Рішення № 6395459, 07.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2009 р. Справа № 16/66-09

вх. № 2762/6-16

Суддя господарського суду Здоровко Л.М.

при секретарі судовогозасідання Волощук К.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 - директор ПП "КуДі";

відповідача - ОСОБА_2 особисто; ОСОБА_3, довіреність від 15.06.2009р.;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Куді", м. Львів

до Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

про захист інтелектуальних прав

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, просить визнати використання знаків для товарів та послуг "GLOBO"відповідно свідоцтв №83616 та №98216 субєктом підприємницької діяльності - фізичної особою ОСОБА_2 неправомірним; зобовязати субєкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2 не використовувати знак для товарів та послуг "GLOBO"відповідно свідоцтв №83616 та №98216; стягнути з ОСОБА_2 моральні збитки в розмірі 15 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано ст. 495 Цивільного кодексу України, ст. 157 Господарського кодексу України ;ст.ст. 16, 20 Закону України "Про охорону прав на знак для товарів та послуг" та наявністю ліцензійного договору між позивачем та власником свідоцтв на знаки для товарів і послуг №83616 та №98216, за якими позивачу передано в оплатне користування знак для товарів і послуг "GLOBO", а відповідно до п. 6.2 ліцензійних договорів ліцензіат має право забороняти іншим особам використовувати знак для товарів і послуг без дозволу ліцензіату, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з законом порушенням прав власника свідоцтва. В обґрунтування стягнення моральної шкоди позивач вказує, що відповідач здійснював реалізацію не сертифікованої , низької якості продукції, яка не відповідає протипожежним вимогам.

12.05.2009р. відповідач надав до канцелярії господарського суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що надалі зобовязується не порушувати виключних прав власника свідоцтв на знак для товарів і послуг №83616 та №98216, поки вони будуть чинними, вважає, що своїми діями не завдав а ні власнику свідоцтв, а ні ПП "КуДі" ніякої моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено, що якість реалізованого у нього товару гірша за якість товарів, що виготовляє ПП "КуДі" або ФОП ОСОБА_1, який є власником зареєстрованих знаків за свідоцтвом України №83616 та №98216. До моменту отримання від позивача позовної заяви не одержував ні безпосередньо від позивача, ні з публікацій в офіційному бюлетені патентного відомства інформації, що позивач є ліцензіатом торговельних марок за свідоцтвами №83616 та №98216, а тому вважає посилання позивача на витрати на рекламу з логотипом "GLOBO", як на підставу обгрунтування моральної шкоди завданої позивачу некоректною.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2009р. клопотання позивача щодо витребування у Київського районного суду м. Харкова (61168, м.Харків, вул. Блюхера 7-б) адміністративної справи №3-24888/08/07 про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за ст. 51-2 КпАП України задоволено, витребувано у Київського районного суду м. Харкова адміністративну справу №3-24888/08/07 про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за ст. 51-2 КУпАП України.

05.06.2009р. до канцелярії господарського суду з Київського районного суду м. Харкова надійшов супровідний лист разом з адміністративним матеріалом за ст. 51-2 КУпАП №3-24888/08/07 у відношенні громадянина ОСОБА_2.

16.06.2009р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду письмове пояснення, в якому вказує що приватне підприємство “КуДі” не є власником свідоцтв України №83616 та № 98216 на знаки для товарів і послуг, відповідно до ст.ст. 23, 420, 423, 424, 427, 494 Цивільного кодексу України, ст. 157 Господарського кодексу України, ст.ст. 5, 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг ” воно не має особистого немайнового права інтелектуальної власності, а саме права перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації власника інтелектуальної власності, а також вимагати відшкодування їх моральної шкоди, спричиненої незаконним використанням відповідачем торгової марки “знака для товарів і послуг ”. Зазначає, що право на відшкодування моральних збитків (у випадку коли вони мають місце), спричинених незаконним використанням інтелектуальної власності, є особистим правом, яке має лише власник свідоцтва на знак, в даному випадку стосовно торговельних марок (знаків для товарів і послуг) за свідоцтвами №83616 та 98216 таке право має лише фізична особа ОСОБА_1. Також вказує, що приватне підприємство “КуДі” не надало жодного доказу наявності у нього моральної шкоди спричиненої діями відповідача, позивачем не надано жодного документу, який би свідчив про спричинення відповідачем морального збитку позивачу ПП “КуДі”. Вважає недоцільним проводити будь-яку експертизу по справі.

17.06.2009р. відповідач надав до канцелярії господарського суду заяву, в якій вказує, що визнає використання на тюнерах моделі "GLOBO 7010А” торговельної марки (знака для товарів та послуг) схожого до ступеня подібності з торговельними марками (знаками для товарів та послуг) за свідоцтвами України №83616 та №98216, спричинення моральної шкоди позивачу не визнає. Також зазначає, що відповідач сплатив штраф у розмірі 170 грн. за реалізацію тюнерів моделі "GLOBO 7010А” згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 24.12.2008р. Вважає проведення експертизи з будь-яких питань не доцільним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, всі витребувані судом документи не надав.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнає частково з підстав, зазначених у відзиві.

У судовому засіданні 17.06.2009 р. оголошувалась перерва до16.00 год. 07.07.2009 р.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України ( надалі ЦК України) торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ст. 494 Цивільного кодексу України).

У пунктах 3, 4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що право власності на знак засвідчується свідоцтвом; обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

25.10.2007р. Державним департаментом інтелектуальної власності ( надалі Департамент) (за заявкою № m 2006 02459 від 22.02.2006р.) зареєстровано у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг товарний знак відносно товарів і послуг 9, 37 та 38 класів МКТП, який складається із зображувального (земна куля) і словесного (GLOBO) та видано ОСОБА_1 свідоцтво № 83616 на знак для товарів і послуг, про що здійснено публікацію 25.10.2007 р.(Бюлетень № 17).

27.10.2008р. Департаментом (за заявкою № m 2006 20659 від 28.12.2006р.) зареєстровано у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг товарний знак відносно товарів і послуг 9, 37 та 38 класів МКТП, який складається із зображувального (земна куля) і словесного (GLOBO) та видано ОСОБА_1 свідоцтво № 98216 на знак для товарів і послуг, про що здійснено публікацію 27.10.2008 р.(Бюлетень № 20) .

Таким чином ОСОБА_1 є власником свідоцтв на знаки для товарів і послуг № 83616 від 25.10.2007р. "GLOBO" та №98216 від 27.10.2008р. "GLOBO".

Згідно до п. 2 ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг ”, свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Відповідно до п. 1, ст. 424 ЦК України у власника є відповідні права інтелектуальної власності, а саме:

1. Майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно ст. 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва.

У пункті 8 ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг ” зазначено, що власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 1108 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону (ч. 3 ст. 1108 ЦК України).

25.10.2007р. та 27.10.2008р. між ОСОБА_1 (далі Ліцензіар) та приватним підприємством „КуДі” (далі Ліцензіат) було укладено ліцензійний договір про передачу прав на використання знаків для товарів та послуг№83616 та №98216 відповідно (далі Договори).

Відповідно до п.п. 2.1. Договорів Ліцензіар передає невиключне право використання знаків для товарів та послуг „GLOBO” відповідно до Свідоцтв на знаки для товарів та послуг №83616 та №98216 зареєстрованих у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.10.2007р. та 27.10.2008р. щодо всіх товарів та послуг зазначених у Свідоцтвах, а Ліцензіат зобовязується сплатити ліцензійну плату в розмірах та на умовах визначених у Договорах.

Згідно до п. 3.1. Договорів, Ліцензіар зобовязується надати Ліцензіату невиключну ліцензію на використання знаків для товарів та послуг на будь-якій території, включаючи територію України та будь-якої іншої іноземної держави світу.

У п.п. 6.2. Договорів сторони передбачили, що Ліцензіат має право забороняти іншим особам використовувати знаки для товарів та послуг без дозволу Ліцензіату, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з законом порушенням прав власника Свідоцтва.

Відповідно до абз. 3 п. 2 ст. 20 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Позивач є володільцем невиключних прав на використання знаків для товарів та послуг відповідно до Свідоцтв на знаки для товарів та послуг №83616 та №98216 , що зареєстровані у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.10.2007р. та 27.10.2008р.

Суд, також приймає до уваги, що позовну заяву підписано директором позивача ОСОБА_1, який є власником Свідоцтв на знаки для товарів та послуг №83616 та №98216, що також є наданням згоди вимагати не використовувати знаки для товарів та послуг №83616 та №98216 зареєстровані у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.10.2007р. та 27.10.2008р.

За приписами статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" знак це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Свідоцтво надає власнику право використовувати знак та права, що випливають з нього, а саме: наносити його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, етикетку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігати такий товар із нанесенням зазначеного знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосовувати його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет (п. 4 ст.16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг ”).

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг ” свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено Законом:

- зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

- зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

- позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва.

Згідно статті 20 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Статтею 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, що порушує право.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 24.12.2008р. накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення за ст. 51-2 КпАП України у вигляді штрафу в прибуток держави в сумі 170,00 грн. Конфісковано в прибуток держави чотири тюнера "GLOBO 7010А” . При цьому, у вищезазначеній постанові встановлено, що 08.11.2008р. у період часу з 12:00 год. до 14:00 год. ОСОБА_2 на торгових місцях №№ 1393, 173, 180, 1295 розташованих на ТЦ “Барабашова” м. Харкова, через реалізаторів здійснював торгівлю приймачів супутникового сигналу з незаконним використанням знаку для товарів і послуг "GLOBO”, чим порушив права на обєкти промислової власності.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечує, що здійснював реалізацію тюнерів моделі "GLOBO 7010А” з позначенням "GLOBO”, схожим до ступеня подібності з торговельними марками (знаками для товарів та послуг) за свідоцтвами України №83616 та №98216 стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, в подальшому зобовязався не порушувати охоронюваних Свідоцтвами на знаки для товарів та послуг №83616 та №98216 зареєстрованих у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.10.2007р. та 27.10.2008р прав.

Таким чином, відповідач використовував позначення "GLOBO” шляхом пропонування його для продажу, продажу такого товару із нанесенням зазначеного позначення.

Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( а.с. 59-60) позивач є виробником апаратури для приймання, запису та відтворення звуку і зображення, здійснює роздрібну торгівлю радіотелевізійними товарами, приймачів супутникових каналів, ресиверів, кріплень та пристосування для антен та приймачів супутникових каналів, які випускає та реалізує під товарним знаком "GLOBO”(9 клас МКТП за свідоцтвами України №83616 та №98216).

Позивач використовує позначення шляхом нанесення його на товар, упаковку, в якій міститься цей товар, етикетку, зберігання такого товару із нанесенням зазначеного позначення з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продажу такого товару із нанесенням зазначеного позначення.

Суд враховує, що угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), яка зі вступом України до Світової організації торгівлі з 16.05.2008 р. є частиною національного законодавства України, передбачено, що процедури, які стосуються захисту прав інтелектуальної власності не повинні бути безпідставно ускладнені, вартість їх здійснення не повинна бути високою або супроводжуватися значними матеріальними затратами, містити невиправдані затримки ( частина друга статті 41). У звязку з зазначеним, суд вважає можливим розглянути справу без призначення судової експертизи, вирішити питання, що виникають у розгляді справи з позиції споживача.

Відповідно до Правил складання, подання та розгляд заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28.07.95 р. № 116, при встановленні однорідності товарів визначається ймовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, яка виготовляє товар. Враховуються такі показники: рід (вид) товару, призначення товарів, умови та канали збуту товарів, коло споживачів.

Поняття “вид товару” включає матеріал, з якого виготовлені товари, а також зовнішній вигляд виробу. Тюнер моделі "GLOBO 7010А”, що реалізовував відповідач та техніка, яку випускає та реалізує позивач мають однакове цільове призначення - прийом супутникових сигналів.

Головна функція тюнера моделі "GLOBO 7010А”, який реалізовувався відповідачем та техніки, яка випускається позивачем - прийом супутникових сигналів Призначення товару схоже, вони є доступними до широкого кола споживачів не залежно від статі та віку.

Відповідач не надав суду доказів правомірного використання товарного знаку "GLOBO”, зареєстрованого за свідоцтвами України №83616 та №98216.

Отже, відповідач використовував позначення "GLOBO”, схоже із зареєстрованим знаками, стосовно товарів і послуг, наведеними у свідоцтві, внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

В силу ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1. у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4. у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підриву довіри до її діяльності.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд відхиляє доводи позивача, що відповідач здійснював реалізацію не сертифікованої, низької якості продукції, яка не відповідає протипожежним вимогам, виходячи із наступного. В обґрунтування стягнення моральної шкоди позивачем надано протокол № 75/7-2008 визначення вогнестійкості друкованих плат від 14.05.2008р. згідно якого проводилось дослідження цифрового тюнера "GLOBO 4100С”, а, як свідчать матеріали адміністративної справи №3-24888/08/07 про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 у відповідача було вилучено та конфісковано в прибуток держави чотири тюнера "GLOBO 7010А”. Матеріалами адміністративної справи встановлено, що відповідач через реалізаторів здійснював торгівлю приймачів супутникового сигналу "GLOBO 7010А”, а не "GLOBO 4100С”. Крім того в примітках самого протокол № 75/7-2008 від 14.05.2008 р. вказано, що протокол стосується тільки цифрового тюнера (ресиверу) "GLOBO 4100С”.

Розглядаючи вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 грн. суд приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, що відповідач здійснював реалізацію не сертифікованої, низької якості продукції, яка не відповідає протипожежним вимогам, що саме дії відповідача спричинили моральну шкоду позивачу, у чому це виражалось, наявність причинно-наслідкового звязку між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками, тобто спричиненням відповідачем моральної шкоди позивачу, обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення моральної шкоди, докази наявності такої шкоди для позивача.

Згідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Стаття 16 ЦК України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу

державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,що встановлений договором або законом.

У постановах Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 N 10/732 викладена правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд відмовляє у задоволенні позовних вимог визнати використання знаків для товарів та послуг "GLOBO"відповідно свідоцтв №83616 та №98216 субєктом підприємницької діяльності - фізичної особою ОСОБА_2 неправомірним, оскільки законодавством не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання неправомірними використання знаків для товарів та послуг, зазначені факти встановлюються судом при розгляді справи по суті позовних вимог;

Позовні вимоги зобовязати субєкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2 не використовувати знак для товарів та послуг "GLOBO"відповідно свідоцтв №83616 та №98216 суд задовольняє як обґрунтовані .

Відповідно до ст. 49 ГПК України, 85 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить покласти на відповідача, оскільки внаслідок його неправильних дій виник спір.

Керуючись ст. ст. 1, 5, 16, 20 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, ст. 16, 424, 492, 494, 495, 1108, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4-4-7, 33-35, 43,44, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобовязати субєкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) не використовувати знак для товарів та послуг "GLOBO" відповідно свідоцтв №83616 та №98216 зареєстрованих у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.10.2007р. та 27.10.2008р.

3. Стягнути з субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь приватного підприємства “КуДі” код ЄДРПОУ 32712685 (79021, м. Львів, вул. Виговського 67, (у т.ч. р/р № 26000118427400 в УкрСиббанку, МФО 351005) державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя Здоровко Л.М.

Повний текст рішення складено та підписано 10.07.2009р.