Рішення № 6398326, 18.09.2009, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 2-4417/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Матійчук Г.О.,

при секретарі: Шишкарьовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом прокурора Богунського району м. Житомира в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення коштів за банківським вкладом, відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Богунського району м. Житомира в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1004/0403669001206003 (вклад «Постійний вкладник») від 13.03.2008 року в сумі 4 000,00 грн., 4000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, а саме: 3 000,00 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та 1000,00 грн. з Національного Банку України; 3000,00 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 30,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач відмовився виплатити на його вимогу гроші за зазначеним вище договором банківського вкладу, чим порушив його законні права.

В судовому засіданні прокурор та позивач підтримали позов з викладених у ньому підстав, уточнивши його, а саме, відмовившись від вимоги стягнення з Національного Банку України 1000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, просили його задовольнити та провести заочний розгляд справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

За викладених підстав, а також враховуючи згоду прокурора та позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, прокурора, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 13.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1004/0403669001206003 (вклад «Постійний вкладник») на суму 4000,00 грн. строком до 06.04.2009 року.

Свої зобов»язання за договором позивач виконав, перерахувавши на рахунок банку зазначену вище суму.

Після закінчення терміну дії договору позивач звернувся до установи банку з письмовими заявами повернути вклад, однак йому було відмовлено на тій підставі, що в банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а. с. 6).

В запереченнях проти позову відповідач зазначив, що банк не має можливості повернути банківський вклад, оскільки в банку введено тимчасову адміністрацію та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобовязаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно вимог ч. 3 ст. 1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. 2 ст. 1060 ЦК України та безпідставно відмовив позивачу у поверненні вкладу, посилаючись на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки, вимоги ч. 2 ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладено вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобовязання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача у відповіді позивачу на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, в частині відмови у видачі вкладу, суд вважає таким, що не грунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак не приймається судом до уваги.

За таких обставин, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення суми вкладу є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а саме стягненню підлягає депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1004/0403669001206003 (вклад «Постійний вкладник») від 13.03.2008 року на суму 4000,00 грн.

Задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень прокурора, позивача в судовому засіданні, через неналежне виконання відповідачем своїх зобов»язань за кредитним договором, позивачеві неодноразово приходилось звертатись в різні інстанції з цього приводу, витрачати свій час та кошти, що завдавало йому душевних переживань та постійних турбот. Також позивач зазначив, що з вини відповідача він опинився у скрутному фінансовому становищі, не мав змоги реалізувати свої плани, нормально лікуватись, оскільки являється пенсіонером та інвалідом другої групи.

За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме: в сумі 1 000 грн.

Разом з тим суду не надано доказів того, що позивачеві завдано матеріальні збитки в сумі 3000,00 грн. через неповернення відповідачем депозитного вкладу, тому в цій частині суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В обґрунтування спричинення відповідачем матеріальної шкоди, позивач посилається на ст. 22 ЦК України, зазначивши, що відповідно до ч.1 цієї статті особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а, відповідно до п. 2 ч. 2 вказаної статті, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Посилання позивача на понесені ним витрати на поїздки в судові засідання, отримання юридичної консультації чи покупку кодексів не підтвердженні будь-якими доказами, хоча, як зазначалось вище, і, відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а, відповідно до ч. 4 зазначеної статті, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оскільки суд задовольняє позов в частині стягнення депозитного вкладу та позивач звільнений від сплати судових витрат, з відповідача, згідно зі ст. 88 ЦПК України, на користь Держави підлягає стягненню 40,00 грн. у відшкодування судового збору і 30,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву прокурора Богунського району м. Житомира в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення коштів за банківським вкладом, відшкодування моральної та матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) на користь ОСОБА_2 депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1004/0403669001206003 (вклад»Постійний вкладник») від 13.03.2008 року в сумі 4 000 (чотири тисячі),00 грн. та 1000 (одну тисячу ),00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, МФО 380076, ідентифікаційний код 19357325) на користь Держави 40 (сорок),00 грн. у відшкодування судового збору та 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії до Печерського районного суду м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Г.О.Матійчук