Ухвала суду № 63967700, 21.12.2016, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2924/15-ц

Провадження № 6/487/281/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді Біцюка А.В.,

за участю секретаря Попович В.Б.,

головного державного виконавця Кандзюби Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду подання державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2016 року державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_2 звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобовязання за рішенням. У вказаному поданні просила тимчасово обмежити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до виконання своїх зобовязань, покладених на нього рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва, мотивуючи свої вимоги тим, що останній не виконує зобовязання, покладені на нього судовим рішенням.

В судовому засіданні головний державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва ГТУЮ вимоги, що викладені у поданні підтримала у повному обсязі.

В судовому засіданні стягувач ОСОБА_3 вимоги, що викладені у поданні підтримала у повному обсязі, при цьому вказала, що наявні докази того, що боржник неодноразово виїжджав за кордон. Просила обмежити право виїзду боржника для того, щоб ним було виконано зобовязання по сплаті аліментів.

Боржник ОСОБА_1 до судового засідання не зявився, поважної причини своєї неявки суду не повідомив, про час, дату розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали подання, оцінивши надані докази, судом встановлено наступне.

На виконанні у Заводському відділі ДВС міста Миколаєва ГТУЮ перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/487/1574/15 від 12.04.2016 виданого Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянки України, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 в твердій грошовій сумі у розмірі 900 гривень.

Боржник у встановлений термін для виконання у добровільному порядку зобовязання з погашення заборгованості не виконав. Тому з метою забезпечення виконання зобовязання державний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України.

Як вбачається з матеріалів подання, на виконанні у Заводському відділі ДВС міста Миколаєва ГТУЮ перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/487/1574/15 від 12.04.2016 виданого Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянки України, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 в твердій грошовій сумі у розмірі 900 гривень.

05 травня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

05 травня 2016 року на адресу боржника направлено виклик про явку до відділу 18 травня 2016 року.

02.06.2016 року на адресу боржника направлено повторний виклик про явку до відділу 13 червня 2016 року.

14.06.2016 року на адресу боржника направлено повторний виклик про явку до відділу 24 червня 2016 року.

Як вбачається з акту державного виконавця від 20.10.2016 року, за останнім відомим місцем проживання боржника - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, останній не проживає на протязі трьох років, його майно відсутнє.

Згідно інформації наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, Прадін Констінтин, ІНФОРМАЦІЯ_1, 03.09.2014 року виїхав з території України в пункті прокуску Шегині і після цього в Україну не повертався.

Стаття 313 Цивільного кодексу України регламентує, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. №3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі - Закон).

Положеннями ст.6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобовязання -до виконання зобовязань або розвязання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобовязань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п.2);

- якщо він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобовязань (п.5);

- якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п.8).

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобовязань за рішенням.

З погляду на значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України"та у п. 18 ч. 3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа, як керівникборжникасвідомо ухиляєтьсявідвиконаннязобов'язаньповиконанню рішень судів та інших державних органівпро стягнення з підприємствакоштів.

Ухилення від виконання зобовязань, покладених на боржника рішенням - це будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Згідно з ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч.2 ст.10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Оскільки, відповідно до ч.2 ст.377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Враховуючи те, що у судовому засіданні державним виконавцем не доведено факт умисної протиправної поведінки боржника, яка полягає в ухиленні від виконання аліментних зобовязань боржником ОСОБА_1, боржник перебуває за кордоном, і сам факт цього не є підставою для обмеження виїзду особі за межі України, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення подання відсутні.

Керуючись ст. 377-1 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання державного виконавця Заводського відділу ДВС міста Миколаєва про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м.Миколаєва протягом пяти днів з дня проголошення.

Суддя Біцюк А.В.