Рішення № 6398806, 17.09.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.09.2009 Справа № 9/130-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Шевченко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Висота", м. Херсон

про стягнення 335800,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, представник, довіреність від 01.09.2009 р.;

від відповідача - не прибув.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 27.08.2009р. звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ фірма "Висота" (відповідач) борг за договором грошової позики № 1/3 у сумі 335800,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує посиланнями на положення ст.ст. 526, 625, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, але 15.09.2009 р. подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає частково, оскільки 12.04.2009р. за усною домовленістю між ТОВ "Висота" та ФОП ОСОБА_1 строк дії договору було продовжено, а тому вважає, що строк для повернення грошових коштів не наступив. Відповідач просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами та за відсутності уповноваженого представника, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника через скрутний фінансовий стан. Дане заперечення суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Розгляд справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, відбувається за наявними в ній матеріалами, оскільки документальних доказів, які наявні в матеріалах справи достатньо для вирішення спору за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

12 листопада 2002 року між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) укладено договір грошової позики № 1/3.

Відповідно до п. 1.1 договору позикодавець зобов'язується передати у власність позичальнику грошові кошти у сумі 335800,00 грн., а позичальник зобов'язується в повному розмірі повернути суму позики. Позика надавалася на безпроцентній основі.

Позика була надана шляхом внесення готівкових грошових коштів в касу відповідача, що підтверджується відповідними прибутково-касовими ордерами (а.с. 9-30)

Відповідно до п. 3.1. договору по закінченню строку зазначеному в п. 2.2 договору, відповідач зобов'язаний повернути позику протягом семи банківських днів, тобто в строк до 21.04.2009р.

На усну вимогу позивача про добровільне повернення суми позики відповідач ніяким чином не реагував.

23.04.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про сплату грошових коштів за договором грошової позики № 1/3, але відповіді відповідач не надав та борг не погасив.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частина 1 ст. 1049 Господарського кодексу України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобовязання та підстави його виникнення. Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно положень ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 129 Конституції України відносить також до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до положень ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Доводи відповідача викладені ним у запереченні на позов про те, що 12.04.2009р. за усною домовленістю з позивачем строк дії договору було продовжено, а тому строк для повернення грошових коштів не наступив, підлягають відхиленню, оскільки вони не охоплюються предметом позову, інших доказів в обгрунтування своєї правової позиції відповідно до положень ст. 33 ГПК України відповідачем не надано.

Позовні вимоги обґрунтовані і доведені у встановленому законом порядку.

Оскільки спір доведений до суду з вини відповідача, з останнього на користь позивача стягуються витрати по сплаті держмита в сумі 3358,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За згодою представника позивача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, та повідомлено про дату та час виготовлення рішення у повному обсязі.

На підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Висота" (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 30/1, код ЄДРПОУ 30768605) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) борг у сумі 335800,00 грн., витрат по сплаті держмита в розмірі 3358,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Ребриста

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до ст.84 ГПК України,

21 вересня 2009 року.