Постанова № 64025025, 04.01.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

04.01.2017 Єдиний унікальний номер 205/8204/16-а

Справа № 2а/205/2/17

205/8204/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2017 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Басової Н.В.,

при секретарі Сахончик Я.О.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 02 листопада 2016 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

В позові вказала, що їй з 25.05.2010 році було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та вона перебуває на обліку у відповідача. З дати призначення пенсії та по 01.03.2016 року відповідач виплачував призначену пенсію без обмеження максимальним розміром. Однак, із відповіді Управління від 27.10.2016 року позивачу стало відомо, що з 01.03.2016 року їй було обмежено виплату пенсії максимальним розміром. Вважає, що дії відповідача щодо обмеження виплати пенсії з 01.03.2016 року максимальним розміром є протиправними.

Позивач просила визнати дії відповідача щодо обмеження виплати пенсії позивачу з 01.03.2016 року максимальним розміром протиправними; зобов'язати відповідача здійснювати позивачу з 01.03.2016 року виплату пенсії за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» без обмеження максимальним розміром.

У своїй заяві від 04.01.2017 року позивач просила розглядати справу в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

У своїй заяві від 04.01.2017 року представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. 12.12.2016 року до суду надійшли заперечення відповідача, в яких зазначено, що ОСОБА_1 з 25.05.2010 року перебуває на обліку у відповідача. Пенсія позивачу призначена та виплачується згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити за наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з вимог ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську, з 25.05.2010 року їй призначено пенсію за вислугу років як працівнику прокуратури відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

На підставі постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2016 року, позивачу було проведено перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку.

18.10.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську із заявою про виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром (а.с. 9).

Листом від 27.10.2016 року № Д-96/16ос Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську відмовило позивачу у виплаті пенсії без обмеження її максимальним розміром через відсутність на те законодавчих підстав (а.с. 10-11).

Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ від 05.11.1991) в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України № 3668-VI від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011, зменшено до 80 % відсотків розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Таким чином, з 01.10.2011 року положення частини першої ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Також, Законом № 3668-VІ встановлено обмеження виплати пенсії максимальним її розміром.

Відповідно до ст. 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з цим, як встановлено п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

За приписами ч. ч. 13 та 14 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

За пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законами. Пенсіонери і члени їхніх сімей, що проживають разом із ними, мають також право на медичне обслуговування в тих медичних закладах, в яких вони перебували на обліку до виходу на пенсію працівника прокуратури.

Ч. 18 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення у позивача права на пенсію, було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Водночас, на час звернення позивача із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.».

З аналізу наведених норм, враховуючи, що за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законами, випливає, що позивач не втратила права на перерахунок призначеної їй раніше пенсії, незважаючи на те, що Кабінетом Міністрів України Умови так і не визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Отже, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 3668-VІ зміни до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить з того, що згідно ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Право на виплату пенсії за минулий час було встановлено ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Частиною 13 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Аналіз ч. ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ дає підстави вважати, що виникнення права на перерахунок пенсії нерозривно пов'язане із фактом звернення особи за таким перерахунком.

Оскільки позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок вже призначеної пенсії 18.10.2016 року, отже виплата має бути здійснена за 12 місяців до дня її звернення до Управління за перерахунком пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 року у справі № 21-348а13, від 06.10.2015 року у справі № 21-2432а15 та від 01.03.2016 року у справі № 21-3397а15.

Таким чином, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 22, 55, 95, 64, 124, 152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. ст. 2, 6-14, 17, 21, 69-71, 74, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську щодо обмеження виплати максимальним розміром пенсії, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Зобов'язати Правобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську здійснювати ОСОБА_1 з 01.03.2016 року виплату пенсії за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» без обмеження максимальним розміром пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.03.2016 року.

Стягнути з Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Ленінський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.В. Басова