Рішення № 64018575, 11.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1997/16-ц 11.01.2017 11.01.2017 11.01.2017

Провадження №22-ц/784/202/17

Справа 489/1997/16-ц

Провадження 22ц-/784/202/17 Головуючий по 1 інстанції Губницький Д.Г.

Категорія 39 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2017р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

з участю: секретаря судового засідання Андрієнко Л.Д., представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2016р.

за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування,

встановила:

У квітні 2016р. ОСОБА_5 предявила позов до Миколаївської міської ради про визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6, яка настала 07 травня 2014р. у звязку з тим, що вона хоча й прийняла спадщину (зареєстрована зі спадкодавцем), але нотаріальний орган відмовив у видачі свідоцтва із-за ненадання правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Ухвалами Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2016р. ОСОБА_4 залучено до участі у справі в якості співвідповідача, а також обєднано з первісним позовом в одне провадження позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7 на ? частину спірної квартири право на яку виникло у спадкодавця у звязку з прийняттям спадщини після сина - ОСОБА_6 При цьому позивач просила встановити факти не проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1 на час смерті її брата - ОСОБА_6 та визнання відповідача такою, що не прийняла спадщину.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2016р. позов ОСОБА_5 задоволено частково. Постановлено визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 У задоволенні вимог ОСОБА_5 до Миколаївської міської ради відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на незаконність рішення суду, просила його скасувати і ухвалити нове рішення про відхилення первісного позову та задоволення її вимог.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_5, суд виходив з того, що вона на час відкриття спадщини була зареєстрована за місцем проживання спадкодавця, а тому вважається такою, що прийняла спадщину.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до вимог ст.ст.1217,1218 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст.1268 ЦК передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За правилами ч. 3 цієї статті спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1270 ЦК встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.23 постанови від 30 травня 2008р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 травня 2014р. у звязку зі смертю ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається, в тому числі з ? частини квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого 22 березня 1994р. Миколаївською міською службою приватизації державного житлового фонду та рішення Леніського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2007р.

Спадщину після ОСОБА_6, який мешкав у спірній квартирі прийняла його мати ОСОБА_7, яка за життя не оформила своїх спадкових прав.

15 жовтня 2014р. ОСОБА_7 склала заповіт, за яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_4

15 травня 2015р. померла ОСОБА_7 спадщину після якої прийняла її донька ОСОБА_4 на імя якої 04 лютого 2016р. нотаріальним органом видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ? частини квартири АДРЕСА_1.

За заявою ОСОБА_5, яка є донькою спадкодавця ОСОБА_6 Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою 03 березня 2016р. відкрито спадкову справу, а 04 квітня цього ж року постановою нотаріального органу відмовлено у видачі свідоцтва на спадкове майно у звязку з ненаданням правовстановлюючих документів на спірну квартиру.

Судом першої інстанції встановлено і це не було спростовано під час апеляційного провадження, що ОСОБА_5 хоча й була зареєстрована в у спірній квартирі з 25 липня 2007р., але фактично проживала і проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на час відкриття спадщини не мешкала зі спадкодавцем.

Враховуючи те, що сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК про своєчасність прийняття спадщини, то висновок суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_5, яка своєчасно не прийняла спадщину і відповідно не набула права на спадкове майно є помилковим.

В той же час вимоги ОСОБА_4, яка своєчасно прийняла спадщину за заповітом є обґрунтованими, оскільки спірна ? частина квартири АДРЕСА_1 належала спадкодавцю ОСОБА_7 у звязку з прийняттям спадщини після смерті сина ОСОБА_6 з яким вона проживала на час відкриття спадщини, але за життя не оформила своїх спадкових прав.

Встановлення фактів не проживання відповідача у спірній квартирі та визнання її такою, що не прийняла спадщину не можуть вважатись самостійними вимогами, оскільки охоплюються предметом доказування за вимогою про визнання права власності в порядку спадкування.

З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в силу п.4 ч.1 ст.309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2016р. скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4 та про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6, але за життя не оформила своїх спадкових прав.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: