Рішення № 64001382, 10.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/845/16-ц 22-ц/774/61/К/17

Справа № 210/845/16-ц Головуючий у 1-й інстанції

№ провадження 22ц/774/61/К/17 ОСОБА_1

Категорія - 27 (IV) Доповідач Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

за участі секретаря: Чубіної А.В.

за участі: представника Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в режимі відео конференції, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 липня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_4, звернулось із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що між Публічним акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк» та відповідачем 01.03.2007 року було укладено кредитний договір №76/в відповідно якому ОСОБА_5 отримав грошові кошти у сумі 24395,00 доларів США на придбання домоволодіння зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00% річних, які змінено Додатковою угодою №2 від 31.10.2008 року до 16,5 %, строком до 28.02.2021 року. Відповідач належним чином не виконував зобовязання, у звязку з чим станом на 22.01.2016 року виникла заборгованість в розмірі 728934,41 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача та судові витрати у справі.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 липня 2016 року позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення ним норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо застосування строків позовної давності, оскільки строк дії кредитного договору визначено до 28.02.2021 року, тому саме з цієї дати обчислюється строк позовної давності. Крім того, судом не враховано, що згідно умов кредитного договору, позичальник повинен здійснювати погашення кредиту частинами щомісячно, тому початок строку перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного із цих зобовязань.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк» та відповідачем 01.03.2007 року укладено кредитний договір №76/в відповідно до якого ОСОБА_5 отримав грошові кошти у сумі 24395,00 доларів США на придбання домоволодіння зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00% річних, які змінено Додатковою угодою №2 від 31.10.2008 року до 16,5 %, строком до 28.02.2021 року ( а.с.7-12 ).

Позивач передав відповідачу грошові кошти 24395,00 доларів США, гривневий еквівалент 123194,75 грн. (а.с.17), що підтверджується заявою на видачу готівки №586 від 01.03.2007 року.

Відповідно до п. 2.3 Договору відповідач зобовязався повертати кредит та вносити ергів мінімальний платіж щомісяця до встановленої у Графіку дати та в сумах, визначених Графіком (а.с.7-13).

Оскільки, відповідачем зобовязання не виконувалися належним чином, станом на 22.01.2016р. виникла заборгованість за Кредитом, яка становить 728 934,41 грн. та складається з заборгованості за кредитом -15 577доларів США 30 центів; відсотків за користування кредитом - 13 511 доларів США 23 центи; заборгованості за тілом та відсотками по кредиту (по курсу НБУ 24,382961 на 18.01.2016 року) становить 709 264 грн. 49 коп.; комісії за РО - 0,00 грн.; штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) - 19 669,92 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.4-6).

Також судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_2», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення від 20.03.2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким з 20.03.2015 pокy розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 строком на 1 рік з 20 березня 2015 року по 19 березня 2016 року включно (а.с. 23).

На підставі пункту 2 частини пятої статті 12, частини першої статті 35, частини пятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 22 лютого 2016 р. № 213 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» на два роки до 19 березня 2018 року включно.

Пунктом 1 ч. 3ст. 47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»передбачено, що Уповноважена особа фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку. Згідно п.5 ч.1ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»уповноважена особа Фонду у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 48 та п. 5 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності та не надано належних доказів на підтвердження поважних причин пропуску.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

В п. 2.4.1 кредитного договору сторони погодили, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця, до 31 числа кожного календарного місяця, у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту (Додаток № 1 до цього договору) шляхом внесення готівки в касу банку (а.с.8).

Зазначеним Графіком повернення кредиту встановлено порядок погашення кредиту щомісячно шляхом здійснення відповідного платежу з погашення кредиту та відсотків за його користування (а.с. 15-16).

Відповідно до п. 2.4.1 кредитного договору сторони також погодили, що термін повного погашення кредиту є 28 лютого 2021 року включно.

Отже, в укладеному кредитному договорі сторони визначили як строк дії договору - кінцевий строк повернення кредиту - до 28 лютого 2021 року, так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів щомісячно, у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та відсотків.

Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями.

При цьому, строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок (стаття 253 ЦК України).

Крім того, підписавши 01 березня 2007 року кредитний договір, сторони не тільки погодили спосіб та строки повернення позичальником кредиту та процентів, а також й наслідки невиконання зобов'язання позичальником у вигляді сплати на користь банку пені за несвоєчасне повне чи часткове погашення кредиту, та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів в розмірі подвійної процентної ставки НБУ, визначеної в п. 1.4 цього Договору кожен день прострочення у розмірі 1% від суми прострочених зобовязань за кожен (п. 4.1 кредитного договору).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобовязанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252- 255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, останній платіж відповідачем здійснений 13.02.2012 року й більше жодних виплат на погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_5 не вчиняв (а.с.5).

Оскільки в укладеному кредитному договорі сторони визначили як строк дії договору - кінцевий строк повернення кредиту - до 28 лютого 2021 року, так і строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів щомісячно, у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та відсотків, то з відповідача на користь позивача підлягає достроковому стягненню заборгованість за кредитом, відсотки та пеня.

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті доларах США, а пені в національній валюті гривнях, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.ч.1,3 ст.533 ЦК України).

Відповідно до розяснень, викладених у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14 суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року).

Отже, якщо в кредитному договорі виконання зобовязання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (ст.533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобовязання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 10.02.2016 року у справі № 6-1680цс15.

Враховуючи наявність у позивача, генеральної ліцензії НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями та правомірність надання позичальнику кредиту в іноземній валюті, обумовленість умовами договору виконання ним своїх зобовязань шляхом здійснення плати за кредитом рівними частинами в іноземній валюті - доларах США, суд приходить до висновку про законність предявлення позивачем вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором саме в іноземній валюті, в якій його надано, в частині стягнення боргу по тілу кредиту та відсоткам, які по своїй суті є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима, що також узгоджується з вимогами ч.2 ст.533 ЦК України, правовими висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 16.09.2015 року у справі № 6-190цс15 та п.12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року з подальшими змінами.

Натомість, предявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості по пені підлягає стягненню виключно в національній валюті відповідно до курсу долара США по ставці НБУ, діючого на момент вирішення справи, оскільки по своїй суті пеня не є складовою частиною основного зобовязання, а мірою цивільно-правової відповідальності позичальника, що виключає можливість стягнення її в іноземній валюті надання кредиту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачуються на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки НБУ, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовим рішенням лише у національній валюті України - гривні.

Такі висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду України, висловленим у постановах від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 01 квітня 2015 року у справі № 3-29гс15, які відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими до застосування.

Із розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 728 934,41 грн., яка складається з заборгованості за кредитом -15 577доларів США 30 центів; відсотків за користування кредитом - 13 511 доларів США 23 центи; заборгованості за тілом та відсотками по кредиту (по курсу НБУ 24,382961 на 18.01.2016 року) становить 709 264 грн. 49 коп.; комісії за РО - 0,00 грн.; штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) - 19 669,92 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.4-6).

Відповідно до вимог ст.ст.526,527,530,629,1049,1050,1054 ЦК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитом в сумі 14390 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 18 січня 2016 року складає 350828 грн. 20 коп.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованості по відсоткам в сумі 7872,33 доларів США, що в гривневому еквіваленті, згідно курсу НБУ станом на 18 січня 2016 року, складає 107068 грн. 30 коп., згідно проведеного розрахунку судом апеляційної інстанції та курсом долару США щомісячно на день утворення заборгованості по відсоткам.

Також, відповідно до вимог п. 4.1 кредитного договору з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) в сумі 19669 грн. 92 коп., яка була нарахована позивачем з квітня 2015 року, тобто в межах строку позовної давності, що передбачений ст. п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви до суду першої інстанції сплачено судовий збір на суму 4775,66 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а за подання апеляційної скарги 7579 грн., проте стягненню з відповідача на коритись позивача, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню тільки 5253, 23 грн. (а.с.1,55).

На підставі вище наведеного, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу позивача, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт АК № 179327, виданий Інгулецьким РВ Криворізького МУ УМВС в Дніпропетровській області 26.06.1998 року, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором № 76/в від 01.03.2007 року станом на 18.01.2016 року в розмірі 477566 (чотириста сімдесят сім тисяч пятсот шістдесят шість) гривень 40 (сорок) копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 14390 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 18 січня 2016 року складає 350828 (триста пятдесят тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 20 (двадцять) копійок; заборгованості по відсоткам в сумі 7872,33 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 18 січня 2016 року складає 107068 (сто сім тисяч шістдесят вісім) гривень 30 (тридцять) копійок; штрафу/пені за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка) в сумі 19669 (девятнадцять тисяч шістсот шістдесят девять) гривень 92 (девяносто дві) копійки.

Стягнути з ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт АК № 179327, виданий Інгулецьким РВ Криворізького МУ УМВС в Дніпропетровській області 26.06.1998 року, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» сплачений судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 4775 (чотири тисячі сімсот сімдесят пять) гривен 66 (шістдесят шість) копійок та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 5253 (пять тисяч пятдесят три) гривні 23 (двадцять три) копійки, а всього стягнути судового збору 10028 (десять тисяч двадцять вісім) гривен 89 (вісімдесят девять) копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: