Рішення № 63967004, 25.06.2010, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 2-4845/10

Провадження № 2-4845/10

РІШЕННЯ

Іменем України

25.06.2010 року Заводський районний суд м. Миколаєва

у складі

головуючого судді Разумовської О.Г.,

при секретарі Лазарєвій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комерційного банку «Форум» про визнання недійсним кредитного договору, іпотечного договору, договору поруки, -

В С Т А Н О В И В:

11. 03. 2010 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 комерційного банку «Форум» про визнання недійсним кредитного договору № 09/08/02/10-ZNv, мотивуючи тим, що вказаний договір суперечить актам цивільного законодавства, зокрема відповідач не мав права укладати кредитний договір в іноземній валюті, оскільки не мав відповідної ліцензії, а тому кредитний договір є не дійсним. Зазначені обставини стали підставою для зверенення позивача з зазначеним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив, просив суд визнати недійсними кредитний договор № 09/08/02/10-ZNv, а також укладені у якості забезпечення виконання позивачем зобовязань іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 12 серпня 2008р. №1383 , договір поруки № 07-09/08/02/1 0-ZNv, обставини, викладені в позові підтвердив, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з огляду на їх безпідставність та необгрунтованість, оскільки відповідач ОСОБА_2 комерційний банк «Форум» при укладенні спірних договорів вимоги чинного законодавства не порушував, а тому нема підстав вважати зазначені договори недійсними, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 12. 08. 2008 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 комерційним банком «Форум» було укладено кредитний договір № 09/08/02/10-ZNv.

Відповідно до п. 1 вказаного кредитного договору відповідач надав, а позивач отримав кредит у розмірі 92 000 доларів США, строком по 10. 08. 2018, за користування кредитними коштами встановлено плату у розмірі 13,5 % річних.

Відповідно до п. 2. 3 вказаного кредитного договору позивач здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 767 доларів США, на відкритий йому позичковий рахунок № 22036501011182 в АКБ «Форум», Миколаївська філія, МФО 326988 (Код ЄДРПОУ23404651).

Відповідно до п. пункту 2.7 вказаного кредитного договору проценти за користування кредитними коштами Позичальник (Позивач) сплачує самостійно на рахунок №22081501011182 в АКБ «Форум», Миколаївська філія, МФО 326988 (Код ЄДРПОУ23404651), щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами.

У якостів забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором № 09/08/02/10-ZNv між АКБ «Форум» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 12. 08. 2008 № 1383, договір поруки № 07-09/08/02/1 0-ZNv.

Судом, з огляду на викладене, було встановлено, що предметом кредитного договору є кошти в іноземній валюті доларах США. Вказана обставина стала підставою для позивача вважати, що вказаний договір та укладені у якості забезпечення виконання зобовязання договори іпотеки та поруки є недійсними. Однак, дані твердження позивача не відповідають дійсності, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" кошти гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент .

Статтями 47, 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність" визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Таким чином, вищезазначена стаття 99 Конституції визначає правовий статус грошової одиниці України, однак не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Статтею 5 вказаного Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п. п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Відповідно до ст. 11 вказаного вище Декрету Національний банк України видає в межах, передбачених цим Декретом обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

На виконання вказаних повноважень Національним банком України прийнято „Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", затверджене постановою Правління НБУ від 14. 10. 2004 № 483 та зареєстроване в Міністерстві ірстиції України 09. 11. 2004 за № 1429/10028.

Відповідно до пункту 1.4 вказаного Положення використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких зобов'язань або оплати товарів що придбаваються.

Разом з тим, у пункті 1. 5 Положення визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Встановлено, у відповідача АКБ „Форум" наявна відповідна банківська ліцензія видана Національним банком України на здійснення операцій, визначенні ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Щодо вимог підпункту „в" пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає -наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. На сьогодні законодавчо не визначено межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті. Тому відповідач АКБ „Форум" не потребує індивідуальної ліцензії НБУ для здійснення операцій з отримання або надання кредитів в іноземній валюті.

Встановлено, що спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.

Згідно з висновком науково-правової експертизи Інституту держави і права імені ОСОБА_5 Національної академії наук України щодо правових підстав надання кредитів в іноземній валюті від 09. 11. 2006, відповідно до норм статей 192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, статті 198 Господарського кодексу України, статей 32, 44 Закону України „Про Національний банк України", статей 2, 47, 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність, статей 1, 4, 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статей 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України жодною з сторін договору.

Не є підставоюїдля визнання договору недійсним надання кредиту в іноземній валюті, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" не містить такої заборони.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відподно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Судом були надані рівні можливості сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.

Таким чином, враховуючи виконання АКБ „Форум" відповідних вимог спеціального законодавства, що підтверджується наявністю відповідного дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями, під час підписання спірних договорів позивач була ознайомлена з їх умовами та наслідками, суд приходить до висновку, що відповідачем АКБ «Форум» дотримано всіх вимог законодавства для здійснення відповідних операцій і в діях банку відсутні порушення вимог чинного законодавства стосовно законного платіжного засобу на території України та режиму здійснення валютних операцій на території України. Доказів зворотнього позивачем не надано.

Суд, враховуючи вище викладене, дійшов до висновку, що наявність у кредитному договорі грошових зобов'язань між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем в доларах США та використання долару США як засобу платежу за кредитним договором не суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 203, 524 ЦК України, ст. 35 Закону України „Про Національний банк України", ст. 47 та ст. 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність", ст. З Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а тому у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208-218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комерційного банку «Форум» про визнання недійсним кредитного договору, іпотечного договору, договору поруки - відмовити.

Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва у строк та в порядок, передбачений ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя О.Г. Разумовська