Рішення № 6397007, 28.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.09 Справа№ 9/114

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Марочканич І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави: Львівської міської ради в особі:

Позивача: Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м. Львів,

До відповідача: Колективного підприємства „Львівський кооперативний коледж економіки та права”, м. Львів,

Про стягнути з відповідача на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” кошти в сумі 49514 грн. 23 коп., а саме: борг в сумі 47 694 грн. 20 коп., пеню 1 342 грн. 64 коп., 3 % річних 167 грн. 20 коп., інфляційні витрати 310 грн. 19 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від прокуратури: прокурор Клак Ю.Г. - посвідчення № 9,

Від позивача: Буряк О.І. представник, за довіреністю від 06.07.2009 року,

Від відповідача: головний бухгалтер Сениця А.В., заступник директора по господарській частині Муравецький Р.Т. посвідчення водія від 09.09.54 р. № 486628,

Представникам роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22, 29 ГПК України.

Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали письмове клопотання.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави: Львівської міської ради в особі: Позивача: Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м. Львів, до відповідача: Колективного підприємства „Львівський кооперативний коледж економіки та права”, м. Львів, про стягнути з відповідача на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” кошти в сумі 49514 грн. 23 коп., а саме: борг в сумі 47 694 грн. 20 коп., пеню 1 342 грн. 64 коп., 3 % річних 167 грн. 20 коп., інфляційні витрати 310 грн. 19 коп. та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 10.07.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 28.07.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: Прокурор 13.07.09р., Позивач 13.07.09р., а Відповідач 15.07.09р., про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованими кореспонденціями відповідно № 4354461, № 4354488, № 4354607 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Прокурор в судове засідання прибув, просить задоволити позовні вимоги в сумі 49514,23 грн. у повному обсязі з підстав наведених у тексті позовної заяви.

Представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав в судовому засіданні документи (оригінали для огляду, копії для приєднання до матеріалів справи), просить позов задовільнити в межах позовних вимог - повністю.

Представники відповідача в судове засідання прибули, подали в судовому засіданні клопотання, в якому визнають борг в повному обсязі, мотивуючи тим, що у навчальному закладі відсутні кошти, просять розстрочити заборгованість на термін три місяці рівними частинами до повного погашення боргу, вимог ухвали суду не виконали.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, оглянув подані позивачем докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи по суті спору. Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

Між Колективним підприємством „Львівський кооперативний коледж економіки та права” (Відповідачем - у справі) та Львівським міським комунальним підприємством „Львівтеплоенерго” (Позивачем у справі) 01 жовтня 2002 року було укладено Договір № 20/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі Договір).

Відповідно до Договору № 67, позивач (енергопостачальна організація) бере на себе зобовязання постачати відповідачу (Покупцеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Покупець зобовязується отримувати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачені даним Договором.

Умови і порядок постачання теплової енергії сторони передбачили у п.2 Договору № 67.

Порядок розрахунків за теплову енергію сторони визначили у п. 6 даного договору.

Однак, Відповідач, в порушення вищевказаних умов договору, за поставлену позивачем теплову енергію станом на час подання прокурором позову до господарського суду Львівської області 10.07.2009р. (вхідний № 4897) заборгував 47694 грн. 20 коп.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами даної справи, що основний борг відповідача перед позивачем, згідно вимог позовної заяви складає 47 694 грн. 20 коп., що визнано відповідачем.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 1 342 грн. 64 коп., яка нарахована відповідно до пункту 7.2.3. Договору № 20/Ш у якому, передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення. (Розрахунок пені приведений у додатку № 1 до позовної заяви).

Правильність розрахунку пені була перевірена в судовому засіданні, розрахунок пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України та частині 2 статті 343 ГК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні витрати в сумі 310 грн. 19 коп. та 3 % річних в сумі 167 грн. 20 коп., які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правильність розрахунку інфляційних витрат та 3 % річних була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у додатках до позовної заяви, від так позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь інфляційних витрат у розмірі 310 грн. 19 коп. та 3 % річних в сумі 167 грн. 20 коп. підлягає до задоволення.

Таким чином, загальний борг відповідача, враховуючи суму основного боргу, пеню, інфляційні витрати та 3 % річних, складає 49 514 грн. 23 коп., з них: 47694 грн. 20 коп. - сума основного боргу; 1 342 грн. 64 коп. - пеня; 310 грн. 19 коп. - інфляційні витрати та 167 грн. 30 коп. 3 % річних.

Заслухавши думку учасників судового процесу щодо клопотання відповідача про розстрочення заборгованості в сумі 49514,23 грн. на термін 3 (три) місяці рівними частинами до повного погашення боргу, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача підлягає до задоволення, відповідно до п. 6 статті 83 ГПК України, а саме: розстрочити заборгованості в сумі 49514,23 грн. на термін 3 (три) місяці рівними частинами до повного погашення боргу, з часу набрання даним рішенням законної сили, відповідно до статті 85 ГПК України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в дане судове засідання, оглянув та дослідив подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований визнаний відповідачем та підлягає до задоволення повністю, розстрочити виконання рішення терміном на 3 (три) місяці рівними частинами до повного погашення боргу.

Право на звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави визначено п. 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру», передбачено статтями 2 та 29 ГПК України, Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р.

Судові витрати: державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення суду покласти на відповідача згідно ст. 49 ГПК України та стягнути в дохід Державного бюджету України, згідно законодавства чинного на час звернення прокурора з позовом до суду.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4-3, 4-7, 12, 15, 22, 29, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 69, 75, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовільнити повністю.

2.Стягнути з Колективного підприємства „Львівський кооперативний коледж економіки та права” (п. і. 79007, місто Львів, вулиця Клепарівська, 11, код ЄДРПОУ 01788272) на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” (п. і. 79000, місто Львів, вулиця Д.Апостола, 1, код ЗКПО 05506460) 47 694 грн. 20 коп. - основного боргу, 1 342 грн. 64 коп. - пені; 310 грн. 19 коп. - інфляційних витрат та 167 грн. 30 коп. 3 % річних.

3.Стягнути з Колективного підприємства „Львівський кооперативний коледж економіки та права” (п. і. 79007, місто Львів, вулиця Клепарівська, 11, код ЄДРПОУ 01788272) на користь Державного бюджету України 495 грн. 14 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Розстрочити виконання рішення суду строком (термін) на 3 (три) місяці зі сплатою відповідачем на користь позивача заборгованості на загальну суму 49 514 грн. 23 коп., щомісячно, рівними частинами, до повного погашення боргу.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Данко Л.С.