання про виконання підписів від імені ОСОБА_6 в наступних документах: в графі «Підпис отримувача» у заявах на видачу готівки : №21 від 15.09.2008 на суму 170000,00грн., №3 від 04.11.2010 на суму 600000,00грн., №1 від 02.03.2011 на суму 1000000,00грн., №7 від 04.04.2011 на суму 900000,00грн., - самим ОСОБА_6 або іншою особою, не є можливим.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України - наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до положень ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Саме на підставі вищевикладених фактичних обставин справи та норм законодавства суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про необхідність стягнення з позичальника на користь банку кредитної заборгованості, оскільки позичальником не дотримано належним чином зобов'язань за кредитним договором щодо повернення банку одержаних коштів.

Відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У даному випадку апеляційні доводи зводяться до того, що позичальником не отримувались кредитні кошти від банку. Розмір заборгованості, вказаний банком, як і факт підписання кредитного договору та договорів про внесення до нього змін не оспорюється.

Однак колегія суддів оцінює критично такі доводи, оскільки має місце часткове належне виконання кредитних зобов'язань позичальником (у сумі 1 180 900,11 грн.), що без отримання кредитних коштів було б нелогічним. Крім того, слід врахувати, що позичальником підписувалися неодноразові додаткові угоди до кредитного договору (понад 10), якими сторони уточнювали його умови, що теж свідчить про реальність кредитних правовідносин.

Згідно до вимог ч.6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 ЦПК України, тобто в сукупності з іншими доказами по справі.

Отже, доводи апелянта з посиланням на неоднозначні висновки експертиз у справі вказаних обставин щодо отримання кредитних коштів спростувати не можуть, враховуючи наявність у матеріалах інших , належних та допустимих доказів по справі, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого виноску про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_6 про стягнення боргу за кредитним договором - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :