Рішення № 63951521, 05.01.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №590/479/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сатарова О. В.Номер провадження 22-ц/788/129/17 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 47

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Рибалки В. Г.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 21 листопада 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Відділу Держгеокадастру у Ямпільському районі Сумської області, ОСОБА_6, треті особи: Ямпільська районна державна нотаріальна контора, Ямпільська селищна рада Ямпільського району Сумської області, державний реєстратор Рубан Олександр Павлович,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та зобов'язання скасувати запис у Поземельній книзі,

в с т а н о в и л а :

20 липня 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вказаним позовом, вимоги якого обґрунтувала наявністю з відповідачем ОСОБА_3 спору щодо встановлення меж суміжних земельних ділянок. При цьому зазначає, що земельна ділянка набута відповідачем на підставі договору купівлі-продажу з ОСОБА_6, який у свою чергу був власником землі на підставі Державного акту, проте рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 03 липня 2014 року було частково скасоване рішення Свеської селищної ради, яким ОСОБА_6 виділено у власність земельну ділянку, а також визнано недійсним Державний акт і скасована його реєстрація. Вказує, що в провадженні Ямпільського районного суду Сумської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_3 про зобов'язання заявницю усунути перешкоди у встановленні меж земельної ділянки та здійсненні демонтажу теплиці, провадження у якій зупинене до вирішення даного спору, а тому з метою захисту від позову відповідача позивачка змушена була звернутися з даним позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу відповідачем земельної ділянки, скасувати рішення про державну реєстрацію прав відповідача на його землю та зобов'язати державного кадастрового реєстратора скасувати відповідний запис у Поземельній книзі відносно зареєстрованої земельної ділянки на ОСОБА_3

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 21 листопада 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 31 грудня 2004 року серії ВВО № 919838, посвідчений нотаріусом Ямпільської районної державної нотаріальної контори Лях В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3186.

Скасоване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 9551068 від 26 грудня 2013 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції Сумської області Рубан О.П. відповідно до якого було зареєстроване право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0675 га, кадастровий номер НОМЕР_1, форма власності: приватна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 256236859256, номер запису про право власності: 4076917.

Зобов'язано державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Ямпільському районі Сумської області скасувати запис у Поземельній книзі зареєстрованої земельної ділянки на ОСОБА_3 із кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0675 га.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір у сумі 1653,60 грн.

ОСОБА_3 з цим рішенням не погодився та через представника оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного рішення, неповне з'ясування обставин у справі та їх невідповідність висновкам суду, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зазначає, що на підставі рішення суду від 03 липня 2014 року визнані недійсними державні акти на земельні ділянки попередніх власників суміжних земельних ділянок, які до цього були придбані сторонами у справі. Судовим рішенням від 02 вересня 2015 року визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки позивачкою ОСОБА_5, а тому права заявниці не можуть бути порушеними, оскільки вона не є власницею земельної ділянки, а право користування нею не оформлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу позивачки та її представника ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи й перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, а також яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Як вбачається з матеріалів справи спірні питання використання суміжних земельних ділянок між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 неодноразово були предметом судового розгляду.

Так, рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 03 липня 2014 року, яке набрало законної сили, частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 та скасоване рішення 27 сесії 5 скликання Свеської селищної ради від 27 квітня 2009 року в частині передачі у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,0928 га по АДРЕСА_2, а саме: в частині затвердження технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_10 та видачі йому державного акту на право власності на земельну ділянку, як незаконне.

Визнано недійсним Державний акт, серія НОМЕР_2, виданий 22 червня 2009 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,0928 га по АДРЕСА_2, виданий на ім'я ОСОБА_10 та скасовано реєстрацію в Книзі записів реєстрації Державних актів за №010963600459 від 22.06.2009 року.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково і скасовано рішення 15 сесії 24 скликання Свеської селищної ради від 22 жовтня 2004 року в частині передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 0,0675 га по АДРЕСА_1, а саме: в частині затвердження технічної документації із землеустрою по складанню документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 та видачі йому державного акту на право власності на земельну ділянку, як незаконне.

Визнано недійсним Державний акт, серія НОМЕР_3, виданий 20 грудня 2004 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,0675 га по АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_6 та скасовано реєстрацію в Книзі записів реєстрації Державних актів за №60, від 20.12.2004 року.

За змістом зазначеного рішення вбачається, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, як власниками на той час земельних ділянок, виник спір щодо розташування їх спільної межі.

ОСОБА_5 належала земельна ділянка, площею 0,0928 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 02 липня 2009 року та була придбана у ОСОБА_10

ОСОБА_10 набув зазначену земельну ділянку у спадщину після померлої ОСОБА_11, якій вона була передана у приватну власність рішенням виконкому Свеської селищної ради від 31 січня 1995 року №7, площею 0,08 га. При виготовленні технічної документації 11 квітня 2009 року ОСОБА_10 були погоджені межі земельної ділянки в натурі з суміжними землевласниками, а площа земельної ділянки згідно з Державним актом на право власності на землю серії НОМЕР_2 від 22 червня 2009 року, виданого на підставі рішення Свеської селищної ради від 27 квітня 2009 року, склала 0,0928 га, тобто збільшилася.

ОСОБА_3 31 грудня 2004 року придбав земельну ділянку, площею 0,0675 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1, у ОСОБА_6

ОСОБА_6 набув цю земельну ділянку у спадщину після смерті ОСОБА_12, якому за життя вона була передана безоплатно у приватну власність вище вказаним рішенням виконкому Свеської селищної ради від 31 січня 1995 року № 7, і її площа складала 0,07 га. Після отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, у вересні 2004 року ОСОБА_6 були погоджені межі земельної ділянки з суміжними землевласниками, після чого на підставі рішення Свеської селищної ради від 22 жовтня 2004 року він отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 20 грудня 2004 року, площа якої склала 0,0675 га.

Як ОСОБА_5, так і ОСОБА_3 Державні акти на право власності на свої земельні ділянки не оформляли, тобто земельні ділянки придбали у межах та розмірах, які були зазначені у правовстановлюючих документах продавців ОСОБА_10 та ОСОБА_6, які згодом були визнані недійсними.

Крім того, рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 02 вересня 2015 року, додатковим рішенням цього суду від 05 листопада 2015 року, які набрали законної сили, позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 липня 2009 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_10, а також скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції Сумської області від 20 лютого 2014 року про державну реєстрацію прав ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0,0928 га по АДРЕСА_2. Також зобов'язано державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Ямпільському районі Сумської області скасувати запис у Поземельній книзі зареєстрованої земельної ділянки на ОСОБА_5

З викладеного вбачається, що ОСОБА_5 на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, втратила право власності на земельну ділянку, площею 0,0928 га по АДРЕСА_2, зберігши при цьому відповідні права на будинок і господарські споруди за цією адресою.

Проте, при вирішенні спору у цій справі вказаних обставин суд не врахував та, взявши до уваги втрату прав на земельні ділянки попередніми власниками суміжних ділянок, прийшов до помилкових висновків про наявність законних підстав для задоволення вимог позивачки, яка не є стороною спірного правочину, та позбавлення права власності на земельну ділянку відповідача, який фактично є добросовісним набувачем.

При цьому суд захистив права особи, яка не довела ні порушення її прав, ні їх наявність.

Як зазначає заявниця, спір стосується суміжного з відповідачем використання земельних ділянок, позов подано у зв'язку із зверненням ОСОБА_3 до суду з позовом про усунення перешкод у встановленні меж земельної ділянки та зобов'язання здійснити демонтаж теплиці, тобто спірним у даній справі є питання розташування межі між земельними ділянками сторін, а способом захисту своїх прав позивачка обрала фактичне позбавлення відповідача прав на володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням викладеного, кожна особа має конституційне право на судовий засіб захисту, зокрема право на пред'явлення позову. Відсутність же права на позов у матеріально-правовому розумінні, зокрема в зв'язку з тим, що позивач права на предмет спору не має, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.

Отже, при відкритті провадження у справі та її вирішенні суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен був визначити зміст позовних вимог, предмет позову та його підставу з метою з'ясування наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної норми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Проте, суд першої інстанції зазначених вимог процесуального закону не дотримався.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною (п. в) ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зі змісту ст. 126 ЗК України вбачається, що право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За ст. 398 ЦК України право володіння чужим майном виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Проте зазначені вимоги закону щодо переходу відповідних прав користування земельною ділянкою разом з правами на будинок мають місце лише за умови наявності відповідних прав на земельну ділянку, яким передує відповідний порядок для оформлення цих прав, зокрема: прийняття рішення про виділення земельної ділянки у власність або користування, виготовлення технічної документації із землеустрою для встановлення, закріплення меж земельної ділянки та уточнення її площі, її затвердження, а також реєстрації цих прав або укладення відповідного договору з власником земельної ділянки.

З урахуванням відсутності доказів на підтвердження прав позивачки відносно земельної ділянки по вул. Менделєєва, 64 в смт. Свеса Ямпільського району Сумської області, невизначеності розташування її меж та площі, її позов є передчасним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

З огляду на цю норму закону вбачається, що вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і особою, яка не була учасником правочину, тобто заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Всупереч цим вимогам позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження набуття нею у встановленому законом порядку прав на спірну земельну ділянку, а відтак і не довела порушення оспорюваним договором таких прав.

З огляду на положення ч. 2 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України та враховуючи, що ОСОБА_5 не є стороною укладеного 31 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 договору купівлі - продажу земельної ділянки, а порушення своїх прав та законних інтересів вчиненням цього правочину в суді не довела, підстав для визнання цього договору недійсним не вбачається.

За таких обставин судом першої інстанції ухвалене рішення, яке ґрунтується на невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, колегія суддів вважає, що рішення суду на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені заявником апеляційної скарги та документально підтверджені судові витрати, а саме: 1818,96 грн. судового збору при зверненні до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити

Рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 21 листопада 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_5 1818 грн. 96 коп. на користь ОСОБА_3 у рахунок компенсації судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: