Постанова № 64007185, 11.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2017 р. Справа№ 910/17914/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Куксова В.В.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Ястреб Т.І. - за належним чином оформленою довіреністю

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: не з'явились;

від третьої особи-3: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 року у справі № 910/17914/16 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

2. Моторне (транспортне) страхове бюро України

3. ОСОБА_3

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 року провадження у справі припинено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що апелянт вважає винесену Ухвалу такою, що підлягає скасуванню, оскільки суд виніс оскаржувану Ухвалу з порушення норм матеріального і процесуального права.

Скарга вмотивована тим, що ОСОБА_4 не може бути належним Відповідачем у справі, не його діями порушено права і охоронювані законом інтереси ПАТ «СК «Країна», він є саме третьою особою за ст. 27 Господарського процесуального Кодексу України, тобто особою, на чиї права або обов'язки щодо однієї з сторін може вплинути рішення з господарського спору.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 11.01.2017 року.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2017 року у зв'язку з перебування суддів Тищенко А.І., Отрюха Б.В. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Куксов В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" було прийнято до провадження у визначеному складі суддів.

Відповідач та треті особи до судового засідання, що відбулось 11.01.2017 року не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

28 вересня 2016 року ПАТ «СК «Країна» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про визнання Договору обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності недійсним (надалі також - Поліс). Правовими підставами для визнання Полісу недійсним було те, що Відповідачем - ПрАТ «СК «Україна», на день укладення Полісу згідно з Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30 квітня 2015 року №905, було анульовано ліцензію на провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що означає, що ПрАТ «СК «Україна» не було Страховиком в розумінні Цивільного кодексу, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», Закону «Про страхування» та не мало право здійснювати обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" обґрунтовані тим, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/5666188, укладений ПрАТ «СК Україна», було укладено юридичною особою, що станом на день укладення такого договору не мала відповідної ліцензії в супереч вимогам ст. 984 Цивільного кодексу України ст. ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 2 Закону України «Про страхування», п. 2 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 1.2. ч. 1 ст. 1, ст. 49, а, отже, не мала статус Страховика за законодавством України і не мала права укладати договори страхування.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України, ст.ст. 1, 15, 22, 27, 33, 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 29 Закону «Про страхування» ПАТ «СК «Країна» просило Суд визнати недійсним Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/5666188 укладений Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна».

Ухвалою суду від 03.11.2016 року розгляд справи відкладено на 22.11.2016 та залучено до участі у справі: 1)Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, 2)Моторне (транспортне) страхове бюро України, 3) ОСОБА_3 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з інформацією, що міститься у вільному доступі на офіційному веб-сайті Нацкомфінпослуг за посиланням http://nfp.gov.ua/content/zupinennya-obmezh-diyalnosti-fu.html ліцензія на провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" АД № 039930 (код за ЄДРПОУ АД № 039930 (код за ЄДРПОУ 0636550; місцезнаходження: вул.Ревуцького, буд.42-Г, м. Київ, 02140) розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 30 квітня 2015 року № 905 , що набрало чинності 08 травня 2015 року, була анульована, про що внесено відповідні дані до відкритого Державного реєстру фінансових установ.

Приймаючи ухвалу про відмову припинення провадження по справі, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1, 12, 21, ст. 80 п. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно полісу № АІ /5666188 страхувальником є громадянин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса м. Кривий Ріг, вул. 5-й м-н Зарічний, 61/53, якого за заявою представника позивача було залучено до часті у справі в якості третьої особи.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 21 ГПК України відповідачами у судовому процесі є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Суд першої інстанції виходив з того, що вирішення спору про визнання недійсним спірного договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/5666188 впливає на права та обов'язки фізичної особи ОСОБА_3 як страхувальника, отже, на думку суду, розгляд позовних вимог про визнання недійсним спірного договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не може бути здійснено в межах господарського судочинства, а у такому випадку зазначена фізична особа підлягає обов'язковому залученню до розгляду справи як відповідач, що суперечить нормам статей 1, 12, 21 ГПК України.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що дана справа непідвідомча господарському суду, тому провадження у справі належить припинити.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками, викладеними в ухвалі місцевого господарського суду, та вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України Сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно зі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Приписами п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження по справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" було подано позов до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", як до особи, що порушує права і охоронювані законом інтереси ПАТ «СК «Країна», порушуючи Цивільний Кодекс України, Закон України «Про страхування», Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 23 грудня 2004 року № 3178, уклало Поліс АІ/5666188 після анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При цьому, ОСОБА_4 було залучено судом першої інстанції в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, з матеріалів справи не вбачається, що судом першої інстанції було змінено процесуальне становище вказаної третьої особи, тобто суд першої інстанції, виносячи оскаржувану увалу не врахував, положень ст. 21 та 27 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів вбачає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1.3. Постанови Пленуму вищого господарського суду України 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.

Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 Господарського процесуального кодексу України. При цьому в останньому із зазначених випадків: господарський суд зобов'язує позивача згідно з частиною другою статті 56 Господарського процесуального кодексу України надіслати відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а в разі невиконання цього обов'язку у встановлений судом строк залишає позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Якшо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, шо іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Як вбачається з матеріалів справи Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" наполягало на розгляді справи №910/17914/16 за позовом ПАТ «СК «Країна» до ПрАТ «СК «Україна», треті особи - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_4 про визнання Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності недійсним саме господарським судом, про що було зазначено у клопотанні Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" від 21 листопада 2016 року.

Згідно п. 4.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що ОСОБА_4 не було визначено, судом першої інстанції, в якості відповідача по справі, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав припинення провадження по справі на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 року у справі № 910/17914/16 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права (п. 4).

Згідно з ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про зупинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Зважаючи на вищенаведене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 року у справі № 910/17914/16 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи на розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Таким чином, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом цієї апеляційної скарги, слід здійснити суду першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 року у справі № 910/17914/16 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 року у справі № 910/17914/16 - скасувати.

3. Справу № 910/17914/16 направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді В.В. Куксов

О.М. Коротун