Ухвала суду № 64018578, 10.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/5912/16-ц 10.01.2017 10.01.2017

Провадження №22-ц/784/288/17

Справа № 489/5912/16 Головуючий першої інстанції: Губницький Д.Г.

Провадження № 22-ц/784/288/17 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б.,

Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.,

за участю: представників: позивачів - ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2016 року, постановлену за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про звільнення майна з-під арешту,

у с т а н о в и л а :

30 листопада 2016 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (далі - ПАТ «Креді Агріколь Банк») про звільнення майна з-під арешту цілої нежитлової будівлі торгівельного комплексу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог вказували, що вони є власниками будівельних матеріалів та обладнання, що використані для будівництва торгівельного комплексу, що знаходиться по АДРЕСА_1 на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 лютого 2016 р., колишнім власником якого є ОСОБА_8

Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження відносно боржника - ОСОБА_8, в межах якого проведена оцінка належного нерухомого майна - нежитлової будівлі торгівельного комплексу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та укладений договір з торгівельною організацією на реалізацію майна на електронних торгах.

Проте, зазначене нерухоме майно боржнику ОСОБА_8 не належить, оскільки на підставі рішенням суду запис в реєстрі реєстрації права власності на нежитлову будівлю торгівельного комплексу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_8 скасована.

Крім того в позовній заяві позивачі просили забезпечити позов шляхом заборони Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вчиняти виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 43821704, в тому числі проводити торги відносно цілої нежитлової будівлі торгівельного комплексу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, до вирішення спору по суті, посилаючись на те, що реалізація майна на електронних торгах, які призначені на 14 грудня 2016 р., може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2016 р. заяву про вжиття заходу забезпечення позову задоволено.

Вжити заходи по забезпеченню позову, а саме: заборонено Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області вчиняти виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 43821704 відносно цілої нежитлової будівлі торгівельного комплексу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі проведення торгів до вирішення спору по суті.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» вказує на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду щодо наявності підстав для забезпечення позову вимогам закону і просить ухвалу суду скасувати, постановити нову про відмову у задоволені заяви.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Частинами 1, 3 статті 151 ЦПК України визначено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може на будь-якій стадії розгляду справи вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття їх може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 152 ЦПК України, такими видами є зокрема, заборона вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 152 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з наданих позивачами доказів, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 лютого 2016р. визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_7 право власності на будівельні матеріали та обладнання, які отримані ними від ОСОБА_8 за угодою від 28 березня 2013 р. про передання майна в рахунок погашення боргових зобов'язань.

Ухвалою того ж суду від 29 листопада 2016 р. усунена описка в зазначеному рішенні: зазначено місцезнаходження майна - на орендованій відповідачем земельній ділянці по АДРЕСА_1 (кадастровий № НОМЕР_1).

Із виписки з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень вбачається, що відкрито виконавче провадження № 43821704 щодо боржника ОСОБА_8 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 19 червня 2014 р. про стягнення на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» 658 650,65 доларів США кредитної заборгованості.

З метою проведення примусового виконання 23 квітня 2015 р. складений опис майна боржника і накладений арешт на нежитлову будівлю торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1.

На 14 грудня 2016 р. на 09.00 год. призначені торги з реалізації зазначеного нерухомого майна.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив із суті позовних вимог та вважав, що за рішенням суду за позивачами визнано право власності на будівельні матеріали та обладнання, що є складовими спірного майна - нежитлової будівлі торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим вважав, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом, яким просить позивач - забороною вчиняти виконавчі дії з проведенням торгів щодо спірного майна, може в майбутньому утруднити виконання рішення суду.

Однак такий висновок суду є помилковим,

Як роз'яснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Між тим, суд не звернув увагу, що позивачами не надано передбачених законом належних доказів того, що вони є власниками саме нежитлової будівлі торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1, про накладення арешт на яке просили у позовній заяві.

Так, позивачі посилалися на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 лютого 2016 р., яким визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_7 право власності не на вказаний об'єкт нерухомого майна, а на будівельні матеріали та обладнання, які знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

За такого суд помилково вважав, що є підстави для забезпечення позову, тому що обраний судом спосіб забезпечення позову не відповідає обсягу заявлених позовних вимог, а позивачами не доведено, що реалізація вказаного майна призведе до порушення їхніх законних прав та інтересів.

З урахуванням викладеного та положень пункту 3 ст. 312 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви щодо застосування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2016 року скасувати, постановити нову ухвалу.

У задоволенні заяви ОСОБА_6, ОСОБА_7 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

Ж.М. Яворська