Ухвала суду № 64007340, 11.01.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Семененеко М.О.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2017 рокусправа № 808/2337/16 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , секретар судового засідання - Лащенко Р.В., з участю представника відповідача - Журавльової Ю.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 р. у справі № 808/2337/16 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки розміром 0,65 га та скасувати відмову від 08.06.2016 року;

- зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки розміром 0,65 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 20 червня 2012 року розпорядженням голови Приморської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Приморська РДА) їй надано згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області в розмірі 0,65 га, на підставі якої виготовлено технічну документацію з поділу земельної ділянки та проект землеустрою, який був погоджений територіальним органом Держгеокадастру без зауважень та відповідно до приписів чинного законодавства поданий на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області. Відповідач декілька разів відмовляв в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки з різних підстав. 27.06.2016 відповідач відмовив з посиланням на відсутність рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Позивач вважає відмову протиправною та зазначає, що 25.12.2015 року розпорядження голови Приморської РДА від 20.06.2012 було впорядковане шляхом виправлення лінгвістичної помилки та в нього внесені зміни, відповідно до яких у тексті слово "згода" замінено на "дозвіл", у зв'язку з чим твердження про відсутність дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає дійсності. Законодавча зміна розпорядника земель не може зумовлювати необхідність повторного звернення про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за наявності такого дозволу, оскільки зазначена процедура нормами діючого законодавства не передбачена.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 08.06.2016 року у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки в оренду площею 0,65 га для ведення особистого селянського господарства на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,65 га для ведення особистого селянського господарства на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. присуджено на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що під час останнього звернення позивача до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,65 га встановлено відсутність дозволу на розроблення документації із землеустрою, що зумовило відмову у затвердженні проекту землеустрою. Розпорядження Приморської РДА від 25.12.2015 року прийнято поза межами повноважень, оскільки з 01.01.2013 року саме відповідач є розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Стаття 123 Земельного кодексу України передбачає поняття дозвіл і поняття згода, які є різними поняттями та не можуть бути тотожними, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про їх тотожність.

Окрім того, сам проект землеустрою, як письмовий доказ, містить значні суперечності в частині розпорядження власника земельної ділянки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Також, відповідно до вимог чинного законодавства України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів. Таким чином, спірна земельна ділянка не може бути передана у користування без проходження процедури торгів.

Всупереч вимогам ст.106 КАС України позивачем до позовнох заяви не надано доказів сплати судового збору у розмірі, передбаченому ст.4 Закону України «Про судовий збір», а суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не залишив позовну заяву без руху.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, розпорядженням голови Приморської РДА від 20.06.2012 року №324 надано згоду громадянам України на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу сільськогосподарського призначення (угіддя - рілля) Борисівської сільської ради загальною площею 2,35 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в контурі 418 на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області (за межами населених пунктів), на умовах оренди, терміном 49 років, у тому числі: ОСОБА_3 - 0,65 га (а.с.66).

На підставі вищевказаного розпорядження та заяви позивача Приморським міськрайонним виробничим відділом Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" розроблено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянці України ОСОБА_3 (а.с.15).

На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 20.05.2015 року №8-1095/15-15-СГ "Про поділ земельної ділянки" здійснено поділ земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 на сім окремих ділянок (а.с.9).

Земельній ділянці, щодо якої позивачу надано згоду на розробку проекту землеустрою, присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.10).

26 серпня 2015 року позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви позивача відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви, оскільки, на думку відповідача, заява не відповідала вимогам Інструкції щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 року №376, який зареєстрований в Мінюсті від 16.06.2010 року за № 391/17686, а саме:

- матеріали геодезичних вишукувань не відповідають вимогам Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), яка затверджена наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабміні України № 56 від 09.04.98;

- в проекті відсутня інформація про передачу ОСОБА_3 раніше безоплатно у власність земельної ділянки за даним видом використання (ст. 116 Земельного кодексу України);

- до проекту додано копію розпорядження Приморської районної адміністрації Запорізької області від 27.08.2012 №453 "Про надання згоди на розроблення документації із землеустрою" замість дозволу на розроблення документації із землеустрою (а.с.83).

22 жовтня 2015 року відповідачем розглянуто повторну заяву ОСОБА_3 від 05.10.2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,65 га для ведення особистого селянського господарства на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області.

За результатами розгляду заявнику відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви, оскільки наданий проект землеустрою не відповідав вимогам і нормам законодавства:

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та іх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, який зареєстрований в Мінюсті від 16.06.2010 року за № 391/17686;

- креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) не містить прив'язок до об'єктів та контурі місцевості;

- кадастровий план земельної ділянки не відповідає вимогам додатку 11 до Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051;

- матеріали геодезичних вишукувань не відповідають вимогам Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), яка затверджена наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабміні України №56 від 09.04.1998 року.

Крім того, у вказаній відповіді позивачу було запропоновано звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області для отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою (а.с.82).

24 листопада 2015 року відповідачем розглянуто чергову заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду пл. 0,65 га для ведення особистого селянського господарства на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області (НОМЕР_2).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви, оскільки наданий проект землеустрою не відповідав вимогам і нормам законодавства:

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 №376, який зареєстрований в Мінюсті від 16.06.2010 за №391/17686.

Крім того, запропоновано звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області для отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою (а.с.81).

25 грудня 2015 року головою Приморської РДА прийнято розпорядження "Про впорядкування розпоряджень голови районної державної адміністрації" № 454 від 25.12.2015, відповідно до якого, крім іншого, внесені зміни до розпорядження від 20.06.2012 №324, а саме: у тексті розпорядження та у назві розпорядження і додатку нього, слово "згода" замінити словами "дозвіл" (а.с.65).

29 грудня 2015 року позивач знову звернулась до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою, проте, 15.01.2016 року за результатами розгляду відповідачем відмовлено у задоволенні вищезазначеної заяви з посиланням на невідповідність поданого проекту землеустрою вимогам і нормам законодавства:

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, який зареєстрований в Мінюсті від 16.06.2010 за №391/17686.

Також, з метою об'єктивного розгляду документації із землеустрою на відповідність вимогам чинного законодавства позивачу запропоновано звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області для отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою (а.с.80).

04 лютого 2016 року позивач знову звернулась до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою, проте 22.02.2016 року отримала відмову у задоволенні вищезазначеної заяви з посиланням на невідповідність поданого проекту землеустрою вимогам і нормам законодавства:

- акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає вимогам Інструкції щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, який зареєстрований в Мінюсті від 16.06.2010 за №391/17686;

- довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6 зем) втратила чинність.

Також повідомлено, що складовою частиною проекту землеустрою є рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У разі, якщо розпорядження Приморської РДА стосовно виправлення лінгвістичної помилки є підставою для розробки проекту землеустрою, то дане розпорядження необхідно було надати у складі проекту землеустрою, а не окремим листом (а.с.79).

27 травня 2016 року позивач подала до Управління Держгеокадастру заяву про затвердження проекту землеустрою.

08 червня 2016 року відповідач відмовив позивачу у задоволенні вищезазначеної заяви у зв'язку із відсутністю дозволу на розроблення документації із землеустрою (а.с.7).

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08.06.2016 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судами встановлено, що підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду від 08.06.2015 року став висновок відповідача про відсутність у ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, у вищевказаній відповіді зазначено, що з огляду на наявність розпорядження Приморської РДА від 25.12.2015 року №454, з 01.01.2013 року розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності, до якої відноситься і земельна ділянка, щодо якої позивачем подано заяву про затвердження проекту землеустрою, є ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, а районні державні адміністрації відповідно не мають права розпоряджатися такими землями (а.с.7).

Наведені висновки відповідача є необгрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 12 квітня 2012 року ОСОБА_3 звернулась до голови Приморської РДА за заявою про надання земельної ділянки, розташованої на території Борисівської сільської ради, площею 1,65 га, в оренду строком на 49 років (а.с.49).

Розпорядженням голови Приморської РДА від 20.06.2012 року №324 позивачу надано згоду на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,65 га розташованої на території Борисівської сільської ради (а.с.66).

Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження від 20.06.2012 року №324) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання.

Отже, на момент прийняття розпорядження від 20.06.2012 року №324, Приморська РДА мала повноваження розпорядника земельними ділянками державної власності для сільськогосподарського використання у межах та за межами населеного пункту, зокрема, могла передавати в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області.

Згідно з ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.2 вказаної статті особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

Частиною 3 ст.123 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Необхідно зазначити, що у нормах законодавства, яке врегульовувало порядок отримання земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду на момент винесення розпорядження від 20.06.2012 року №324, застосовано слово "дозвіл", однак у розпорядженні від 20.06.2012 №324 вжито слово "згода".

Разом з тим, посилання відповідача на те, що надана позивачу "згода" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може вважатись "дозволом" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є безпідставними, оскільки Земельний кодекс України не надає визначення поняттям "дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", "згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", та не розрізняє їх.

Вживане у ч.3 ст.123 Земельного кодексу України слово "дозвіл" передбачає позитивне рішення уповноваженого органу за результатами розгляду відповідного клопотання, що являє собою згоду на розроблення проекту землеустрою. Отже, суд приходить до висновку, що формулювання "дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та "згода на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" є тотожними за своїм змістом поняттями, що відображають волевиявлення уповноваженого органу.

Крім того, чинне законодавство не передбачає прийняття за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою будь-якого іншого рішення, окрім дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його наданні.

Враховуючи, що розпорядження голови Приморської РДА від 20.06.2012 року №324 прийнято за результатами розгляду заяви позивача про надання в оренду земельної ділянки, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зазначеним розпорядження надано саме дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в розумінні ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, а прийняте в подальшому розпорядження № 454 від 25.12.2015 року лише впорядковує розпорядження голови Приморської РДА від 20.06.2012 року №324 та не є самостійним рішенням уповноваженого суб'єкта про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки .

Таким чином, посилання відповідача на відсутність дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, за наявності розпорядження голови Приморської РДА від 20.06.2012 року №324, виданого в межах повноважень, є проявом надмірного формалізму, у зв'язку з чим не може вважатись правомірним за даних обставин.

З 01.01.2013 року набрали чинності зміни до Земельного кодексу України, та зокрема зміни до статті 122 Земельного кодексу України, де розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності визначено відповідні Управління Держземагентства (в подальшому Управління Держгеокадастру).

Разом з тим, у зв'язку з набранням чинності вказаними змінами та делегуванням повноважень Управлінням Держгеокадастру, законодавцем не зобов'язано зацікавлених осіб повторно отримувати дозволи на розроблення проектів землеустрою та не визначено, що раніше видані дозволи є нечинними.

В даному випадку позивачу надано дозвіл/згоду на розроблення проекту землеустрою розпорядженням голови Приморської РДА від 20.06.2012 року №324, яке було видано в межах повноважень та є чинним, доказів протилежного суду не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки з посиланням на відсутність у позивача дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи викладене, відмова ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 08.06.2016 року в затвердженні ОСОБА_3 проекту землеустрою є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Необхідно зазначити, що в оскаржуваній відмові від 08.06.2016 року відповідачем було вказано позивачу виключно на відсутність дозволу на розробку проекту землеустрою, однак під час судового розгляду справи представник відповідача посилався у тому числі і на зміну порядку надання земельних ділянок в оренду у зв'язку з введенням законодавчо закріпленої процедури торгів.

У разі відмови у затвердженні проекту землеустрою, відповідач, як орган державної влади, був зобов'язаний надати позивачу повну та обґрунтовану відповідь щодо не можливості затвердження проекту землеустрою, у тому числі в разі наявності підставі для відмови у зв'язку зі зміною встановленого порядку отримання земельних ділянок в оренду.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

До переліку, визначеного в частині 2 та 3 статті 134 Земельного кодексу України, законодавцем не включено земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, які надаються для ведення особистого селянського господарства.

Зазначені зміни набрали чинності з 03.04.2016 року, отже, починаючи з цього моменту чинним законодавством визначено новий порядок передання земельних ділянок в оренду, що відповідачем при наданні відповіді не враховано.

Крім того, під час судового розгляду справи судами встановлено, що в наданих до матеріалів справи документів з землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу в оренду міститься суперечлива інформація щодо підстав відведення земельної ділянки: у деяких документах зазначається розпорядження голови Приморської РДА від 20.06.2012 року №324 (а.с.22), у інших - розпорядження голови Приморської РДА від 27.08.2012 року № 453 (а.с.47, 54, 60).

Зазначені обставини, які не враховані відповідачем при прийнятті рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу в оренду, є суттєвими для правильного прийняття рішення, у зв'язку з чим, з урахуванням повноважень органів Держгеокадастру щодо перевірки проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки на відповідність нормам чинного законодавства, визначених ст.15-1, 122, 186 Земельного кодексу України, є передчасним вирішення питання щодо затвердження проекту землеустрою.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи протиправність відмови в затвердженні проекту землеустрою, з підстав викладених у листі від 08.06.2016 року, а також з огляду на неповноту розгляду відповідачем поданих ОСОБА_3 документів, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,65 га для ведення особистого селянського господарства на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області, з урахуванням висновків суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

Доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, з огляду на відмову в клопотанні про залишення позовної заяви без руху, у звязку з несплатою позивачем судового збору у визначеному законодавством розмірі є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 1 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати визначеної законодавством становить 1378 грн.

Згідно змісту пп. 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн.).

Зі змісту пункту 1 частини другої статті 162 КАС України вбачається, що вирішуючи справу, суд повинен визначитися щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваного акта, дії чи бездіяльності та встановити правові наслідки протиправності акта. Такими наслідками згідно з вказаним положенням є скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності, як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Як свідчать матеріали справи, позивачем подано адміністративний позов який містить вимоги про визнання неправомірними дій та рішення відповідача, як передумову для застосування інших способів захисту порушеного права та зобов'язання вчинити певні дії, як наслідок протиправності оскаржуваних дій та рішення, що фактично є однією вимогою немайнового характеру, а тому ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви складає 551,20 грн.

Згідно квитанції від 27.07.2016 року №28 (а.с.3), яка міститься в матеріалах справи, позивачем було сплачено судовий збір у визначеному законодавством розмірі 551,20 грн., а тому підстави для залишення адміністративного позову без руху у суду першої інстанції були відсутні.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 р. у справі № 808/2337/16 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 11 січня 2017 року, в повному обсязі ухвала складена 12 січня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

В.А.Шальєва