Постанова № 63961020, 23.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 грудня 2016 року 12 год. 20 хв. № 826/735/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Долина «ТД» до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк» ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Долина «ТД» (далі - позивач, ТОВ «Долина «ТД») до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Східно-промисловий комерційний банк" (далі - ПАТ «СП Банк») ОСОБА_2 (далі - відповідач, уповноважена особа Фонду) про визнання протиправними відмови відповідача в акцептуванні вимог кредитора банку - ТОВ «Долина «ТД» на суму 78141,74 грн. та відмови включити зазначені вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «СП Банк», що викладена у листі №182/15-Л від 24 грудня 2015 року, та про зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про вимоги до ПАТ «СП Банк» на суму 78141,74 грн. відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).

В обґрунтування позову зазначено, що рішення уповноваженої особи Фонду щодо відхилення вимог ТОВ «Долина «ТД» на акцептування вимог до банку на суму 78141,74 грн. є протиправним, оскільки Законом №4452-VI не передбачено такої підстави для відмови як відсутність у ліквідатора фактичних даних про діяльність банку, на що послався відповідач у своєму листі.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах.

Представник відповідача у відповідні судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, письмові заперечення проти позову та/або заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Долина «ТД», як клієнтом, та ПАТ «СП Банк», як банком, укладено договір банківського рахунку НОМЕР_2 від 09 листопада 2010 року (далі - договір), згідно якого банк відкрив для клієнта поточний рахунок НОМЕР_1.

Згідно звіту по рахунку НОМЕР_1 за станом на 15 вересня 2015 року залишки коштів позивача на вказаному рахунку складають 78141,74 грн. Вказані залишки коштів на рахунку мали бути повернуті банком на користь клієнта згідно умов п. 8.3 договору, проте у зв'язку із проведенням на території м. Луганська активної фази антитерористичної операції ПАТ «СП Банк» тимчасово з 18 липня 2014 року призупинило свою діяльність.

Національний банк України з 21 липня 2014 року заблокував платежі через систему електронних платежів, а з 11 листопада 2014 року - тимчасово виключив ПAT «СП Банк» з довідника учасника системи електронних платежів.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 09 вересня 2015 №595 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 10 вересня 2015 року №166 «Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «СП Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПAT «СП Банк» провідного юрисконсульта відділу методологічного забезпечення та контролю виведення неплатоспроможних банків з ринку ОСОБА_2 строком на 2 роки з 11 вересня 2015 року до 10 вересня 2017 року включно.

У подальшому, позивач звернувся до уповноваженою особи Фонду з вимогою про визнання кредиторських вимог на суму коштів, залишених на рахунку ПАТ «СП Банк».

Листом від 24 грудня 2015 року №182/15-Л уповноважена особа Фонду повідомив ТОВ «Долина «ТД» про відхилення його вимог як такі, що не підтвердженні фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду.

В якості підстав прийнятого рішення відповідач послався на п. 2 ч. 2 ст. 49 Закону №4452-VI.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у вище вказаних постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вище зазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII (далі - Закон №2343-XII), а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Нормами Закону №2343-XII визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2343-XII, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Тобто, нормами Закону №2343-XII регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону №2343-XII, законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що у даній справі вирішуються спірні правовідносини у рамках норм Закону №4452-VI.

Закон №4452-VI є спеціальним, нормами якого, як уже зазначено вище, регулюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.

Системний аналіз вище викладених норм Закону №4452-VI дає суду підстави дійти до висновку, що, у даному випадку, ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку у силу відмінного правового регулювання, відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону №2343-XII. Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону №2343-XII, порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону №2343-XII є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.

У даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України у рамках норм Закону №4452-VI, якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, у даному випадку, норми Закону №2343-XII до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2, ч.ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Дія Закону №2343-XII на банки не поширюється.

Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Отже, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20 травня 2013 року №8.

Вище вказані висновки також кореспондуються із позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25 липня 2014 року.

Таким чином, враховуючи у сукупності вище викладені норми та з'ясовані обставини, а також з метою дотримання вимог ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 та вирішення даної справи саме у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 45, ст. 49 Закону №4452-VI, протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Як вбачається з матеріалів справи, у листі від 24 грудня 2015 року відповідач повідомив позивача про те, що станом на день запровадження процедури виведення ПАТ «СП Банк» з ринку, головний офіс (м. Луганськ), а також інші відділення зазначеної банківської установи знаходяться у населених пунктах, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження» та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Більше того, на виконання приписів Закону №4452-VI, зокрема встановлених ч. 4 ст. 46, керівництвом ПAT «СП Банк» проінформовано уповноважену особу Фонду про відсутність можливості виконати вимоги законодавства в частині забезпечення передачі уповноваженій особі Фонду бухгалтерської та іншої документації ПAT «СП Банк». У тому числі, бази даних про вкладників, первинні банківські документи ПAT «СП Банк», автоматизовану банківську систему ПAT «СП Банк», з підстав знаходження зазначених документів та інформації про банк станом на день запровадження процедури виведення ПAT «СП Банк» з ринку, в приміщенні банку, який розташований на території проведення антитерористичної операції у м. Луганськ, яка проводиться згідно Указу Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

На підставі наведеного уповноважена особа Фонду повідомив позивача, що тимчасово відсутній доступ до первинних бухгалтерських документів ПAT «СП Банк», юридичних справ клієнтів, а також серверів (із встановленою базою даних клієнтів Банку), інших документів та технічних засобів ПАТ «СП Банк», у тому числі за допомогою яких, на виконання вимог законодавства, уповноважена особа Фонду зобов'язана здійснити звірку заявлених вимог до банку із фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, а отже визначити суму заборгованості кожному кредитору та віднести вимоги до певної черги погашення, з підстав можливого їх перебування на тимчасово неконтрольованій українською владою території, Фонд (уповноважена особа Фонду) повідомляє про відсутність законних підстав для включення вимог ТОВ «Долина «ТД» до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПAT «СП Банк», а отже відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 Закону №4452-VI відхиляє вимоги ТОВ «Долина «ТД» як такі, що не підтверджені фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду.

Водночас, відповідач повідомив, що ліквідація банків, зареєстрованих на території проведення антитерористичної операції, у разі неможливості здійснення процедури ліквідації відповідно закону, буде здійснюватися у порядку та у строки, встановлені окремими нормативно-правовими актами Фонду, як це передбачено приписами ч. 8 Прикінцевих перехідних положень Закону України від 16 липня 2015 року №629-VIII. Проте як питання визначання суми заборгованості кожному кредитору ПAT «СП Банк» та віднесення таких вимог до певної черги погашення, буде можливим після отримання уповноваженою особою Фонду доступу до інформації, що забезпечить звірку заявлених вимог кредиторів з фактичними даними (первинними документами) банку.

Проте, суд не погоджується з наведеними доводами відповідача, оскільки Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону №4452-VI. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (ч. 1 ст. 49 Закону №4452-VI).

Згідно з відомостями, розміщеними на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/138-at-sp-bank) оголошення про ліквідацію опубліковано в газеті «Голос України» №171 (6175) від 16 вересня 2015 року.

Отже, відсутність заявленої вимоги позивача позбавляє його права на отримання власного майна. Щодо питання відповідності заявлених вимог фактичним даним ПАТ «СП Банк», то таке питання має вирішуватися відповідачем під час здійснення повноважень ліквідатора банку. Відмова відповідача на підставі п. 2 ч. 2 ст. 49 Закону №4452-VI є протиправною, оскільки посилання на відсутність спеціальних нормативних актів Фонду щодо фінансових установ, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції фактично є порушенням ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, згідно інформації з сайту Фонду (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/138-at-sp-bank/2574-do-uvahy-kliientiv-at-sp-bank) для забезпечення процедури ліквідації ПАТ «СП Банк», уповноваженою особою Фонду на виконання вимог законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб ініційовано відкриття накопичувального рахунку ПАТ «СП Банк» (у національній та іноземній валютах) в територіальному управлінні Національного банку України та в операційному департаменті Національного банку України.

На накопичувальний рахунок ПАТ «СП Банк» зараховуються кошти такого банку та надходження на його користь. З цього рахунку будуть проводитися розрахунки з кредиторами, а також оплата витрат пов'язаних із здійсненням процедури ліквідації ПАТ «СП Банк».

Отже, уповноваженою особою Фонду проводиться робота щодо ліквідації ПАТ «СП Банк» на виконання вимог Закону №4452-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Долина «ТД» до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк» ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк» ОСОБА_2 про відмову в акцептуванні вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Долина «ТД», як кредитора банку, на суму 78141,74 грн. та включенні зазначених вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк», яке викладене у листі №182/15-Л від 24 грудня 2015 року.

3. Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк» ОСОБА_2 розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Долина «ТД» про вимоги до публічного акціонерного товариства «Східно-промисловий комерційний банк» на суму 78141,74 грн. відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI.

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Долина «ТД» (код ЄДРПОУ 37287269) здійснений ним судовий збір у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин