Рішення № 64031652, 10.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/318/17 Головуючий 1 інст. - Гаврилюк С.М.

Справа № 639/9618/13-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» січня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1. В обґрунтування свого позову посилався на те, що 24 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL506-706/128/2008, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 29000,00 доларів США. 10 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, тобто до товариства перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги за кредитним договором.

Зазначив, що ОСОБА_1 зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти в строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.

Вказав, що в порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки. Станом на 30 жовтня 2013 року заборгованість відповідача по тілу кредиту складає 25198,15 доларів США, по нарахованим та не сплаченим відсоткам - 1786,35 доларів США, пеня 787257,99 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у сумі 1002945,10 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту складає 25198,15 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 30 жовтня 2013 року - 201408,81 грн., заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам - 1786,35 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 30 жовтня 2013 року - 14278,30 грн., пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту - 787257,99 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» сплачений судовий збір у сумі 3441,00 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CL506-706/128/2008 від 24 липня 2008 року суму заборгованості: за тілом кредиту у розмірі 25198,15 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 201408,81 грн., заборгованість по нарахованим відсоткам у сумі 1786,35 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 14278,30 грн. та нарахованої пені у розмірі 787257,99 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 3441,00 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 вересня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив заочне рішення - скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відмовити у повному обсязі. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що 24 липня 2008 року між банком та ним укладено кредитний договір № CL506-706/128/2008, відповідно до умов якого банк надав йому кредит в сумі 29000,00 доларів США та цього ж дня укладено договір застави № РCL-706/128/, згідно до якого він надав в заставу автомобіль «MITSUBISHI PAJERO SPORT» 3.0, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008, колір чорний, кузов № НОМЕР_2, тип легковий універсал-В, що йому належав на праві власності, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 видане ВРЕР № 1 ГУМВСУ Харків 23 липня 2008 року.

Вказав, що в матеріалах справи відсутній належним чином здійснений розрахунок заборгованості за кредитним договором, оскільки наданий товариством розрахунок за змістом є довідкою, яка не містить детального розрахунку із зазначенням конкретних сум, які були сплачені, періоду, коли ці суми були сплачені, часу виникнення заборгованості, розрахунку нарахованих сум, а також не зазначено, за яким курсом проводилась конвертація боргу з доларів США в гривні; що у мотивувальній частині рішення не наведено розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом на день ухвалення рішення; що порушення ним зобов'язань за кредитним договором не підтверджується доказами; що він не був письмово повідомлено про зміну кредитора у зобов'язанні; що з договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року не вбачається, що до товариства перейшло право вимоги саме за кредитним договором № CL506-706/128/2008 від 24 липня 2008 року та не надано щодо цього відповідних доказів; що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 липня 2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до нього про звернення стягнення на предмет застави задоволено, тобто має місце подвійне стягнення.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, заочне рішення суду - скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строк позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності звернення до суду товариством за захистом своїх цивільних прав або інтересів не пропущено.

Проте повністю з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL506-706/128/2008, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 29000,00 доларів США.

10 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, тобто до товариства перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги за кредитним договором.

ОСОБА_1 зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти в строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором.

В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки. Останній платіж ОСОБА_1 сплачено 28 травня 2010 року в сумі 89,04 долара США. Станом на 30 жовтня 2013 року заборгованість ОСОБА_1 по тілу кредиту склала 25198,15 доларів США, по нарахованим та не сплаченим відсоткам - 1786,35 доларів США, пеня - 787257,99 грн.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про поверненя кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Із матеріалів справи вбачається, що останній платіж ОСОБА_1 здійснив 28 травня 2010 року. Товариство звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 06 листопада 2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтвердив, що ОСОБА_1 здійснив останній платіж 28 травня 2010 року.

В суді апеляційної інстанції представник товариства ці обставини не спростував та пояснив, що після цього рішення, вже було ухвалено рішення Апеляційного суду Харківської області від 29 липня 2015 року, яким скасовано заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2015 року і в рахунок погашення заборгованості за зазначеним кредитним договором звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль марки «MITSUBISHI PAJERO SPORT», 2008 року випуску, тому строк позовної давності товариством не пропущено. Зазначив, що 04 грудня 2015 року автомобіль реалізовано, однак суму реалізації спірного автомобіля не міг вказати.

Представник ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції пояснив, що ОСОБА_1 не сплачував кредит, оскільки вважав, що заборгованість ним погашено.

Із матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 під час розгляду його заяви про перегляд оспорюваного заочного рішення просив суд застосувати строк позовної давності, (а. с. 80).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У зв'язку з чим судова колегія вважає, що підставою для відмови товариству у задоволенні позову є сплив позовної давності, і переривання перебігу позовної давності виходячи з вимог ст. 264 ЦПК України не застосовується.

Неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, не звернувши увагу на вимоги закону, суд першої інстанції задовольнив позов.

Оскільки рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч.2.ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 грудня 2013 року - скасувати і в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії