Рішення № 6398325, 18.09.2009, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 2-4382/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Матійчук Г.О.,

при секретарі: Шишкарьовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення коштів за банківськими вкладами та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1039/0404341002662001 (вклад КАПІТАЛ) від 18.03.2008 року в сумі 10000,00 грн., депозитний вклад за договором банківського вкладу №1039/0404342002662002 (вклад КАПІТАЛ) від 18.04.2008 року в сумі 9538,00 гривень, 1 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди та 30,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач відмовився виплатити на його вимогу гроші за зазначеними вище договорами банківських вкладів, чим порушив його законні права.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з викладених у ньому підстав, просила його задовольнити в повному обсязі та провести заочний розгляд справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, направив до суду письмові заперечення на позов та просив в позові відмовити.

За викладених підстав, а також враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 18.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1039/0404341002662001 (вклад КАПІТАЛ) в сумі 10000,00 грн. строком до11.04.2009 року.

Свої зобов»язання за договором позивач виконав, перерахувавши на рахунок банку зазначену вище суму (а.с.9).

Також 18.04.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1039/0404342002662002 (вклад КАПІТАЛ) в сумі 9538,00 грн. строком до18.04.2009 року.

Свої зобов»язання за договором позивач також виконав, перерахувавши на рахунок банку зазначену вище суму (а.с.11).

Після закінчення терміну дії договору позивач звернувся до установи банку з письмовими заявами повернути вклади, однак йому було відмовлено на тій підставі, що в банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.10, а.с.13).

В запереченнях проти позову відповідач зазначив, що банк не має можливості повернути банківський вклад, оскільки в банку введено тимчасову адміністрацію та мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобовязаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно вимог ч. 3 ст. 1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. ч. 2, 3 ст. 1060 ЦК України та безпідставно відмовив позивачу у поверненні вкладу, посилаючись на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки, вимоги ч. ч. 2, 3 ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладено вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобовязання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В своїх письмових запереченнях відповідач не довів суду наявність законних підстав для відмови в поверненні позивачу вкладів. Доводи та обґрунтування останнього з цього приводу не підтверджуються належними та допустимими доказами і зводяться до однобічного тлумачення законодавства України на свою користь без належного аналізу вимог ч. 2 ст.1060 ЦК України, яка є спеціальною нормою для правовідносин, що виникли між сторонами.

Також суд вважає посилання представника відповідача на введення мораторія на задоволення вимог кредиторів, в частині відмови у видачі вкладу таким, що не грунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак не приймається судом до уваги.

За таких обставин, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_2 в частині вимог про стягнення сум вкладів є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а саме стягненню підлягає депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1039/0404341002662001 (вклад КАПІТАЛ) від 18.03.2008 року в сумі 10000,00 грн., депозитний вклад за договором банківського вкладу №1039/0404342002662002 (вклад КАПІТАЛ) від 18.04.2008 року в сумі 9538,00 гривень.

Задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, неналежне виконання відповідачем своїх зобов»язань за кредитними договорами, позивачеві, як людині пенсійного віку, завдавало душевних переживань та постійних турбот. Також представник позивача зазначив, що з вини відповідача він опинився у скрутному фінансовому становищі, не мав змоги реалізувати свої плани, нормально лікуватись.

За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме: в сумі 500 грн.

Оскільки суд задовольняє позов, то з відповідача, згідно із ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню 30,00 грн. у відшкодування понесених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1700,00 грн. у відшкодування судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення коштів за банківськими вкладами та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, МФО 380076, ідентифікаційний код 19357325) на користь ОСОБА_2 депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1039/0404341002662001 (вклад КАПІТАЛ) від 18.03.2008 року в сумі 10000 (десять тисяч),00 грн., депозитний вклад за договором банківського вкладу №1039/0404342002662002 (вклад КАПІТАЛ) від 18.04.2008 року в сумі 9538 (дев»ять тисяч п»ятсот тридцять вісім),00 гривень, 500 (п»ятсот),00 грн. у відшкодування моральної шкоди та 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, МФО 380076, ідентифікаційний код 19357325) на користь Держави 1700 (одну тисячу сімсот),00 грн. у відшкодування судового збору.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії до Печерського районного суду м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Г.О.Матійчук