Постанова № 6401426, 09.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

09 вересня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № А 27/100

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючий суддя Мірошниченко М.В.,

суддя Баранник Н.П.,

суддя Юхименко О.В.,

при секретарі Красоті А.О.

за участю представників :

позивача: Кощеєва А.В., довіреність від 01.06.2009р.;

відповідача: Волошина В.В., довіреність № 615/10/10-048 від 10.01.2009р.;

відповідача: Лялька В.А., довіреність № 42948/10/10-048 від 13.08.2009р.;

відповідача: Богуславська Т.О., довіреність № 18876/10/10-048 від 06.04.2009р.;

прокуратури: Ігнатенко О.В., посвідчення № 231;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі

м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008р.

у справі № А27/100

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водограй»,

м. Дніпропетровськ

до відповідача Державної податкової інспекції у Жовтневому районі

м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

за участю Прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська,

м. Дніпропетровськ

про скасування податкового повідомлення-рішення

№0000412301/0 від 01.03.2006р.

ВСТАНОВИЛА:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Водограй» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000412301/0 від 01.03.2006р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 47143600,00 грн., у т.ч. 23571800,00 грн. основного платежу та 23571800,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками розгляду справи по суті, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008р. у справі №А27/100 позов задоволений. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000412301/0 від 01.03.2006р.

Постанова суду першої мотивована тим, що позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати на придбання нафтопродуктів за господарськими договорами. Чинне законодавство не ставить у залежність обставину наявності отриманого доходу від набуття платником податку права на віднесення витрат господарювання до валових витрат. Також, чинне законодавство не передбачає коригування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ при продажу товарів за ціною, нижчою від ціни їх придбання.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська подана апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування постанови господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008р. у справі №А27/100 та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування таких вимог відповідач посилається на те, що постанова суду є незаконною і необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає зокрема, що діюче законодавство передбачає здійснення продажу товару за ціною меншою, ніж придбання, але для цього необхідно керуватися постановою КМУ від 20.12.1997р. «Про затвердження правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», яка прямо вказує в якому випадку можливо здійснювати дані операції. Даною постановою передбачено, що забороняється приймання нафтопродуктів у разі невідповідності якості нафтопродуктів вимогам нормативних документів. На підприємстві відсутні документи, які б підтверджували те, що нафтопродукти неякісні. ТОВ «Водограй» не проводилась уцінка товару, згідно «Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових матеріальних цінностей», у зв’язку з відсутністю підстав для її здійснення, зазначених у вказаному Положенні.

ТОВ «Водограй» в запереченнях на апеляційну скаргу не погоджується із викладеними в ній доводами, вважає скаргу безпідставною. Зазначає зокрема, що обґрунтованим є висновок суду стосовно того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати на придбання нафтопродуктів за договорами, оскільки Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено право платника податку віднести витрати за фактом сплати коштів за товари, які були придбані для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Оскільки реалізація палива є основним видом підприємницької діяльності ТОВ «Водограй», то не можна говорити про відсутність потенційної можливості отримання товариством економічної вигоди у майбутньому по операціях з придбання цього палива.

В судовому засіданні 09.09.2009р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї. Представник прокуратури підтримав правову позицію податкового органу.

В судових засіданнях 24.06.2009р. та 09.09.2009р. від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська надійшли клопотання про зупинення провадження у справі № А 27/100 до вирішення Вищим адміністративним судом України справи № А 27/24 (А 23/122)-08 та А 27/46-08. Колегією суддів вказані клопотання залишені без задоволення, як процесуально безпідставні, оскільки відсутній факт неможливості розгляду справи № А 27/100 до вирішення Вищим адміністративним судом України справи № А 27/24 (А 23/122)-08 та А 27/46-08, як того вимагає п.3) ч.1 ст. 156 КАС України.

У відповідності до розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду № 398 від 23.06.2009р. апеляційний розгляд справи здійснено колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою комплексу «Камертон».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 09.09.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська була проведена комплексна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Водограй» за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р., за наслідками чого складений акт від 21.02.2006р. №13/239/30853014/235-10.

Перевіркою правильності віднесення витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах до валових витрат виробництва, обігу встановлено наступне. Фактична реалізація бензину та дизельного пального в результаті здійснення договорів комісії та купівлі-продажу ТОВ «Водограй» протягом ІV кварталу 2004р. та І кварталу 2005р. проведена здебільш за цінами, нижчими за ціни придбання. Збитки підприємства від здійснення реалізації бензину та дизпалива складають 74467542,07 грн., у т.ч.:

1) ІV квартал 2004р. – 69868864,82 грн., у т.ч.:

- жовтень – 36129993,52 грн.;

- листопад – 30765259,25 грн.;

- грудень – 2973612,05 грн.

2) І квартал 2005р. – 4598677,25 грн., у т.ч.:

- січень – 1623778,85 грн.;

- лютий – 1988848,83 грн.;

- березень – 986049,57 грн.

На підприємстві відсутні документи, що підтверджують наявність неякісного товару (бензин, дизпаливо), згідно з постановою КМУ від 20.12.1997р. № 1442 «Про затвердження правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами».

Уцінка товару на ТОВ «Водограй» не проводилась, у зв’язку з відсутністю підстав для її здійснення, зазначених у «Положенні про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових матеріальних цінностей», затвердженого наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 15.12.1999р. №149/300.

Продаж згідно договорів купівлі-продажу та реалізація нафтопродуктів через мережу АЗС-Комісіонерів здійснювалася здебільш за цінами нижчими, ніж ціни придбання без уцінки цього товару, що передбачено Положенням про уцінку та Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246.

Податковим органом зазначено, що у податковому обліку до витрат, пов’язаних із здійсненням власної господарської діяльності відносяться лише ті витрати, які платником податку понесені (спрямовані) у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) з метою отримання доходу. При здійсненні продажу товарів, якщо такий продаж пов'язаний з веденням господарської діяльності, платником податку до складу валових витрат не можуть бути віднесені витрати, що не мають відношення до отримання доходу від продажу.

Продаж нафтопродуктів здійснювався через мережу АЗС-комісіонерів кінцевому споживачу, тобто за роздрібними цінами. За перевіряємий період підприємство придбавало у АТЗТ ФК «Дніпро 96» нафтопродукти по оптовим цінам, які вище за роздрібні ціни продажу.

В порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємство ТОВ «Водограй» безпідставно до складу валових витрат віднесено витрати на загальну суму 74467542,07 грн.

Перевіркою правильності визначення сум податку на прибуток встановлено заниження податку на прибуток на суму 23571800,00 грн., у т.ч.: за ІV квартал 2004р. – на 23571800,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412301/0 від 01.03.2006р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 47143600,00 грн., у т.ч. 23571800,00 грн. основного платежу та 23571800,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вказуючи на те, що підприємством обґрунтовано віднесено до складу валових витрат суму 74467542,07 грн. Посилається на те, що діюче законодавство не ставить у залежність від наявності отриманого доходу набуття платником податку права на віднесення витрат господарювання до валових витрат. Вважає неправомірним висновок податкового органу про заниження підприємством податку на прибуток на суму 23571800,00 грн. за ІV квартал 2004р.

У зв’язку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Пунктом 1.31 названого Закону передбачено, що продаж товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Пунктом 1.32 цього ж Закону встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 142 ГК України передбачено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Як встановлено матеріалами справи, продаж нафтопродуктів здійснювався позивачем через мережу АЗС-комісіонерів кінцевому споживачу, тобто за роздрібними цінами. За перевіряємий період підприємство придбавало у АТЗТ ФК «Дніпро 96» нафтопродукти по оптовим цінам, які вище за роздрібні ціни продажу.

Згідно з п.29 «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою КМУ від 20.12.1997р. №1442, забороняється приймати нафтопродукти у разі, зокрема: відсутності необхідних супровідних документів чи пред’явлення неправильно оформлених товарних і відвантажувально-транспортних документів; невідповідності якості нафтопродуктів вимогам нормативних документів.

Матеріалами справи підтверджено і не заперечується позивачем, що у ТОВ «Водограй» відсутні документи, підтверджуючі наявність неякісного товару.

У відповідності з п.1 «Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей», затвердженого наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України 15.12.1999р. №149/300, за цим Положенням проводиться уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість (далі - товари, продукція), та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках).

Пунктом 25 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» визначено, що запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Обставини справи свідчать про те, що ТОВ «Водограй» здійснювало реалізацію нафтопродуктів за договорами купівлі-продажу та договорами комісії переважно за цінами нижчими, ніж ціни придбання без уцінки цього товару, що передбачено вищевказаним Положенням про уцінку та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246.

З огляду на визначення терміну «господарська діяльність», що надані ГК України та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податків набуває права на віднесення витрат господарювання до валових витрат у випадку наявності отриманого доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що надає можливість визначити прибуток.

При здійсненні господарської діяльності суб’єкти господарювання мають право самостійно визначати ціни на товари (продукцію), на які не розповсюджується державне регулювання цін, при цьому об’єкти оподаткування повинні визначатись із дотриманням вимог податкового законодавства. Тобто у податковому обліку до витрат, пов’язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку понесені (спрямовані) у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) з метою отримання доходів.

Аналіз наведених обставин справи дає підстави для висновку про те, що господарські операції ТОВ «Водограй» з продажу нафтопродуктів не можуть вважатись пов’язаними із господарською діяльністю товариства.

Таким чином, податковим органом правомірно донараховано позивачеві податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 23571800,00 грн. і застосовані штрафні санкції в сумі 23571800,00 грн. Позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч ст.71 КАС України позивачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. В той же час відповідачем доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Оскаржувана постанова місцевого господарського суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, що призвело до порушення норм матеріального права і неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008р. у справі №А27/100 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено – 21.09.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

Суддя Н.П. Баранник

Суддя О.В. Юхименко