Постанова № 6398651, 20.08.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2009 № 18/55

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Андрієнка В.В.

суддів:

За участю представників:

від позивача: Ковальчук О.О., довіреність № 13/2-9 від 13.02.09 р.,

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2009

у справі № 18/55 (суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько італійське підприємство «Ер.Дес»

до Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

про розірвання договору оренди та виселення з приміщення

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько італійське підприємство „Ер.Дес” (надалі Позивач) заявлено позов до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (надалі Відповідач) про розірвання договору оренди від 01.06.2007р. № 5 та виселення з приміщення загальною площею 106 м2, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. 1-ого Травня, 161.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області позов задоволено повністю.

Розірвано договір оренди від 01.06.2007р. № 5, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько італійське підприємство „Ер.Дес” (код 22815286) та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (код НОМЕР_1).

Виселено субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) з нежитлового приміщення загальною площею 106 м2, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. 1-ого Травня, 161, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько італійське підприємство „Ер.Дес” (м. Чернігів, вул. Першої Гвардійської Армії, 25-а, кв. 30, код 22815286).

Стягнуто з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (відомості про розрахункові рахунки відсутні, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько італійське підприємство „Ер.Дес”, м. Чернігів, вул. Першої Гвардійської Армії, 25-а, кв. 30 (р/р 26005294001 в „Укрінбанку” м. Чернігова, МФО 353564, код 22815286) 85 грн. 00 коп. держмита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 06.05.2009 року у справі № 18/55 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для даної справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги заявник вказує на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було помилково дано висновок, що апелянт не сплачував оренду плату протягом 18 місяців підряд та користувався річчю всупереч умовам договору, а також висновок суду щодо порушення відповідачем умов договору оренди, щодо нездійснення поточного ремонту, також ґрунтується на недоведених обставинах.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 р. апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.06.2009 р.

25.06.2009 р. позивач чи його представник у судове засідання не зявився, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 20.08.2009 р., також ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 р. було продовжено строк розгляду справи на один місяць.

На адресу Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло письмове клопотання про перенесення розгляду справи.

Представник позивача поклався на розсуд суду щодо вирішення заявленого клопотання.

Судом заявлене клопотання відхилено, оскільки в попередньому судовому засіданні був присутній належний представник відповідача, а будь-які докази, які б свідчили про неможливість зявлення представника у судове засідання до суду не подавалися. Отже, суд ухвалив розглянути апеляційну скаргу за наявними документами в матеріалах справи.

Представник позивача в своєму письмовому відзиві просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оспорюване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне:

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відмова наймодавця від договору найму за своїми правовими наслідками фактично являється одним із способів розірвання договору найму. Таким чином, невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати протягом вісімнадцяти місяців підряд є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

У звязку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько італійське підприємство «Ер.Дес»з огляду на наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Спільне українсько італійське підприємство „Ер.Дес” зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 16.05.1995р. № 129-р за адресою: м. Чернігів, вул. 1-ого Травня, 161.

ОСОБА_2 зареєстрований в якості субєкта підприємницької діяльності 14.11.2000р. за адресою: АДРЕСА_2, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесені відомості за № НОМЕР_2.

Позивач являється власником нежитлового приміщення, розташованого в м. Чернігові по вул. 1-ого Травня, 161, яке було передано до його статутного фонду одним із засновників ТОВ „Істок”, що підтверджується установчим договором від 10.05.1995р.

01 червня 2007 року між сторонами був укладений договір оренди № 5 (надалі Договір) згідно умов якого позивач (Орендодавець) передав, а відповідач (Орендар) прийняв в строкове платне користування для використання у власних господарських цілях приміщення продуктовий відділ загальною площею 106 м2, яке знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. 1-ого Травня, 161.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що передача приміщення в оренду здійснюється за актом приймання передачі.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України), майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, статті 173, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Отже, відповідно до умов Договору у відповідача наявний обовязок по сплаті суми орендних платежів позивачу. Жодних змін, які стосуються наявності прав на отримання орендної плати у інших осіб, а також передання таких прав у Договір оренди не вносилося.

Відповідно до довідки позивача від 27.04.2009р. № 18 про сплату орендної плати відповідачем, останнім було сплачено лише 17.09.2007р. орендну плату за жовтень 2007 року, інших платежів до квітня 2009 року включно не було, хоча п. 4.1 Договору та додатку до нього передбачено, що Орендар зобовязався сплачувати орендну плату в розмірі 8030,00 грн. за місяць не пізніше 20 числа кожного місяця за місяць вперед.

Як вбачається із матеріалів справи, фактичне користування відповідачем орендованим майном підтверджується матеріалами справи, зокрема, листом Чернігівської міської санітарно епідеміологічної станції від 23.03.2009р. № 05/365 та свідоцтвом про сплату єдиного податку відповідачем в 2008 році.

Отже, листом від 23.03.2009р. № 05/365 Чернігівською міською санітарно епідеміологічною станцією була проведена перевірка магазину „Домашній” та було встановлено, що в орендованому відповідачем приміщенні відсутнє централізоване опалення, кількість мийних ванн не відповідає встановленим вимогам, виявлено неякісне прибирання підсобного приміщення, де зберігаються продукти харчування, приміщення магазину в цілому потребує проведення поточного ремонту.

Водночас колегія суддів бере до уваги і те, що даний лист підтверджує недбале ставлення орендаря до майна.

СПД ОСОБА_2 за умовами Договору отримав у користування продуктовий відділ магазину і фактично займався там торгівельною діяльністю (лист Чернігівської міської санітарно епідеміологічної станції від 23.03.2009р. № 05/365 та свідоцтво про сплату єдиного податку в 2008 році), а тому порушення відповідачем санітарних правил свідчить про користування річчю всупереч договору та призначенню речі, хоча відповідно до п. 1 ст. 773 ЦК України, наймач зобовязаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. До основних прав та обовязків орендаря, згідно з п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, належить зобовязання берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до фіскального чеку № 6864 від 24.01.2009р. на адресу відповідача позивачем направлявся лист пропозиція про розірвання договору оренди, а також два примірники Додаткової угоди до Договору. Даний лист був отриманий особисто відповідачем 31.01.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 633290, однак відповіді на нього отримано не було.

Статтею 188 ГК України визначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, позивач скористався своїм правом та звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів, а відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, відповідач всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 06.05.2009 р., було прийнято по даній справі, у звязку з повним зясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у звязку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції не знаходить.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2009 р. у справі № 18/55 залишити без змін, а апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 - без задоволення.

2. Справу № 18/55 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя

Судді

31.08.09 (відправлено)