Ухвала суду № 64018502, 10.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/670/16-ц 10.01.2017 10.01.2017

Провадження №22-ц/784/239/17

Справа № 489/670/16-ц

Провадження № 22-ц/784/239/17 Головуючий першої інстанції: Губницький Д.Г.

Категорія: 59 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.

за участю: позивача ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и л а :

У лютому 2016 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М., Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що є власником квартири АДРЕСА_1.

Між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», 07 квітня 2008 р. було укладено договір про надання споживчого кредиту в сумі 222 188 грн. строком до 07 квітня 2015 р.

В забезпечення кредитного договору позивач передав в іпотеку банку вказану квартиру на підставі укладеного 07 квітня 2008 р. договору іпотеки.

В подальшому право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки перейшло від ПАТ «УкрСиббанк» до ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору факторингу від 12 листопада 2011 р.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2014 р., зі змінами внесеними рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 01 грудня 2014 р., частково задоволено позов ТОВ «Кей-Колект» про стягнення заборгованості та стягнуто з нього 186 053 грн. 27коп., які він повністю сплатив ТОВ «Кей-Колект» у березні - квітні 2015 р.

У лютому 2016 р. з довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався, що рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. №23920648 від 26 серпня 2015 р. відомості про нього як власника квартири замінено в реєстрі на ТОВ «Кей-Колект», про що цим самим нотаріусом зроблений запис №10927038, а підставою зазначено договір іпотеки від 07 квітня 2008 р.

Посилаючись на те, що заборгованість перед ТОВ «Кей-Колект» відсутня, згоди на звернення стягнення в позасудовому порядку шляхом набуття права власності іпотекодержателем він не давав, попереджень про зміну власності не отримував, відсутня оцінка нерухомого майна, як, і власне, законне звернення на предмет іпотеки, жодної нотаріальної дії нотаріусом Суперфіном Б.М. з даним нерухомим майном не вчинялося, реєстраційні дії відбулися не за місцем розташування майна, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення нотаріуса №23920648 від 26 серпня 2015 р. про реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект», запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 10927038, та зобов'язати приватного нотаріуса вилучити запис в державному реєстрі речових прав про право власності ТОВ «Кей-Колект» на дану квартиру.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2016 р. позов ОСОБА_2 задоволено.

Постановлено визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. від 26 серпня 2015 р. індексний номер 23920648 про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис за №10927038 від 26 серпня 2015 р., внесений на підставі його рішення, індексний номер 23920648 від 26 серпня 2015 р., про право власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_2.

Стягнуто з відповідачів по 551 грн. 20 коп. судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кей-Колект» вказує на те, що даний спір є адміністративно-правовим, на невідповідність висновків суду щодо доведеності позовних вимог нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і просить рішення суду скасувати, провадження у справі закрити або постановити нове рішення і відмовити у позові.

У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує на безпідставність її доводів і просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що за кредитним договором № 11329605000 від 07 квітня 2008 р. ОСОБА_2 отримав від АКІБ «УкрСиббанк» кредит в сумі 222 188 грн. з терміном повернення у квітні 2015 р. та на підставі договору іпотеки, посвідченого нотаріально 07 квітня 2008 р. за реєстровим № 2360 у забезпечення своїх зобов'язань передав цьому банку в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

За договором факторингу № 1 від 12 грудня 2011 р. та договором відступлення прав вимоги за договорами іпотеки АТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» своє право грошової вимоги до боржника та права іпотекодержателя.

12 грудня 2011 р. на підставі договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки №5207-5208, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е.В., іпотекодержатель ПАТ «УкрСиббанк» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно замінений на ТОВ «Кей-Колект» (т. 1 а.с. 46).

Боржник виконував зобов'язання неналежним чином і рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2014 р., зі змінами, внесеними рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 01 грудня 2014 р., частково задоволено позов ТОВ «Кей-Колект» про стягнення заборгованості та стягнуто з нього 186 053 грн. 27коп. заборгованості, яка існувала станом на 13 грудня 2012 р.

Стягнута судом сума повністю сплачена ОСОБА_2 ТОВ «Кей-Колект» у березні - квітні 2015 р. двома платежами (т. 1 а.с. 37-38).

Згідно рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Б.М. від 26 серпня 2015 р., індексний номер 23920648, за ТОВ «Кей-Колект» зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_3.

Про це в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно цим самим нотаріусом зроблений запис за №10927038 від 26 серпня 2015 р.

Рішенням цього ж нотаріуса №23921450 від 26 серпня 2015 р. іпотека щодо цієї квартири припинена (номер запису про іпотеку 10927159) (т. 1 а.с. 42 зворот).

Як вбачається з копії реєстраційної справи, наданої приватним нотаріусом Суперфіном Б.М., підставою для прийняття ним рішення від 26 серпня 2015 р., індексний номер 23920648, були: заяви про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на спірну квартиру, про припинення іпотеки, а також нотаріально посвідчена заява ТОВ «Кей-Колект» про реєстрацію за ним права власності та виключення іпотеки з державного реєстру з посиланням на отримання право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором з ОСОБА_2 щодо спірної квартири та на ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (т. 1 а.с. 209-233).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За статтею 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 530 цього Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог статті 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Сторони договору іпотеки від 07 квітня 2008 р. домовились, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до чинного законодавства (п. 4.1 договору іпотеки).

Відповідно до п. 4.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідно до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку».

В силу п. 5.1 договору іпотеки від 07 квітня 2008 р. сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Згідно з пунктом 5.2 іпотечного договору позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (пункт 5.2.1 договору іпотеки);

отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (пункт 5.2.2 договору іпотеки).

Таким чином, сторони іпотечного договору визначили, що підставою передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (пункт 5.2.1 договору іпотеки).

Як встановлено судом, такий договір між ОСОБА_2 та іпотекодержателем не укладався.

За такого передбачених ст. 36 Закону України «Про іпотеку» підстав для переходу права власності на предмет іпотеки до ТОВ «Кей-Колект» не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що підставою переходу права власності до товариства було застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, не відповідає змісту цього договору, в якому його сторони на власний розсуд визначили, що позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя (передача останньому права власності на предмет іпотеки або право на його продаж) відбувається лише на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

До того ж згідно ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі Закон в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України.

У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Таким чином, на час здійснення перереєстрації права власності з позивача на ТОВ «Кей-Колект», нотаріус виконував функції державного реєстратора лише у спеціально визначених випадках.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріусами проводиться: державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва;

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва;

Державна реєстрація речових прав, похідних від права власності, на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може здійснюватися нотаріусом незалежно від нотаріального посвідчення договору, на підставі якого виникає таке право.

Жодної із зазначених нотаріальних дій приватним нотаріусом Суперфіном В.М. при реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект» не вчинялося, отже й підстав для здійснення державної реєстрації права власності за товариством.

Тобто як оскаржуване рішення нотаріуса так і вчинена ним дія з реєстрації права власності на дану квартиру за ТОВ «Кей-Колект» є незаконним, а тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для вчинення відповідних дій з переходу права власності суперечать наведеним положенням закону та умовам договору іпотеки.

Щодо тверджень апеляційної скарги про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та спір не відноситься до адміністративної юрисдикції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Разом з тим згідно зі статтею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

У даній справі спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди (договору іпотеки) та порушенням нотаріусом цивільного права позивача, а саме: позбавлення позивача без законних підстав права власності на нерухоме майно, такий спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин.

Зважаючи на зазначене, звернення позивача до приватного нотаріуса, який хоча і діяв як державний реєстратор, не є підставою для розгляду спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

Ж.М. Яворська