Постанова № 63941936, 13.12.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року , о 15:15 годині,

Справа № 808/9150/15

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом комунального підприємства «Бердянськводоконал» Бердянської міської ради

до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що на підставі хибних висновків акту перевірки №145/08-22-22-01-06/37622628 від 03.12.2015 (далі - Акт) про необхідність оподаткування вартості придбаної та оплаченої з державного бюджету понаднормової води (втрат води) відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000802201 від 21.12.2015 про визначення грошового зобов’язання з ПДВ у сумі 614985 гривень (основний платіж - 409990 гривень та штрафні санкції - 204995 гривень).

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність вкзаних висновків та зазначає, що норми Податкового кодексу України, порушення яких інкримінується, не розповсюджуються на випадки проведення операцій з отримання виробничої дотації з бюджету (покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами), у разі якщо такою дотацією покриваються фактичні витрати підприємства, у тому числі витрати з понаднормативного споживання.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов й просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених в запереченнях, що обґрунтовані висновками Акту. Просить відмовити у позові.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Бердянською ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка КП «Бердянськводоконал» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, військового збору за період з 01.08.2014 по 31.12.2014, єдиного соціального внеску за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, результати якої викладено в акті перевірки №145/08-22-22-01-06/37622628 від 03.12.2015 (т.1 а.с.7-44).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України (далі – ПК), що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 409990 гривень та зменшення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 15571 гривень.

На підставі Акту ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000802201 від 21.12.2015 про визначення грошового зобов’язання з ПДВ у сумі 614985 гривень (основний платіж - 409990 гривень та штрафні санкції - 204995 гривень) (т.1 а.с. 45).

Як вбачається з Акту, підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ став висновок контролюючого органу про те, що позивач повинен оподатковувати понаднормативні втрати води, які не передбачені нормативними розрахунками, а фактично є поставленими споживачам, що зазначено в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2013 у справі №808/8056/13-а, та будуть покриті грошовими коштами з бюджету.

Під час розгляду справи судом встановлено, що сторонами у справі не оскаржується наявність понаднормових витрат води в розмірі 1473960 куб.м на загальну вартість 4613494,8 гривень, віднесення до податкового кредиту лише частини ПДВ з вартості понаднормової питної води в сумі 425561 гривень, покриття вартості понаднормових витрат води за рахунок коштів бюджету та те, що отримані з державного бюджету субвенції є дотацією в розумінні пп.14.1.16 п. 14.1 ст. 14 ПК, водночас фактично спір між сторонами у справі виник щодо оподаткування, на підставі п. 198.5 ст. 198 ПК, вартості сплаченої понаднормової води, ПДВ з якої було віднесено до складу податкового кредиту в сумі 425561 гривень.

В контексті вищевикладеного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 (в редакції станом на 01.01.2013 – чинній в період, який охоплено перевіркою).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з п. 189.1 ст. 189 ПК, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пп. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 ПК, звільняються від оподаткування операції з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.

Згідно з пп. 14.1.16 п. 14.1 ст. 14 ПК, виробнича дотація з бюджету - фінансова допомога з боку держави, що надається суб'єкту господарювання на безповоротній основі з метою зміцнення його фінансово-економічного становища та/або для забезпечення виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення» № 5007-VI від 21.06.2012, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004, у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Постановами КМУ від 20.03.2013 №167 й №30 від 29.01.2014 затверджено Порядок та умови надання у 2012-2013 роках субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Під час розгляду справи судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що розрахунки обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються населенню КП «Бердянськводоканал», затверджено міським головою м. Бердянська та узгоджені протоколами засідання комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Запорізької області: №1 від 23.04.2013 (т. 1 а.с.167-170), №6 від 06.08.2013 (т.1 а.с.171-177), №9 від 30.10.2013 (т.1 а.с.178 – 182), № 18 від 21.03.2014 (т.1 а.с.183 – 187), №22 від 15.05.2014 (т.1 а.с.188 – 194), №23 від 20.05.2014 (т. 1 а.с.195 – 197), №28 від 31.07.2014 (т.1 а.с.198-205).

Судом встановлено, що на підставі затверджених розрахунків КП «Бердянськводоканал» отримано субвенцію з бюджету у розмірі 26573253 гривень (т.1 а.с.206-211). Дослідженням виписок по рахункам судом встановлено, що кошти за ними перераховувалися за кодом бюджетної класифікації «2610».

Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за № 456/20769, визначено код бюджетної класифікації 2610 як «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», який включає в себе:

1) субсидії підприємствам (установам та організаціям), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів;

2) дотації сільськогосподарським товаровиробникам;

3) субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії;

4) відшкодування відсотків за користування кредитами;

5) державна підтримка громадських організацій;

6) поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

Відповідно до абз. 5 п. 1.6 вказаної Інструкції, субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Відповідно до п. 48 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України №2456-VI від 08.07.2010, субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого (п. 32 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Таким чином, термін «субвенція» передбачає спосіб перерозподілу коштів з різних бюджетів на цілі, обумовлені їх наданням. Субвенції за економічною класифікацією видатків бюджету враховуються за відповідними кодами бюджетної класифікації.

Суд зазначає, що субвенція на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення населенню надавалася КП «Бердянськводоканал» на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 167 від 20.03.2013 та №30 від 29.01.2014 у вигляді субсидії за кодом економічної класифікації «2610».

Суд вважає за необхідне зауважити, що визначення «субсидія», що вживається в вищенаведеній Інструкції, за своїм змістом тотожне терміну «виробнича дотація з бюджету», вжитому в пп. 14.1.16 п. 14.1 ст. 14 ПК, оскільки цим обом визначенням притаманні наступні риси: надаються на безповоротній основі для фінансовової підтримки підприємства (зміцнення його фінансово-економічного становища).

Як вже зазначалося вище, абзацом 3 «б» пункту 198.5 ст. 198 ПК передбачено випадки, коли платник податку не зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод), а саме: випадки проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу).

Суд зазначає, що в даному випадку належить керуватися приписами п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 ПК, адже фактично в даному випадку відбулася компенсація різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету (субсидії) для операцій з постачання/відведення води (товарів/послуг).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не було порушено вимог п. 198.5 ст. 198 ПК, адже ця норма містить посилання на випадки коли платник податків звільняється від оподаткування вищенаведених операцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем, як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог КП «Бердянськводоконал».

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати: судовий збір у розмірі 9224,78 гривень (платіжне доручення №3438 від 25.12.2015 (т.1 а.с.3).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000802201 від 21.12.2015 про збільшення комунальному підприємству «Бердянськводоконал» Бердянської міської ради суми грошового зобов’язання за платежем – податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 409990 (чотириста дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто) гривень та 204995 (двісті чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто п’ять) гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Присудити на користь КП «Бердянськводоконал» Бердянської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області судові витрати у розмірі 9224 (дев’ять тисяч двісті двадцять чотири) гривні 78 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш