Рішення № 63987903, 11.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/5415/14-ц 11.01.2017 11.01.2017 11.01.2017

Провадження №22-ц/784/144/17

Справа №487/5415/14-ц

Провадження № 22ц/784/144/17 Головуючий у 1-ї інстанції Щербина С.В.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.

із секретарем: Андрієнко Л.В.,

за участю: представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 квітня 2015 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства акціонерний банк (АБ) «Укргазбанк»

до ОСОБА_4, ОСОБА_3

про стягнення заборгованості та звернення стягнення на іпотечне майно,

та зустрічним позовом

ОСОБА_4

до АБ «Укргазбанк»,

приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу

ОСОБА_5

(далі приватний нотаріус),

третя особа ОСОБА_3,

про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки,

та зустрічним позовом

ОСОБА_3

до АБ «Укргазбанк»,

третя особа ОСОБА_4,

про визнання договору поруки припиненим ,

В С Т А Н О В И Л А:

30 травня 2015 року АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з позовом та заявою про збільшення позовних вимог до ОСОБА_4, і ОСОБА_3, та просив про стягнення з них у солідарному порядку заборгованості в сумі 217095 грн. 75 коп. за кредитним договором №004/216/2К/І-ІІ, і окремо з іпотекодавця ОСОБА_3 за договором іпотеки штрафу в розмірі 1950 грн., а також просив про звернення стягнення в межах заборгованості ОСОБА_4 на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3.

В обґрунтування позову посилався на те, що в порушення умов укладеного між банком та ОСОБА_4 кредитного договору від 26 вересня 2011 року, позичальницею своєчасно не сплачуються щомісячні платежі, а тому банк має право вимагати від неї та її поручителя ОСОБА_3. повернення кредитних коштів у солідарному порядку та звернути стягнення на іпотечне майно.

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом, який уточнила, та просила про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки з підстав неналежності їх оформлення, та не відповідності вимогам діючого законодавства, зокрема положенням статей 15, 18 і 22 Закону України «Про захист прав споживачів», у звязку з чим банк, від імені якого діяла неповноважна особа, не мав права на укладення кредитного договору з позивачкою, і як наслідок договору іпотеки в якості забезпечення зобовязання.

Відповідачка ОСОБА_3 також звернулася до суду із зустрічним позовом, вимоги за яким доповнила, та просила визнати договір поруки припиненим з підстав, передбачених частинами 1, 4 статті 559 ЦК України, так як без її згоди у змісті кредитного договору передбачено збільшення процентної ставки у випадку порушення позичальником зобовязання, та у звязку із припиненням дії поруки, так як банком пропущено строк звернення з позовом до поручителя.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 квітня 2015 року в задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_4, і ОСОБА_3 відмовлено, позов АБ «Укргазбанк» задоволено. Ухвалено про стягнення на користь банка з ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у солідарному порядку 217095 грн. 75 коп. заборгованості, та в рахунок погашення заборгованості стягнення звернуто на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмета іпотеки визначеної субєктом оціночної діяльності згідно чинного законодавства. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог банка, оскаржив рішення суду тільки в цієї частині.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано умови кредитного договору щодо направлення вимоги про дострокове виконання зобовязань у звязку з порушенням позичальником строків внесення щомісячних платежів, а тому є усі підстави для стягнення заборгованості у солідарному порядку з боржника і поручителя, зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

При вирішенні справи судом встановлено, що 26 вересня 2011 року між АБ «Укргазбанк» та відповідачкою ОСОБА_4 укладено кредитний договір №004/216/2К/І-ІІ, за яким нею отримано кредитні кошти в розмірі 210000 грн. 00 коп. строком до 25 вересня 2021 року зі сплатою 17,1% річних за користування грошами, та зі сплатою 22,1% річних за користування коштами, які не повернути у терміни, передбачені договором. За визначеним графіком платежів позичальниця повинна сплачувати їх в щомісячному розмірі 3675 грн. 00 коп. з 1-ого по 10-е число кожного місяця (а.с.12-17).

У випадку несвоєчасного або неповного повернення кредитних коштів, пунктами 4.2.3, 5.2 кредитного договору передбачено сплату неустойки та право банку вимагати від позичальниці дострокового повного виконання зобовязань.

Позичальниця ОСОБА_4 особисто була ознайомлена з умовами кредитування, подала заяву про укладення договору саме з такими умовами, з визначеними процентними ставками, та сплачувала щомісячні платежі відповідно до встановленого графіку, які відповідали розміру виданого банком кредиту та процентної ставки (а.с.22-26, 170-180).

В забезпечення виконання таких зобовязань, 26 вересня 2011 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3, за участю позичальниці ОСОБА_4, було укладено договір поруки №004/216/2П/І-ІІ, за умовами якого ОСОБА_3 зобов'язалася перед банком відповідати за виконання боржником усіх зобов'язань, включаючи суму основного боргу, проценти за користування кредитними коштами, а також неустойку та інші платежі, передбачені договором (а.с.32-34).

Пунктом 5.2 укладеного сторонами договору поруки передбачені підстави та строк її припинення, в тому числі якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобовязання позичальника за кредитним договором не предявить вимоги до поручителя.

Також, з метою забезпечення належного виконання кредитного договору, того ж дня 26 вересня 2011 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідачка передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2, загальною іпотечною вартістю 300000,00 грн. (а.с.27-31).

Наявні у справі докази, свідчать про те, що між сторонами було досягнуто згоди з усіх умов кредитного договору та договору іпотеки, які були укладені у письмовій формі встановленої законом та волевиявлення сторін при їх підписанні було вільним.

У подальшому, (за наданими розрахунками банку), у позичальника ОСОБА_4, починаючи з травня 2013 року виявлена не доплата встановленого щомісячного платежу, а з листопада 2013 року порушеннях графіку їх сплати. Тому станом на 5 грудня 2014 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 217095 грн.75 коп., яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 13496 грн. 79 коп., поточної заборгованості за кредитом в розмірі 177221 грн. 18 коп., простроченої заборгованості за процентами в розмірі 23143 грн. 05 коп., та поточної заборгованість за процентами в розмірі 3234 грн. 73 коп. (а.с.45, 111).

Зважаючи на ці обставини, та умови, викладені у пункті 4.2.3 кредитного договору, банк 9 грудня 2013 року направив на адресу позичальника, поручителя та іпотекодавця вимогу про усунення порушень та виконання зобовязань в повному обсязі шляхом погашення загальної суми заборгованості у розмірі 5555 грн. 75 коп., яка утворилася станом на 9 грудня 2013 року, на протязі 10-ті календарних днів з дня отримання такої вимоги (а.с.41-43).

Отже, внаслідок порушення боржником ОСОБА_4 строків повернення кредиту, встановленого договором, та виникнення кредитної заборгованості, кредитор використав, передбачене частиною 2 статті 1050 ЦК України та пунктами 4.2.3, 5.2 договору кредиту, право на односторонню зміну умов договору, надіславши відповідачкам спочатку повідомлення про погашення заборгованості за кредитом, яка склалася станом на грудень 2013 року, та попередив про використання права на вимогу про дострокове виконання зобовязань, у випадку невиконання попередньої вимоги на протязі 10-ті днів для позичальника і 15-ті днів для поручителя та іпотекодавця, а потім у травні 2014 року звернувся із позовом до суду.

Таким чином, кредитор предявив вимогу до позичальника і поручителя у межах визначеного ними строку, а саме трьох років, після настання строку дострокового виконання зобовязань позичальника.

Тому, належним чином встановивши характер правовідносин, які склалися між сторонами, та з огляду на положення ст. ст. 526, 554, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості вимог банка, які він предявив до позичальника та поручителя-іпотекодавця.

Доводи відповідачки ОСОБА_3 в апеляційної скарзі щодо безпідставності стягнення з неї та позичальниці ОСОБА_4 кредитної заборгованості в солідарному порядку є такими, що суперечать положенням статті 554 ЦК України.

Складові суми заборгованості, які позичальником не оспорені, розраховані банком у відповідності до пунктів 1.4, 3.1, 3.5 кредитного договору (а.с.12-17, 45, 111).

Окрім цього, одночасно задовольняючи вимоги щодо звернення стягнення на іпотечне майно, що належить ОСОБА_3, у звязку з неналежним виконанням зобовязань позичальником, суд першої інстанції з урахуванням вищевикладених обставин та положень статті 1054 ЦК України, статей 12, 33, 39 Закону України «Про іпотеку», правильно вважав, що такі вимоги банка є обґрунтованими та відповідають нормам матеріального права.

Посилання відповідачки на неможливість одночасного стягнення суми заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, так як суперечать правової позиції Верховного Суду України, висловленої при розгляді 3 лютого 2016 року справи за №6-1080цс15, за якою визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобовязання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобовязанням одночасно зі звернення стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобовязанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобовязанням відсутня.

Не має правового значення і відсутність відомостей щодо отримання нею як іпотекодавцем вимоги банка, оскільки пунктом 6.2 договору іпотеки, який укладено між сторонами, визначено, що положення щодо направлення письмової вимоги про усунення порушень не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Тому доводи відповідачки ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, оскільки суперечать обставинам справи і наявним у ній доказам.

Разом з тим, при викладені резолютивної частини рішення, місцевий суд зазначив загальний розмір заборгованості без визначення усіх її складових, та не визначив початкову ціну предмета іпотеки у грошовому виразі для його реалізації на прилюдних торгах у відповідності до процедури, передбаченою частиною 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Отже, враховуючи наведене та у відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення місцевого суду змінити в частині визначення складових загальної суми заборгованості, та початкової ціни предмета іпотеки.

При цьому, складові суми заборгованості досліджені судом у судових засіданнях, та зазначені у мотивувальної частині рішення, але помилково не вказані в його резолютивної частині.

Щодо початкової ціни предмета іпотеки, то його оцінка, визначена у пункті 2.2 договору іпотеки в сумі 300000 грн. 00 коп. не може бути використана при його реалізації, так як здійснена у 2011 році.

Тому у відповідності до акту оцінки від 16 грудня 2016 року дійсна ринкова вартість спірної квартири складає 849227 грн., яку слід прийняти за початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у порядку проведення публічних торгів.

Інших доказів, які б спростовували визначену оцінку, сторонами суду не надано, та вона відповідає первісно проведеної оцінки, яка зазначена у договорі іпотеки, виходячи із курсу долара США по відношенню до національної валюти (за договором на 26 вересня 2011 року курс 100 доларів США 797,36грн., на час оцінки 16 грудня 2016 року 2629,85грн.).

Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 88 ЦПК України, колегія суддів не вбачає.

Не має і підстав для апеляційного перегляду рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовів, виходячи із меж доводів апеляційної скарги згідно до частини 1 статті 303 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 квітня 2015року в його резолютивної частині щодо зазначення складових загальної суми заборгованості змінити, вказавши, що загальна сума заборгованості у розмірі 217095 грн. 75 коп. складається з: «простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 13496 грн. 79 коп., поточної заборгованості за кредитом в розмірі 177221 грн. 18 коп., простроченої заборгованості за процентами в розмірі 23143 грн. 05 коп., та поточної заборгованість за процентами в розмірі 3234 грн. 73 коп.».

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 квітня 2015року в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки для реалізації змінити, визначивши початковою ціною для подальшої реалізації квартири АДРЕСА_2 суму в розмірі 849227 грн. 00 коп..

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді