Постанова № 63989020, 10.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 488/4371/16-п 10.01.2017 10.01.2017 10.01.2017

Номер провадження: 33/784/14/17

Провадження № 33/784/14/17 Категорія: ст. 122-2 КУпАП

Головуючий суду першої інстанції: Головіна Т.М.

Головуючий апеляційного суду: Гребенюк В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

Головуючої судді Гребенюк В.І.

розглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1

- притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 275,60 грн.

Згідно постанови судді Третьяков І.С. 14 листопада 2016 року о 09.50 год. під час керування транспортним засобом Ford Mondeо д/н НОМЕР_1 в м. Миколаєві на пр. Богоявленському не виконав вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу.

Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову в частині накладання стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців, замінивши його на штраф.

Вважає, що суд при накладені адміністративного стягнення не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, формально підійшов до вивчення обставин справи, що потягло за собою застосування надто суворого стягнення.

Свої апеляційні вимоги ОСОБА_2 аргументує тим:

що суд формально та однобічно дійшов вказаних вище висновків, оскільки жодне із зазначених судом положень не було перевірено, встановлено та доведено; що рішення винесено с порушенням норм матеріального права;

що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності таких обставин, що впливають на накладання стягнення та застосування того чи іншого виду стягнення;

що ст. 122-2 КУпАП України передбачає як штраф так і позбавлення права керування транспортним засобом;

що судом не вірно встановлені та не перевірені його анкетні данні та його сімейний стан, зокрема: у постанові не вірно зазначено місце його мешкання - замість «провулка» вказано «вулиця Багрицького»;

що він за місцем проживання характеризується позитивно, є єдиним годувальником своєї сім'ї, оскільки на його утриманні знаходиться дружина, яка не працює, та малолітній син, 2014 року народження;

що його робота (хоча і не офіційна), пов'язана безпосередньо із керуванням транспортним засобом;

що провину у скоєнні правопорушення за ст. 122-2 КУпАП України, визнає повністю.

Апелянт ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, пояснивши (згідно доповідної помічника судді), що вчасно отримав повідомлення апеляційного суду про дату, час і місце судового засідання, та підтримав своє прохання, викладене в апеляційній скарзі, про апеляційний розгляд без його участі. За такого, у відповідності до приписів ч. 6 ст. 294 КУпАП відсутні перешкоди для апеляційного розгляду даної справи у відсутність апелянта ОСОБА_2

Вивчивши матеріали справи та додатково надані апелянтом матеріали, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції дана справа розглянута у відповідності до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП. при розгляді справи.

Фактичні обставини справи суддею суду першої інстанції встановлені вірно і апелянтом не оскаржуються.

При вирішенні питання про накладення стягнення, суддею у відповідності до вимог ст. ст. 23, 33, 34 КУпАП належним чином враховані: характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а саме:

особу ОСОБА_2, який у вчиненому не розкаявся, протягом розгляду справи в суді намагався уникнути адміністративної відповідальності; характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки - що інкриміноване правопорушення було вчинене ОСОБА_2 відразу після порушення ПДР України; що, співробітниками поліції було здійснено його переслідування, в ході якого ОСОБА_2 створив реальну небезпеку учасникам дорожнього руху; зухвалу поведінку порушника відносно співробітників поліції.

З огляду на зазначене та задля запобігання вчиненню нових правопорушень, суд прийшов до вірного висновку про застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Твердження апелянта про визнання ним винуватості спростовуються його власними поясненнями в суді першої інстанції про те, що він не чув звуку сирени поліцейського автомобіля через гучну музику в його машині, та його поясненнями в апеляційній скарзі про те, що він не одразу побачив патрульний автомобіль, оскільки суддею суду першої інстанції встановлено, в тому числі і даними відеозапису з нагрудного реєстратора патрульного, відповідно до яких о 09.35 год. автомобіль Ford Mondeо д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 був зупинений співробітниками поліції за порушення ПДР України. В період часу з 09.35 по 09.48 год. в ході співбесіди із співробітниками поліції, ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому правопорушенні категорично заперечує та відмовляється виконати вимогу поліції надати документи для складання протоколу. Заявляє, що буде їхати. Співробітники поліції його не відпускають. Проте, о 09.48 год. ОСОБА_2 без дозволу інспекторів поліції залишає місце його зупинки, у зв'язку з чим співробітники поліції на службовому автомобілі із увімкненим спеціальним звуковим сигналом, проблисковими маячками та вимогою зупинитися вирушають за ним та здійснюють його переслідування. Таке переслідування ОСОБА_2 триває близько 4-х хвилин. Після того, як співробітники поліції наздогнали автомобіль ОСОБА_2, о 09.52 год. останній зупинився на узбіччі.

Тобто, ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності саме за ті події, які відбулися після залишення ним без дозволу інспекторів поліції місця його першої зупинки поліцейським патрулем, внаслідок чого останні вимушені були його переслідувати із увімкненим спеціальним звуковим сигналом, проблисковими маячками та вимогою зупинитися, яку ОСОБА_2 14 листопада 2016 року о 09.50 год. відверто ігнорував та вперто не виконував.

В суді першої інстанції ОСОБА_2 лише дав пояснення щодо подій його першої зупинки і взагалі не дав пояснень щодо послідуючих своїх дій щодо невиконання вимог поліції про зупинку під час його переслідування. Таким чином він фактично не визнав своєї провини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. І суддя вірно на це вказав.

Що стосується посилання апелянта на зазначення судом у постанові місцем його проживання вулицю Багрицького замість провулка Багрицького, то вони є неспроможними, оскільки це жодним чином не впливає на суть прийнятого суддею рішення щодо виду накладеного стягнення.

А крім того, це відповідає протоколу про адміністративне правопорушення, правильність даних якого (в тому числі і щодо свого місця проживання) ОСОБА_2 посвідчив своїм підписом, а також і даним його апеляційної скарги, в якій ним також зазначено місцем його проживання саме вулиця Багрицького в м. Миколаєві (а. с. 2, 8, 10).

Не впливає на суть прийнятого суддею рішення щодо виду накладеного стягнення і позитивна характеристика сусідів за місцем проживання ОСОБА_2, яка є лише суб'єктивним твердженням цих двох осіб, а тому доводи апелянта і в цій частині є безпідставними.

Що стосується аргументів апелянта про наявність у нього на утриманні дружини з малолітньою дитиною, та про пов'язаність його роботи із керуванням транспортним засобом, то вони є голослівними, оскільки жодного підтвердження цим доводам апеляційному суду ОСОБА_2 не надано.

Крім того, всі ті обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, не втримали його від відвертого ігнорування ним Правил дорожнього руху України та невиконання ним законних вимог інспекторів поліції.

Доводи апелянта про винесення рішення з порушенням норм матеріального права є неконкретними та голослівними.

Апеляційним судом не встановлено порушень при розгляді даної справи та постановленні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції, а тому відсутні підстави для зміни постанови судді, а відтак - і для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2

Керуючись п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Залишити без змін постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2016 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області В.І. Гребенюк