Рішення № 64009530, 11.01.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №273/690/16-ц Головуючий у 1-й інст. Васильчук О. В.

Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Борисюка Р.М., Широкової Л.В.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дубрівської сільської ради Баранівського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 08 вересня 2016 року,

встановила:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5

В обґрунтування позову зазначив, що його мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя вона склала заповіт, яким все своє майно заповіла йому. Він спадщину за заповітом прийняв, але отримати свідоцтво про право власності на належний матері житловий будинок не може у зв'язку з відсутністю на нього правовстановлюючих документів.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 08 вересня 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 який належав ОСОБА_5, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити зазначене судове рішення, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 5/8 частин спірного житлового будинку.

На їх думку, суд не встановив обсяг спадкового майна та кола всіх спадкоємців. Ухвалене судове рішення порушує їх право на частину спадкового майна.

Заслухавши пояснення осіб, які зявились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, яка згідно заповіту від 12 січня 2009 року заповіла все своє майно ОСОБА_1 (а.с. 4,5).

Нотаріусом позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу про належність цього майна спадкодавцеві ОСОБА_5

Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на вищевказаний будинок в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом належного за даними погосподарської книги ОСОБА_5 будинку, на який спадкодавцем за життя право власності оформлено не було.

Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Так, із матеріалів справи вбачається, що спірний будинок побудований у 1975 році та за даними погосподарських книг з моменту побудови рахувався за ОСОБА_6, з яким ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 04 лютого 1968 року.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Після його смерті, відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР, спадщину прийняли його дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_7, які отримали свідоцтво про право на спадщину за законом в рівних частках на земельну частку (пай) спадкодавця.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 На день його смерті у спірному будинку були зареєстровані його мати ОСОБА_5, його дружина ОСОБА_2, син - ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4, які, як спадкоємці першої черги за законом, у відповідності до ч. 3 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України фактично прийняли спадщину, не заявивши своєї відмови від неї.

За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1, 2 ст.3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (справа № 6-692цс16) викладено правовий висновок про те, що при вирішенні спорів про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з'ясовують чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які мають право на спадщину.

Таким чином, задоволення судом позовної вимоги про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом чи за заповітом залежить від вирішення спору між спадкоємцями стосовно спадщини.

Територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини є належними відповідачами у справах даної категорії у разі відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

При вирішенні спору суд першої інстанції достовірно не встановив, кому належало спадкове майно у вигляді спірного будинку, яка частка у цьому майні належала спадкодавцеві, як наслідок, не визначив коло належних відповідачів по справі, що призвело до ухвалення неправильного рішення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на спірне майно заявляють своє право також інші спадкоємці.

Ухваливши рішення про визнання права власності на спірний будинок за позивачем, суд вирішив питання про права осіб, які звернулись з апеляційною скаргою, та порушив їх право на частину спірного будинку.

Виходячи зі змісту ст.303 ЦПК України, згідно з якою суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд не має повноважень залучати до участі у справі осіб, яких не було залучено при розгляді справи судом першої інстанції, а тому позбавлений можливості встановити обсяг прав та обов'язків позивача, як спадкоємця за заповітом, без залучення до участі у справі осіб, які подали апеляційну скаргу.

Враховуючи, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, колегія суддів скасовує останнє на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відмова в позові не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом до належних відповідачів.

Відповідно до положень ст. 88 ЦК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1485,51 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 08 вересня 2016 року скасувати, ухваливши нове про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 сплачений нею судовий збір в сумі 1485,51 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: