Ухвала суду № 63989060, 10.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3925/16-ц 10.01.2017 10.01.2017 10.01.2017

Провадження №22-ц/784/128/17

Справа № 489/3925/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Тихонова Н.С.

Провадження № 22ц-784/128/17 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Категорія 5

Ухвала

Іменем України

10 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору укладеним та визнання права власності,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору укладеним та визнання права власності.

Позивачка зазначала, що 21.12.2012 року між нею та ОСОБА_3, який діяв як ліквідатор ФОП ОСОБА_4 був укладений попередній договір купівлі-продажу ? частки квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_4

За вказаним договором відповідач зобов'язався підготувати всі необхідні документи для підписання основного договору в строк до 01.02.2013 року. Позивачка при укладенні попереднього договору сплатила забезпечувальний платіж в сумі 52000 грн. Однак 01.02.2013 року їй стало відомо, що на вказану квартиру слідчим податкової міліції Голосіївського району м. Києва на всю квартиру накладено арешт. У зв'язку з цим нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу було неможливим. Посилаючись на те, що сторонами всі умови договору було виконано в повному обсязі, позивачка володіє та користується часткою вказаної квартири, зареєстрована та постійно проживає у ній, сплатила всі грошові кошти за придбання зазначеного майна, позивачка просила про задоволення позову.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2016 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Із довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 серпня 2016 року видно, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить по ? частки квартири АДРЕСА_1, а інша ? частка цієї ж квартири належить на праві власності ОСОБА_2

Як видно із матеріалів справи, зокрема, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24 вересня 2013 року, постановою Господарського суду Миколаївської області від 22 січня 2010 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційна процедуру, а ліквідатором призначено ОСОБА_3

Наполягаючи на задоволенні позову, ОСОБА_2 посилалася на те, що обидві сторони виконали умови попереднього договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2007р., а тому цей договір є укладеним.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати договір дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Отже, правила цієї норми можуть бути застосовані тоді, коли момент вчинення правочину пов'язаний з моментом нотаріального посвідчення.

Як видно з матеріалів справи, 1 грудня 2012 року між позивачкою ОСОБА_2 та ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - ОСОБА_3, на виконання протоколу № 30 від 19 листопада 2012 року засідання комітету кредиторів було укладено попередній договір, відповідно до умов якого позивачка зобов'язалася купити, а відповідач - продати до 1 лютого 2013 року 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на умовах, встановлених цим попереднім договором. Згідно з п. 5 попереднього договору, забезпечувальний платіж в розмірі 52 000 грн. ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 в день підписання попереднього договору.

Згідно Інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 10.08.016 року, на квартиру АДРЕСА_1 26.08.2010 року накладено арешт на підставі постанови СВ ПМ ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

На підставі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу квартири підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Підписаний сторонами договір нотаріально посвідчений не був, тобто не є укладеним.

Як роз'яснено у п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

За таких обставин суд дійшов вірного висновку про те, що спірний договір є неукладеним.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України набуття права власності за рішенням суду може мати місце лише у двох випадках: якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, або, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Між тим, таких доказів матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, відсутні правові підстави для визнання права власності на нерухоме майно, відчужене за вказаним договором.

За такого, доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду є безпідставними.

Враховуючи наведене колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді :