Рішення № 64006300, 13.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016Справа №910/12410/16

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙРУС ГРУП"

про стягнення 42 287,28 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Гостищєва Н.В. - представник, довіреність №01-22/7-38 від 16.01.2016р.;

Від відповідача: Антонюк О.М. представник, довіреність б/№ від 16.08.2016р. ;

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "САЙРУС ГРУП" про стягнення 42 287,28 грн., а саме 36294,96 грн. основного боргу, 411,95 грн. пені, 301,32 грн. процентів річних та 1579,05 грн. інфляційних нарахувань, а також стягнення 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань із своєчасного та повного відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна згідно Договору № 02.5-14/1-75 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.11.15р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції у вищезазначених розмірах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 за зазначеною вище позовною заявою суддею Прокопенко Л.В. порушено провадження у справі № 910/14601/16 та призначено розгляд справи на 20.07.2016.

Ухвалою суду від 20.07.16 у справі № 910/12410/16 розгляд справи відкладено на 17.08.16р.

В судовому засіданні з 17.08.16р. та 14.09.16р. оголошувалась перерва по 14.09.16р. та 21.09.16р. відповідно.

Ухвалою суду від 14.09.16р. за спільним клопотанням представників сторін строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

Ухвалою суду від 21.09.16 у справі № 910/12410/16 розгляд справи відкладався на 19.10.16р.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.16 р. на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/2089 від 05.10.16 р. справу №910/12410/16 передано на розгляд судді Селівону А.М. у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України постанови про звільнення судді Прокопенко Л.В.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою суду від 06.10.2016 справу № 910/12410/16 прийнято до провадження суддею Селівоном А.М. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.10.16.

У судових засіданнях 26.10.2016р., 16.11.2016р., 07.12.2016р. судом оголошувалась перерва до 16.11.2016р., 07.12.2016р. та 13.12.2016р. відповідно.

У зазначені судові засідання з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача.

Так, у судовому засіданні 14.09.2016 представник відповідача подав відзив на позовну заяву б/н від 14.09.2016, згідно якого заперечує проти позовних вимог, вважаючи договір №02.5-14/1-75 від 17.11.2015, на який як на підставу виникнення зобов'язань з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна посилається позивач, неукладеним в зв'язку з непідписанням директором ТОВ «Сайрус Груп» тексту вказаного договору та ненадходженням актів приймання-здачі наданих послуг та рахунків на адресу відповідача, в зв'язку з чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 21.09.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву б/н від 14.09.2016, в яких останній стверджує, що всі додатки до договору №02.5-14/1-75 від 17.11.2015 підписані та скріплені відтиском печатки відповідача, на самому примірнику договору є відтиск печатки відповідача, відтак не підписання примірника договору сталось з неуважності та допущеної помилки відповідача, отже договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна є укладеним. Заперечення судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 26.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи №36-22/1-482 від 21.10.2016, серед яких: повідомлення про вручення № 083000889683 та опис вкладення у цінний лист; наказ про призначення в.о. генерального директора від 18.09.2014 №180-0; Статут ДП МА «Бориспіль», додатки №№1-8 до договору №02.5-14/1-75 від 17.11.2015; акт включення електроустановки до діючої електромережі аеропорту від 09.10.2015р. №63-28/1-23-54; відомості про споживання електроенергії сторонніми організаціями через мережі ДП МА «Бориспіль» за листопад 2015 року та відомості про споживання теплової енергії за період з листопада 2015 року по лютий 2016 року. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 26.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов лист з додатками б/н від 14.10.2016 про відсутність між відповідачем та позивачем на даний час правовідносин, а також відсутність у провадженні господарських судів справи зі спору між тими ж сторонами про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг. Вказаний лист долучено до матеріалів справи.

Крім того, судом повідомлено, що до початку судового засідання 16.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи №35-22/1-515 від 07.11.2016, серед яких: копія попереднього договору оренди нерухомого майна від 11.09.2015 №02.5-114-22 та акту приймання - передавання орендованого майна від 11.09.2015р. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 07.12.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло 2 екземпляри клопотання про долучення документів до матеріалів справи №35-22/1-581 від 07.11.2016, серед яких: додатки до попереднього договору оренди №02.5-14/1-75, укладеного між ДП МА «Бориспіль» та ТОВ «Сайрус Груп», акт звіряння взаєморозрахунків за договором про відшкодування витрат балансоутримувача №02.5-14/1-75 від 11.09.2015, рахунки-фактури від 31.12.2015 №62/647, від 31.01.2016 №62/36; від 31.10.2015 №62/532. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.12.2016 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 13.12.2016, а саме копії банківських виписок по рахунку ДП МА «Бориспіль» по контрагенту ТОВ «Сайрус-Груп». Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 13.12.2016, сторонами суду не надано.

Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених зокрема у п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував перерви в судових засіданнях, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судових засіданнях 26.10.2016, 16.11.2016, 07.12.2016 та 13.12.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях 26.10.2016, 16.11.2016, 07.12.2016 заперечив проти позовних вимог, викладених в позовній заяві, та в судовому засіданні 13.12.2016 визнав позовні вимоги в частині відшкодування вартості спожитої електроенергії та теплової енергії, та заперечив проти задоволення решти позовних вимог, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 11.09.2015 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайрус-Груп" (орендар за договором) укладено попередній договір оренди № 02.5-14-22 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір оренди), за умовами п.п.1.1, 1.2 якого балансоутримувач передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення №20 на 1-му поверсі бізнес центру вантажного терміналу (інв.№ 47565), площею 15,4 кв.м (далі - майно), яке знаходиться на балансі балансоутримувачу та розміщене за адресою: Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль, Київська область, 08307.

Відповідно до п. 1.4 Договору оренди майно передається оренду з метою розміщення офісу для здійснення діяльності щодо оформлення документації та перевезення вантажів авіатранспортом.

Розділами 2 - 12 Договору оренди сторони узгодили умови передачі та повернення орендованого майна, орендну плату та порядок розрахунків, обов'язки та права сторін, відновлення об'єкту оренди та умови його повернення, відповідальність сторін і вирішення спорів, строк чинності, умови зміни та припинення договору тощо.

Відповідно до п. 12.1 Договору оренди даний Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами та є чинним до дати укладення основного договору оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, але в будь-якому випадку до 28.02.2016 року включно, в залежності від того яка дата наступить раніше. Після цього Договір припиняє свою дію.

Вказаний Договір підписаний представниками балансоутримувача та орендаря та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Оскільки орендоване майно є державною власністю, то відносини сторін даного Договору оренди регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або майна, що перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди відповідно до ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також ст. 638 ЦК України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Згідно ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

За висновками суду, як при укладенні Договору оренди сторони узгодили істотні умови договору, в тому числі щодо об'єкту оренди, його вартості, розміру орендної плати та відшкодування комунальних витрат, порядок передачі та повернення майна, відповідальність сторін та строк дії договору тощо, що підтверджується також матеріалами справи та представником позивача в судовому засіданні.

Будь-які заперечення щодо порядку укладення Договору оренди та змісту останнього з боку сторін відсутні.

Окрім того, згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном на термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акту передачі - приймання майна. Акт передачі - приймання підписують балансоутримувач та орендар.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності па майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом с троку оренди.

Обов'язок по складанню Акту передачі - приймання орендованого майна покладається на сторону, що передає майно іншій стороні договору (п. 2.5 Договору оренди).

При цьому судом встановлено за матеріалами справи, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором оренди в частині передачі нерухомого майна в користування відповідачеві в повному обсязі, та, відповідно, прийняття останнім вказаного приміщення в оренду без будь - яких зауважень, підтверджується наявним в матеріалах справи складеним між сторонами Актом приймання-передачі орендованого майна від 11.09.15 р., за змістом якого Державним підприємством "Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на виконання умов Договору оренди як балансоутримувачем передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайрус Груп" як орендарем прийнято в користування нерухоме майно, приміщення №20 на 1-му поверсі бізнес центру вантажного терміналу (інв.№ 47565), загальною площею 15,4 кв.м, за адресою: Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль, Київська область, 08307. Належним чином засвідчена копія вказаного акту знаходиться в матеріалах справи.

Вказаний акт підписаний орендарем та балансуотримувачем, а також скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Згідно частин 1 та 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Вказаним приписам законодавства кореспондує визначений умовами п. 5.2 Договору оренди обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами щодо виконання умов Договору оренди в частині сплати відповідачем орендних платежів за користування переданим позивачем за актом приймання-передачі орендованого майна від 11.09.15р. нерухомим майном відсутній.

Окрім того, умовами п. 5.8 Договору оренди передбачено обов'язок орендаря укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю протягом 15 робочих днів після підписання сторонами цього Договору. До моменту укладання сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, орендар зобов'язаний компенсувати на користь балансоутримувача експлуатаційні витрати та витрати на утримання Майна, в тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, з дати підписання Акту передачі-приймання орендованого майна на підставі окремо виставлених рахунків. Оплата рахунків проводиться Орендарем в порядку, встановленому п. 5.3 Договору.

Зокрема, як визначено п. 5.3 Договору оренди орендар зобов'язується в перший робочий день поточного місяця перераховувати на рахунок балансоутримувача орендну плату за поточний місяць в розмірі, рівному орендній платі за базовий місяць. З 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та Акт приймання - здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця (орендар сплачує різницю в орендній платі, якщо така виникла після індексації). Підписаний Акт приймання - здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаним сторонами.

За твердженнями позивача, викладеними в позовній заяві та письмових пояснення щодо суті спору, які підтримані представником останнього в судових засіданнях, у відповідності до п. 5.8 Договору оренди 17.11.2015 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайрус-Груп" (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір №02.5-14/1-75 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір №02.5-14/1-75), згідно умов 1.1.1 якого сторони визначили перелік послуг, що надаються балансоутримувачем та, відповідно, отримуються орендарем, зокрема: - забезпечення теплом (теплова енергія) (у розмірі 1460,00 грн. (за 1 гкал) на місяць без ПДВ); забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці (30,00 грн. на 1 працівника на місяць без ПДВ); використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем (11,80 грн. (за 1 кв.м.) на місяць без ПДВ); прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів (57,50 грн. (за 1 куб.м.) на місяць без ПДВ); прибирання приміщень загального користування (22,50 грн. (за 1 кв.м.) на місяць без ПДВ); підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, використання внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщення загального користування (щомісячна плата у розмірі 5000,00 грн. без ПДВ).

Розділами 2-5 Договору № 02.5-14/1-75 визначені обов'язки та права сторін, відповідальність сторін і вирішення спорів, строк чинності та умови припинення договору тощо.

Відповідно до п. 6.1 Договору № 02.5-14/1-75 цей договір набирає чинності з дати укладання та діє до 28 лютого 2016 року включно.

Також позивачем надані Додатки до Договору № 02.5-14/1-75, зокрема, Додаток №1 «Графік зняття показників електролічильників та подання їх ДП МА «Бориспіль»; Додаток №2 «Звіт про використання електроенергії підприємством»; Додаток №3 «Перелік електрообладнання та кількість працюючих»; Додаток №4 «Інструкція з організації роздільного збирання та перевезення побутових відходів»; Додаток №5 «Правила екологічної безпеки на території Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; Додаток №6 «Загальна однолінійна схема електропостачання ТОВ «Сайрус-Груп»; Додаток №7 «Перелік об'єктів ТОВ «Сайрус-Груп», що споживають електроенергію через мережі ДП «МА «Бориспіль»; Додаток №8 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» тощо.

При цьому як стверджує позивач, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з метою узгодження вказаного правочину зверталось до відповідача з проектом Договору № 02.5-14/1-75 про відшкодування витрат алансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.11.15р. та додатками до нього листом від 10.09.15р., за результатами розгляду якого додатки до вказаного договору були повернуті балансоутримувачу підписаними з боку орендаря.

Проте, як свідчать матеріали справи, вказаний Договір № 02.5-14/1-75 підписаний тільки уповноваженим представником балансоутримувача та скріплений печатками обох сторін. Підпису представника орендаря надана суду копія Договору № 02.5-14/1-75 не містить.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено представником останнього в судовому засіданні, на виконання умов вищезазначеного Договору №02.5-14/1-75 за період листопад 2015 року - лютий 2016 року включно позивачем здійснене утримання нерухомого майна та виконані роботи, пов'язані з обслуговуванням та утриманням будівлі за адресою: м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», приміщення №20 на 1-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу на загальну суму 36 294,26 грн.

Так, за наявними в матеріалах справи доказами позивачем в період з листопада 2015р. по лютий 2016р. включно було складені з посиланням на Договір № 02.5-14/1-75 акти приймання-здачі виконаних послуг (теплової енергії, забезпечення санітарно - гігієнічних умов праці одного працівника клієнта аеропорту за місяць, використання води для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно клієнтами за місяць, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, підтримання аеропортом в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, компенсації земельного податку та відшкодування вартості спожитої електроенергії), а саме: від 30.11.15 р. на суму 113,70 грн., від 30.11.15 р. на суму 6314,02 грн., від 30.11.2015 р. на суму 10184,64 грн., від 30.11.15р. на суму 148,56 грн., від 31.12.15 р. на суму 6428,95 грн., від 31.01.16 р. на суму 6638,83 грн., від 29.02.16р. на суму 6466,26 грн. та виставлялись відповідні рахунки-фактури: № 61/814 від 30.11.15р. на суму 113,70 грн., № 61/889 від 30.11.15р. на суму 6314,02 грн., № 61/890 від 30.11.15р. на суму 10184,64 грн., 3 62/589 від 30.11.15р. на суму у 148,56 грн., № 61/980 від 31.12.15р. на суму 6428,95 грн., № 61/71 від 31.01.16р. на суму 6638,83 грн., від 61/159 від 29.02.16р. на суму 6466,26 грн., всього на загальну суму 36294,96 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому за твердженнями позивача, вищезазначені акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки-фактури були направлені відповідачу засобами поштового зв'язку, на підтвердження чого позивачем надані копії опису вкладення в цінний лист від 17.03.16 р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830008896383, згідно якого цінний лист отримано представником ТОВ «Сайрус Груп» 15.02.16р.

Як визначено умовами п. 2.2.2 Договору № 02.5-14/1-75 щомісяця з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувачу рахунок, акт виконаних робіт та раз на рік рахунок на оплату земельного податку. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію баланс утримувача протягмо 5 робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк мотивовану відмову від його підписання. Якщо акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернутий позивачу протягом 5 робочих днів та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаний сторонами.

Окрім того, за умовами п. 2.2.1 Договору № 02.5-14/1-75 орендар зобов'язався своєчасно здійснювати розрахунки за Договором.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку за період з 30.11.15 по 29.02.16 вартість невідшкодованих відповідачем експлуатаційних витрат та витрат на утримання майна за наведений період становить 36294,96 грн.

В подальшому, у зв'язку з несплатою відповідачем суми відшкодування експлуатаційних витрат, позивачем 04.04.16р. була направлена на адресу ТОВ «Сайрус-Груп» претензія №35-28/5-18 від 04.04.16р. та зведений рахунок від 28.03.2016 року, які отримані відповідачем 08.04.2016 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0830009136463.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо відшкодування понесених позивачем експлуатаційних витрат та витрат на утримання орендованого майна в сумі 36294,96 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умовам Договору № 02.5-14/1-75 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.11.15 р. відповідач не виконав, в зв'язку з чим у ТОВ «Сайрус Груп» утворилась заборгованість у зазначеному розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві згідно наданого розрахунку.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Поряд із цим щодо посилання позивача як на підставу позовних вимог на факт укладення між сторонами Договору № 02.5-14/1-75 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.11.15р. як такого, що за умови відсутності підпису представника орендаря містить відбиток печатки ТОВ «Сайрус Груп», та за наявності підписаних обома сторонами додатків до вказаного договору суд зазначає, що у відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Так, за приписами ст.ст. 627, 628 Цивільного України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України, якою закріплено принцип свободи договору, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Позивачем зазначено в позовній заяві про звернення до відповідача з проектом Договору № 02.5-14/1-75 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.11.15р. та додатками до нього листом від 10.09.15р., за результатами розгляду якого додатки до вказаного договору були повернуті балансоутримувачу підписаними з боку орендаря, проте текст договору підписано не було, наданий суду примірник договору містить тільки відбиток печатки ТОВ «Сайрус Груп».

Поряд із цим як свідчать матеріали справи, сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов Договору про відшкодування витрат балансоутримувача, а саме щодо переліку (змісту) та вартості послуг, тобто істотних умов договору, отже відсутні підстави вважати Договір № 02.5-14/1-75 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 17.11.15р. укладеним, навіть за умови підписання додатків до нього, а саме графіку зняття показників електролічильників, загальної однолінійної схеми електропостачання, переліку об'єктів ТОВ «Сайрус Груп», що споживають електроенергію через мережі позивача, акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, які з огляду на зміст останніх не розцінюються судом в якості доказів узгодження переліку та вартості послуг, вартість яких підлягає відшкодуванню орендарем.

Посилання позивача на наявність затвердженого генеральним директором ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» положення № 02-12-06-3 від 09.10.10р. про встановлення оплати за використання інфраструктури аеропорту як на підставу для здійснення відповідачем відшкодування відповідних витрат судом до уваги не приймаються з огляду на односторонній характер вказаного документу як внутрішнього документу державного підприємства та відсутність доказів обізнаності орендаря з умовами останнього.

Як встановлено судом, доказів укладення між сторонами інших договорів про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю щодо орендованого майна, а саме: нежитлового приміщення №20 на 1-му поверсі бізнес центру вантажного терміналу (інв.№ 47565), загальною площею 15,4 кв.м, за адресою: Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль, Київська область, 08307, матеріали справи не містять.

Таким чином, надавши правову оцінку поданим позивачем матеріалам суд дійшов висновку, що за наявності зазначення в Договорі оренди обов'язку орендаря відшкодовувати понесені орендодавцем експлуатаційні витрати та витрати на утримання орендованого майна як на підставі укладених самим орендарем з безпосереднім балансоутримувачем договорів про відшкодування, так і до моменту їх укладення на підставі окремо виставлених рахунків та згідно умов Договору оренди, наявні правові підстави для віднесення вказаних витрат до сум відшкодування, належних до сплати ТОВ «Сайрус Груп» за листопад 12015 р. - лютий 2016 р. включно.

Отже суд зазначає, що укладений між сторонами по справі Договір оренди є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних зобов'язань відповідно до зазначених умов, в тому числі в частині відшкодовування понесених орендодавцем експлуатаційних витрат та витрат на утримання орендованого майна (нерухомого майна).

Доказів визнання недійсним чи розірвання Попереднього договору оренди № 02.5-14-22 нерухомого майна, що належить до державної власності від 11.09.15 р. або його окремих положень суду не надано.

У відповідності з положенням п. 1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20.05.1999 р. № 686-XIV суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Згідно ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Окрім того, як встановлено судом за матеріалами справи, відповідачем здійснені фактичні дії на виконання Договору оренди в частині відшкодування витрат на утримання майна, а саме перераховано на рахунок позивача 372,16 грн. в якості «сплати відшкодування вартості спожитої електроенергії грудень 2015 - січень 2016 згідно договору оренди № 02.5-14-22 від 11.09.15 р.», а також 16,34 грн. відшкодування вартості спожитої електроенергії у жовтні 2015р. згідно виставленого позивачем на підставі договору оренди № 02.5-14-22 від 11.09.15р. рахунку № 62/532 від 31.10.15 р., на підтвердження чого позивачем надано відповідні банківські виписки по рахунку ДП «МА «Бориспіль».

Тобто, вказані дії додатково свідчать про визнання відповідачем своїх обов'язків з відшкодування експлуатаційних витрат балансоутримувача саме на підставі належним чином укладеного між сторонами Договору оренди та фактичне виконання останнього.

Як визначено позивачем в позовній заяві та підтверджено представником останнього в судових засіданнях, за період листопад 2015 року - лютий 2016 року включно позивачем понесені експлуатаційні витрати та витрати на утримання нерухомого майна, а саме за адресою: м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», приміщення №20 на 1-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, на загальну суму 36 294,26 грн.

Суд зазначає, що розмір належного відшкодування понесених позивачем як балансоутримувачем нерухомого майна експлуатаційних витрат залежить від змісту, фактичного їх об'єму, тарифів та витрат останнього, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг тощо.

При цьому на підтвердження обґрунтованості та складу включених до складу рахунків - фактур, які виставлялись відповідачу, експлуатаційних витрат та витрат на утримання майна, а саме теплової енергії, забезпечення санітарно - гігієнічних умов праці одного працівника клієнта аеропорту за місяць, використання води для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно клієнтами за місяць, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, підтримання аеропортом в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, компенсації земельного податку та відшкодування вартості спожитої теплової енергії, позивачем надані відомості позивача про споживання теплової енергії субспоживачами за період листопад, грудень 2015 р., січень, лютий 2016 р., відомість № 63/11/2-111/1-56 споживання електроенергії сторонніми організаціями через мережі ДП МА «Бориспіль» від 30.11.2015 у листопаді 2015 тощо.

Поряд із цим, за висновками суду, витрати на прибирання та вивезення твердих побутових відходів, підтримання Аеропортом в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці клієнта, витрати з використання води для прибирання приміщення позивачем, їх розмір та тарифи на оплату документально не підтверджені та у встановленому порядку не обґрунтовані, як і не надано жодних доказів на підтвердження розміру понесених балансоутримувачем витрат з податку на землю, відповідних узгоджених сторонами розрахунків понесених позивачем витрат, частина яких підлягає відшкодуванню відповідачем за умовами Договору оренди, матеріали справи не містять.

Так, факт надання послуг з прибирання та вивезення твердих побутових відходів, підтримання Аеропортом в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці клієнта, понесення витрати з використання води для прибирання приміщення у спірний період та розміру понесених балансоутримувачем витрат з податку на землю, на думку позивача, підтверджується наявними в матеріалах справи окремими актами та рахунками №61/889 від 30.11.2015, №61/890 від 30.11.2015, №61/980 від 31.12.2015, №61/71 від 31.01.2016, №61/159 від 29.09.2016, складеними позивачем в односторонньому порядку.

В той же час, акти наданих послуг та рахунки, що складені підприємствами, якими надавались позивачу зазначені послуги та виконувались роботи згідно укладених балансоутримувачем договорів з відповідними підприємствами, в матеріалах справи відсутні, як і відсутні в матеріалах справи податкові декларації із плати за землю за 2015 рік.

Отже, за відсутності зазначених доказів підстави для віднесення вказаних витрат до сум відшкодування, належних до сплати ТОВ «Сайрус Груп» за листопад 2015 р. - лютий 2016 р. відсутні, тобто судом встановлено, що при визначенні розміру та обсягу витрат балансоутримувача з обслуговування та експлуатації приміщення №20 на 1-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу Міжнародного аеропорту «Бориспіль», позивачем не доведено наявність обов'язку відповідача як орендаря щодо участі у відшкодуванні вказаних витрат позивача в обсязі та сумах, зазначених в позовній заяві.

Судом здійснено перевірку розрахунку заявленої до стягнення з відповідача суми відшкодування спожитої відповідачем теплової енергії за період листопад 2015р. - лютий 2016р., та встановлено, що вартість спожитої відповідачем теплової енергії за наведений період позивачем визначена вірно в розмірі 1403,36 грн. в т.ч. ПДВ 233,90 грн., тому підлягає відшкодуванню у наведеній сумі.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача відшкодування вартості спожитої електроенергії, на підтвердження обґрунтованості якого позивачем надано складений у присутності представника ТОВ «Сайрус-Груп» Акт №63-28/11-23-54 від 09.10.2015 про включення електроустановки до діючої мережі аеропорту, згідно якого на підставі договірної та технічної документації електроустановка кімнати №20, першого поверху бізнес-центру вантажного терміналу - лічильник - допущено до включення в діючу електромережу аеропорту.

За результатами здійсненої судом перевірки розрахунку вартості спожитої відповідачем електроенергії у листопаді 2015 р., яка за розрахунком позивача становить 148,56 грн., в т.ч. ПДВ 24,76 грн. та визначена згідно відомості № 63/11/2-111/1-56 споживання електроенергії сторонніми організаціями через мережі ДП МА «Бориспіль» від 30.11.2015, встановлено правильність визначеної суми та відповідно, відшкодуванню вартості спожитої електроенергії відповідачем підлягає 148,56 грн.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором оренди в частині відшкодування вартості спожитої теплової енергії за період листопад 2015 - лютий 2016 та відшкодування вартості спожитої електроенергії за листопад 2015р., визначений судом розмір заборгованості на момент вирішення спору відповідає фактичним обставинам та на час прийняття рішення доказів погашення заборгованості в цій частині відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, зважаючи на те, що відповідач у судовому засіданні 13.12.2016 визнав позовні вимоги в частині відшкодування витрат позивача на електроенергію і теплопостачання, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним Договором підлягають частковому задоволенню в сумі 148,56 грн. за спожиту електроенергію за листопад 2015 року та 1433, 36 грн. за спожиту теплову енергію за період з листопада 2015 року по за лютий 2016 р. включно, всього на суму 1551,92 грн.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 Договору № 02.5-114/1-75 про відшкодування витрат балансоутримувача передбачено, що у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, орендар зобов'язаний сплачувати балансоутримувачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Окрім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо відшкодування витрат на утримання майна у терміни, визначені умовами Договору № 02.5-114/1-75, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в розмірі 4111,95 грн. за період з 22.02.16 р. по 06.06.16 р. включно, три відсотки річних в сумі 301,32 грн. за наведений період та збитки від інфляції у сумі 1579,05 грн., які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Згідно пункту 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог.

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.9. Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, збитків від інфляції та відсотків річних судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування заявлених до стягнення вказаних сум на підставі Договору № 02.5-114/1-75 про відшкодування витрат балансоутримувачу від 17.11.15 р., в той час як за висновками суду застосуванню до спірних правовідносин підлягають умови Попереднього договору оренди № 02.5-14-22 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між сторонами 11.09.15 р.

Суд зазначає, що за умовами пункту 11.7 Договору оренди у разі порушення орендарем строку виконання зобов'язань, передбачених пп. 3.4, 5.6, 5.8 цього Договору, орендар сплачує балансоутримувачу штраф у розмірі місячної орендної плати та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від місячної орендної плати, за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту виконання Орендарем зобов'язань, передбачених п.п. 3.4, 5.6, 5.8 цього Договору.

При цьому оскільки позивачем було невірно визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем за листопад 2015 р. - лютий 2016 р., розмір пені за несвоєчасну оплату рахунків-фактур за Договором оренди, перерахований судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та з урахуванням документально підтвердженого обсягу в межах визначеного судом періоду з 15.12.15 р. по 06.06.16 р. включно становить 221,24 грн., розмір відсотків річних становить 15,99 грн. та розмір втрат від інфляції - 72,16 грн., а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення пені, відсотків річних та втрат від інфляції за несвоєчасне відшкодування експлуатаційних витрат та витрат балансоутримувача на утримання наданого в оренду ТОВ «Сайрус Груп» нежитлового приміщення № 20 на 1-му поверсі бізнес-центру вантажного терміналу Міжнародного аеропорту «Бориспіль», підлягають частковому задоволенню в сумі 221,24 грн. пені, 72,16 грн. втрат від інфляції та 15,99 грн. відсотків річних відповідно.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайрус-Груп" (02160, м.Київ, пр-т Возз'єднання, буд.19, код 38307584) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) 1551,92 грн. (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят одну гривню 92 коп.) боргу, 15,99 грн. (п'ятнадцять гривень 99 коп.) процентів річних, 72,16 (сімдесят дві гривні 16 коп.) інфляційних втрат, 221,24 (двісті двадцять одну гривню 24 коп.) грн. пені та 60,65 грн. (шістдесят гривень 65 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 11 січня 2017 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М.Селівон