Ухвала суду № 64018532, 10.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/6648/16-ц 10.01.2017 10.01.2017

Провадження №22-ц/784/108/17

Справа №490/6648/16-ц

Провадження № 22-ц/784/108/17 Головуючий першої інстанції: Подзігун Г.В.

Категорія: 59 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.

за участю: представників: відповідача - Юзвака Є.М.., третьої особи - Летучої С.В., Старєва О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_5 до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК «Забота», про визнання протиправними договору та акту, визнання їх недійсними, зобов'язання прийняти рішення,

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 р. ОСОБА_5 звернувся з позовом до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (далі - Управління) про визнання протиправними договору та акту, визнання їх недійсними, зобов'язання прийняти рішення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 вказував, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 надавало Приватне підприємство «Аріанда», а з 01 квітня 2011 р. надає Товариство з обмеженою відповідальністю «Забота» (ТОВ «Забота») на підставі договору на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 01 квітня 2011 р., укладеного між Миколаївською міською радою в особі Управління з використання та розвитку комунальною власністю та Департаменту житлово-комунального господарства (далі - Договір).

Посилаючись на те, що Договір укладений без дотримання вимог законодавства, оскільки міська рада, яка не є власником будинку, не мала повноважень на його укладання, що порушує права співвласників багатоквартирного будинку, Договір не відповідає вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Типовій формі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 р., його укладено внаслідок неправомірно проведеного конкурсу та порушено порядок передачі житлового будинку з балансу однієї особи на баланс іншої, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1521 від 11 жовтня 2002 р., позивач просив суд визнати протиправним та недійсним договір на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 01 квітня 2011 р., що був укладений між ТОВ «ЖЕК «Забота», Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради та Департаментом житлово-комунального господарства на обслуговування будинку № АДРЕСА_1; визнати протиправним та недійсним акт прийому-передачі вказаного будинку з балансу відповідача та Департаменту на баланс ТОВ «ЖЕК «Забота» від 01 квітня 2011 р.; зобов'язати відповідача прийняти рішення, яким передати вищезазначений будинок на баланс мешканцям багатоквартирного будинку.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2016 р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, залучено Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕК «Забота».

У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала. Зазначала, що позивач не довів, що під час укладання угоди було порушено вимоги ст. 203 ЦК України, а також заявила про пропуск позивачем строків позовної давності.

Представники третіх осіб у судовому засіданні проти позову також заперечувала з тих самих підстав, що і представник відповідача.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2016 р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, наявнім у справі доказам, положенням матеріального права, що регулюють правовідносини з надання житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирних будинків та права мешканців цих будинків, і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача та третьої особи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_5 є співвласником квартири АДРЕСА_1

02 жовтня 2007 р. між Миколаївською міською радою в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (власник) та Департаменту житлово-комунального господарства (замовник), з одного боку, та приватним підприємством «Аріанда» (виконавець), з другого боку, було укладено Договір на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій, відповідно до якого власник передав на баланс виконавцю нерухоме майно (житлові будинки, споруди та ін.), власником якого є територіальна громада м. Миколаєва, та передача замовником виконавцю функцій з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1; а виконавцем - прийняття на баланс цього майна для здійснення функцій з його утримання та проведення розрахунків із споживачами.

Таким чином, з 02 жовтня 2007 р. багатоквартирний будинок, у якому проживає позивач, знаходився на балансі та на утриманні ПП «Аріанда».

15 березня 2011 р. було проведено засідання конкурсної комісії щодо розгляду пропозицій учасників та про результати проведення конкурсу з надання послуг на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій на території ПП «Аріанда» (протокол № 4 від 15 березня 2011 р.) та переможцем конкурсу з надання послуг з утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій по житловому фонду, що обслуговувався ПП «Аріанда» (у тому числі будинку, у якому проживає позивач), було визнано ТОВ «ЖЕК «Забота»; встановлено термін дії договору з надання послуги на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій для переможця - 2 роки.

Рішення конкурсної комісії ніким не оскаржувалося та на теперішній час не скасоване.

На виконання вказаного рішення конкурсної комісії ПП «Аріанда» передало, а відповідач прийняв на баланс, зокрема й житловий будинок, споруди та прибудинкову територію за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів від 01 квітня 2011 р.

01 квітня 2011 р. між Миколаївською міською радою в особі Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (власник) та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (замовник), з одного боку, та ТОВ «ЖЕК «Забота» (виконавець), з іншого боку, було укладено договір на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій, відповідно до якого власник передав на баланс виконавцю нерухоме майно (житлові будинки, споруди та ін.), власником якого є територіальна громада м. Миколаєва, та передача замовником виконавцю функцій з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1; а виконавцем - прийняття на баланс цього майна для здійснення функцій з його утримання та проведення розрахунків із споживачами.

Перелік житлових будинків, споруд та іншого майна, що передається на баланс для здійснення функцій з утримання, додається і є невід'ємною частиною Договору.

Термін дії Договору закінчувався 01 квітня 2013 р. та неодноразово продовжувався додатковими угодами, в останнє - до 01 липня 2016 року.

На виконання Договору 01 квітня 2011 р. було складено Акт приймання-передачі комунального майна (житлового фонду), за яким на баланс ТОВ «ЖЕК «Забота» передавався, зокрема, житловий будинок, споруди та прибудинкова територія за адресою: АДРЕСА_1

Позивач вважає, що його права були порушені, оскільки він як співвласник багатоквартирного будинку разом із іншими співвласниками мав право самостійно приймати рішення щодо передачі будинку на баланс тій чи іншій юридичній особі, а відповідач, укладаючи спірний Договір та Акт, діяв всупереч нормам чинного законодавства, в свою чергу, свідчить про їх недійсність.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач в силу ст.ст. 10, 60 ЦПК України зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається, із зазначенням відповідних правових підстав недійсності правочину.

Порядок укладення договорів на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій закріплено нормами спеціального законодавства.

Правовідносини щодо надання жилого-комунальних послуг регулюються насамперед Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Так, відповідно до п. п. 4, 5 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства; управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно рішення Миколаївської міської ради від 24 лютого 2000 р. № 17/8, акту приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва Державного комунального підприємства «Комунар-Побут», затвердженого 16 травня 2001 р., розпорядження Управління майном комунальної власності Миколаївської міської ради від 31 липня 2001 р. № 132-р до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва від Державного комунального підприємства «Комунар-Побут» були прийняті об'єкти житлового фонду, серед яких був і житловий будинок по АДРЕСА_1

Враховуючи наведене житловий будинок по АДРЕСА_1 на час укладання оспорюваного договору 01 квітня 2011 р. та на час вирішення спору в суді входить до об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва.

Власниками житлових та нежитлових об'єктів, розташованих у зазначеному будинку, не було створено та зареєстровано об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

За такого Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, яке діяло від імені міської ради, на законних підставах та відповідно до наявних у міської ради повноважень уклало з визначеним на підставі конкурсу виконавцем - ТОВ «ЖЕК «Забота» 01 квітня 2011 р. договір, за яким виконавець прийняв на баланс вказаний вище багатоквартирний будинок з метою обслуговування та ремонту житлового фонду, надання житлово-комунальних послуг.

Виходячи з викладеного доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не мав повноважень на укладення оспорюваного договору не заслуговує на увагу і пов'язано з помилковим тлумаченням норм права.

Зокрема, колегія суддів не може взяти до уваги відповідь Миколаївського міського голови від 14 грудня 2015 р. (а.с. 109) щодо відсутності у комунальній власності багатоквартирних будинків, оскільки її зміст суперечить наведеним вище об'єктивним та належним доказам щодо прийняття будинку, де проживає позивач, до комунальної власності.

Доводи апеляційної скарги про те, що саме власники квартир багатоквартирного будинку є співвласниками будинку, а тому у будь-якому випадку мають виключне право на укладання договору щодо надання послуг з утримання будинку, не грутнтується на вимогах закону, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.

В силу ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (тут і далі - в редакції, що діяла на час укладання оспорюваного договору) об'єднання може бути створено в будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих приміщень, а також власників нежилих приміщень.

Лише після набуття об'єднанням статусу юридичної особи може: прийняти на власний баланс весь житловий комплекс; за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини; укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини (ст. 11 «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

За такого, оскільки власники квартир та інших приміщень, що розташовані в будинку № АДРЕСА_1, рішення щодо створення об'єднання співвласників не приймали, до створення об'єднання співвласників цього багатоквартирного будинку вони й не мали правових підстав для визначення виконавця житлово-комунальних послуг.

Також безпідставними є посилання позивача на порушення порядку проведення конкурсу при визначення виконавця з надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, оскільки законність прийнятого за наслідками проведення конкурсу рішення на день вирішення справи не оспорена.

Помилковим є й доводи щодо невідповідності Договору формі Типового договору, оскільки оспорюваний договір укладений саме на підставі типового договору, форма якого затверджена рішенням Миколаївської міської ради від 04 липня 2007 р. № 13/63 «Про затвердження договору на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій», і який укладається між органом територіальної громади і виконавцем послуг, тоді як позивач посилався на невідповідність договору Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 20089 р. № 529, який регулює інші правовідносини - між виконавцем послуг та їхнім споживачем.

Зазначення позивачем про невідповідність змісту Договору положенням постанови Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 р. не заслуговує на увагу, оскільки вказаною постановою затверджено типову форму договору, який укладається між виконавцем та споживачем, і предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у відповідному житловому будинку, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором, тобто не регулює спірні правовідносини.

Посилання в апеляційній скарзі на рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 р. є помилковим, так як висновки, викладені в даному рішенні, стосуються виключно тлумачення положень ст. 20 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та не мають значення для спірних правовідносин

Виходячи з викладеного суд обґрунтовано вважав недоведеними позовні вимоги щодо недійсності договору від 01 квітня 2011 р.

Також вірним є висновок суду щодо незаконності складеного на виконання Договору акту приймання-передачі комунального майна (житлового фонду), оскільки позивачем не надано переконливих доказів невідповідності даного акту вимогам закону та підзаконних актів.

Що стосується позовних вимог щодо покладення на відповідача обов'язку прийняти рішення про передачу багатоквартирного будинку по пр. Центральному в м. Миколаєві на баланс мешканців цього будинку, то такі позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішення питань передачі багатоквартирного будинку на баланс власників (співвласників) розташованих в цьому будинку квартир та інших приміщень врегульовано Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків» та Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирних будинках», відповідно до яких прийняття на баланс багатоквартирного будинку можливо лише після створення у встановленому порядку та проведення державної реєстрації об'єднання співвласників цього будинку, а тому не входить до компетенції суду.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

Ж.М. Яворська