Постанова № 63976591, 05.12.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 грудня 2016 р. Справа № 802/1728/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Нартовської Є. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ "ОТП Банк" фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. відповідачем складено акт №374/1305/НОМЕР_1 від 07.04.2016 року. На підставі акту було прийняте податкове повідомлення - рішення №0024151701 від 20.04.2016 року в якому зазначено про порушення ст.177 п. 177.4 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 238936,59 (двісті тридцять вісім тисяч дев'ятсот тридцять шість гривень, п'ятдесят дев'ять копійок) грн. За основним платежем збільшено грошове зобов'язання на 191149,27 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 47787,32 грн. На думку позивача, прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню. При цьому позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про отримання ним додаткового блага від АТ "ОТП Банк" є помилковим, оскільки він не отримував жодних доходів як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ "ОТП Банк" за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. Крім того, нарахування боржнику пені відповідно до умов договору та її подальше анулювання за самостійним рішенням кредитора не є доходом в розумінні вимог податкового закону, який підлягає оподаткуванню на підставі абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

У судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просили суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов слід задовольнити повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що посадовими особами Вінницької ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ "ОТП Банк" фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

За результатами перевірки складено акт №374/1305/НОМЕР_1 від 07.04.2016 року , яким зроблено висновки про порушення позивачем вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 191149,27 грн. (а.с. 6-10).

На підставі акту було прийняте податкове повідомлення - рішення №0024151701 від 20.04.2016 року в якому зазначено про порушення ст.177 п. 177.4 ПК України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 238936,59 грн. За основним платежем збільшено грошове зобов'язання на 191149,27 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 47787,32 грн. (а.с. 11).

Вищезазначене рішення податкового органу є предметом спору у цій адміністративній справі. Надаючи йому правову оцінку, суд виходить з таких мотивів.

Як встановлено судом при дослідженні письмових доказів, позивач перебував у договірних взаємовідносинах з АТ "ОТП Банк" та у 2014 році на думку Вінницької ОДПІ отримав дохід як додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) боргу в сумі 1299919,43 грн., в т.ч. сума прощеного боргу по тілу кредиту становить 1125840,41 грн., а сума 174079,02 грн. - відсотки банку за тілом кредиту, що виходить з рішення правління «ОТП Банку» №149 від 29.05.2014 року.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив, що 29.08.2007 р. між позивачем та АТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір №CM - SMEB00/134/2007. Відпповідно до умов якого, позивачем було отримано кредит в сумі 525000,00 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч ) доларів США (а.с. 12-15).

29 серпня 2007 року між позивачем та АТ «ОТП Банк» з метою забезпечення виконання боргових зобов'язань визначених умовами кредитного договору, було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в і потеку банку належне йому нерухоме майно, а саме, 52/100 частки вбудованих приміщень в нежитловій будівлі, літ. «А», що знаходиться за адресою: вул.. Горького, 5, м. Жмеринка, Вінницька обл. (а.с. 16-23).

Разом з тим, 24 березня 2014 року між позивачем та АТ «ОТП Банк» був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №2175 (а.с. 24-26).

Суд встановив, що згідно умов вищезазначеного договору, ОСОБА_1 в добровільному порядку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та усіх додаткових договорів до нього передав у власність АТ «ОТП Банк» передане в іпотеку майно.

Відповідачем при прийняті оскаржуваного рішення, взято до уваги відповідь міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників, якою повідомлено, що згідно відповіді АТ "ОТП БАНК" від 28.10.16 року №01-05-19-6/5865-БТ на лист МГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 06.10.2015 року №22744/10/28-10-43-01-18 щодо надання інформації про суми нарахованих і виплачених доходів за ознакою " 126", Банком здійснено анулювання кредитної заборгованості фізичній особі ОСОБА_1 за договором іпотеки від 29.08.2007 року , при цьому Банком було направлено рекомендований лист з повідомленням про вручення №0103315774512 від 27.06.2014 року повідомлення платника податку про суму боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням та відображено дохід ОСОБА_1 у податковому розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку (форма 1 - ДФ) за такою операцією у 2014 році у вигляді додаткового блага.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.

Відповідно до абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, боржник має самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації.

Перевіряючи такі висновки контролюючого органу суд зазначає, що згідно з п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом ІV цього Кодексу.

Відповідно до п.163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи, тобто доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

В силу положень абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку-боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Змістовний правовий аналіз наведених норм податкового закону дає підстави для висновку про те, що обов'язок із самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу, укладення відповідного договору;

- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду;

- відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

З'ясовуючи наявність вищезазначених умов в разі анулювання (прощення) банком кредитної заборгованості, суд зважає на таке.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу ІV цього Кодексу).

Водночас згідно з п. 3.3 Розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 49 від 21.01.2014 року, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Отже, визначальною ознакою доходу платника податку, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Відтак прощена (анульована) сума заборгованості може вважатися доходом боржника лише у випадку фактичного отримання боржником цієї суми.

Тому відсотки за користування кредитом та пеня, нараховані банком відповідно до умов кредитного договору та в подальшому анульовані (прощені) ним, не можуть вважатися доходом платника податків в розумінні вимог податкового законодавства, який підлягає оподаткуванню на підставі абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Вказаний висновок додатково підтверджується тим, що в силу вимог п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України, який набрав чинності з 07.05.2015 року, сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються.

Таким чином, законодавець фактично усунув існуючі розбіжності у трактуванні поняття доходу як додаткового блага та визначив, що сума пені, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а саме розділу 2, п.2.1.у якому зазначається, що майно передається у власність Іпотекодеержателю в рахунок виконання зобов'язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем, які передбачені Кредитним договором.

Також, суд звертає увагу, що у відповідності до п.2.3. розділу 2 вищезазначеного договору, зазначено, що після переходу Майна у власність Іпотекодержателя за умовами цього Договору, зобов'язання Іпотекодавця за Кредитним договором вважаються виконаними, а зобов'язання Іпотекодавця та дія Іпотечного договору припиняються.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач фактично не отримував цієї суми, відтак відсотки за користування кредитом та пеня, нараховані банком відповідно до умов кредитного договору та в подальшому анульовані (прощені) ним, не можуть вважатися доходом платника податків в розумінні вимог податкового законодавства.

Дана правова позиція узгоджується з висновком ВАСУ по справі №К/800/40206/14.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено іншого.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ №0024151701 від 20.04.2016 року, а тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню у повній мірі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області від 20.04.2016 року №0024151701.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2389,36 (дві тисячі триста вісімдесят дев'ять гривень, тридцять шість копійок) грн. (судовий збір що був сплачений згідно квитанцій : №0.0.637311658.2 від 19.10.2016 року та №ПН528 від 31 жовтня 2016 року) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна