Постанова № 63988024, 22.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2016 року

справа № 808/1828/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення збитків за пільгове перевезення пасажирів.

Позов обґрунтовано тим, що 26.01.2015 Державним підприємством “Придніпровська залізниця” укладено Договір №ПР/ДН-31553/НЮдч на компенсацію збитків по перевезенню окремих категорій громадян, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом у приміському сполученні, саме з Управлінням соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, як розпорядником бюджетних коштів. Вступаючи в договірні правовідносини, відповідач діяв з метою реалізації владних управлінських функцій щодо забезпечення пільгового проїзду окремих категорій громадян. У 2015 році оформлено безкоштовний проїзд пасажирам пільгових категорій громадян на загальну суму 65740 грн. 15 коп., проте відповідачем компенсовано, лише 60665 грн. 21 коп., а на суму 5074 грн. 94 коп. відповідач свої обов’язки не виконав, тому повинен відшкодувати понесені залізницею збитки за перевезення пільговиків у грудні 2015 року на суму 5074 грн. 94 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ПАТ “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” 5074 грн. 94 коп. збитків за пільгове перевезення пасажирів.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем (Управлінням соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що управління бере на себе зобов’язання та проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, що виділяються Мінфіном у розмірі встановленому КМУ. Однак, Мінфіном України не було виділено та профінансовано коштів щодо погашення заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок 2016 року. Зазначає, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що існує заборгованість відповідача на суму 5074 грн. 94 коп., відповідач свої обов’язки в повному обсязі не виконав, тому повинен відшкодувати понесені залізницею збитки за перевезення пільговиків у грудні 2015 року на суму 5074 грн. 94 коп. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову першої інстанції скасувати, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.01.2015 між Управлінням соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (Управління) та Державним підприємством “Придніпровська залізниця” (Залізниця) укладено Договір №ПР/ДН-31553/НЮдч на компенсацію послуг по перевезенню окремих категорій громадян, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом у приміському сполученні (а.с.8-13). Предметом цього договору є відносини Сторін щодо відшкодування витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян один раз на рік (раз на два роки) у внутрішньому дальньому сполученні, які мають відповідні пільги, встановлені Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань”, за рахунок субвенції з Державного бюджету в межах кошторисних призначень. Відшкодування витрат за пільговий проїзд здійснюються в межах Закону України про державний бюджет України на поточний рік відповідно до Бюджетного кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”, від 16.12.2009 №1359 “Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян”, від 29.01.2003 №117 “Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги” за перевезення громадян один раз на рік (раз на два роки) залізничним транспортом наступних пільгових категорії: а) особи, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; б) особи, на яких поширюється чинність Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”.

З урахуванням Додаткових угод до Договору №ПР/ДН-31553/НЮдч від 26.01.2015, сторони домовились внести до пункту 3.4 Договору наступні доповнення: “Загальна сума договору зменшується на 3972,00 грн. та складає 65740,15 грн.”.

Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції про можливість задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

За правилами частини 5 статті 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг здійснюються, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до частини п'ятої статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Згідно з пунктами 2, 3, 5, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення). Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Відповідно до пункту 6 Порядку фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Частинами 1, 3 та 4 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання в межах затверджених субвенцій.

При цьому, загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Така позиція правова позиція також викладена в Постанові Верховного Суду України від 13.09.2016 року справа № 2а-17586/12/2670.

Виходячи з викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись п. 3 ч. 1 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області – задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року – скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак