Рішення № 6395902, 31.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.09 Справа№ 25/171

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Львів” (м.Стрий)

до відповідача:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (с.Верхнячка Сколівського р-ну)

про :стягнення заборгованості в сумі 5 637,72 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Мірошнікова Г.І.-представник, довіреність від 23.07.2009 року №131

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Львів” (м.Стрий) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (с.Верхнячка Сколівського р-ну) про стягнення заборгованості в сумі 5 637,72 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.07.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.07.2009 року. Ухвалою від 24.07.2009 року розгляд справи відкладено до 31.07.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.07.2009 року, про відкладення від 24.07.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

В судовому засіданні 31.07.2009 року позивач подав розрахунок суми боргу, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 5 169,85 грн. та пеню в розмірі 330,87 грн.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.07.2009 року, про відкладення від 24.07.2009 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повернутим на адресу Господарського суду Львівської області поштового конверта з поштовою відміткою, що адресат за заначеною адресою не проживає, хоча у підтвердження зазначеної в позовній заяві адресі відповідача позивачем надано Довідку з ЄДРПОУ станом на час звернення з позовом, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 31.07.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

05.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Львів” (надалі позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач) укладено договір поставки товару №146/ст, відповідно до умов якого відповідачем отримано продукцію на загальну суму 5 169,85 грн.

Як стверджує позивач, відповідач отриману продукцію не оплатив.

Відповідно до п.2.7 договору, відповідач повинен був здійснити оплату протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Згідно п.4.1.1 договору, відповідачу за протермінування оплати нараховано пеню за кожен день протермінування платежу, що становить 467,87 грн.

25.12.2008 року відповідачу заявлено претензію №360, яку останній залишив без відповідного реагування.

В судовому засіданні 31.07.2009 року позивач подав розрахунок суми боргу, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 5 169,85 грн. та пеню в розмірі 330,87 грн.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить 5 500,72 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницбку діяльність, зобов”язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов”язаними з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов”язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні 31.07.2009 року позивач подав розрахунок суми боргу, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 5 560,72 грн. в т.ч. суму основного боргу в розмірі 5 169,85 грн. та пеню в розмірі 330,87 грн. Позивач, не зважаючи на вимоги суду, не представив суду належний та документально-обгрунтований розрахунок пені в розмірі 467,87 грн., тому, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 137,00 грн. слід відмовити.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позовну заяву не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Львів” (м.Стрий) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (с.Верхнячка Сколівського р-ну) в частині стягнення заборгованості в сумі 5 500,72 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №3080 від 09.07.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та №3081 від 09.07.2009 року на суму 312,50 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути із фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Львів” (79040, м.Львів, вул.Городоцька,355-4, код ЄДРПОУ 35130711, р/р 2600430389601 в ЗАТ АБ “Кредит-Дніпро” м.Дніпропетровськ, МФО 305749) 5 500 (п”ять тисяч п”ятсот) грн. 72 коп. боргу, 99 (дев”яносто дев”ять) грн. 45 коп. сплаченого державного мита та 304 (триста чотири) грн. 68 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.