Рішення № 63920110, 20.12.2016, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/895/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.12.2016

Корецький районний суд Рівненської області

в особі:

головуючого судді Кулика Є.В.

при секретарі Федичканич В.Ю.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4,

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Корецьцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Корецька районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, вказуючи, що її з відповідачем батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за час шлюбу побудували житловий будинок №50 на вул.Грабовщина в с.Новий Корець Корецького району Рівненської області, в якому проживала до 1988 року, після чого виїхала в м.Рівне.

14 липня 1993 року померла мати - ОСОБА_7, 29 травня 2003 року помер і батько. Покійні батьки завжди говорили, що будинок буде належати тому, хто їх буде доглядати.

В липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про зобовязання її звільнити спірний будинок. В ході розгляду зазначеної справи, дізналась, що 30 січня 1996 року між її батьком ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір дарування, згідно якого батько подарував відповідачу спірний житловий будинок.

Вважає, що батько не мав право дарувати спірний будинок, оскільки він не оформляв на себе право на спадщину за законом після смерті матері за законом та не виготовив свідоцтво про право власності на житловий будинок.

А тому, просить суд, визнати за нею право власності на 1/3 частку у спадковому майні на житловий будинок №50 з надвірними будівлями, що на вул.Грабовщина в с.Новий Корець Корецького району Рівненської області, а також визнати договір дарування житлового будинку №50 на вул.Грабовщина в с.Новий Корець Корецького району Рівненської області, укладеного 30 січня 1996 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №1-143 - недійсним.

В судовому засіданні позивач пояснила, що підтримує позов та додатково показала, що дійсно про існування оспорюваного договору дізналась лише у 2015 році. За життя батько ніколи не казав ні їй, ні її братам та сестрам, що будинок подарував їхньому брату, своєму синові ОСОБА_3 На те, що платіжні документи на спірний будинок за користування електроенергією та газом досить тривалий час приходять на імя відповідача, не звертала уваги. Важає, що прийняла спадщину на частину житлового будинку, оскільки фактично вступила в управління майном. На підставі ст.48 ЦК України (1963 року) визнати спірний договір дарування житлового будинку недійсним.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд задоволити позовні вимоги, оскільки вони є обґрунтованими. Також зазначив, батько сторін ОСОБА_6 не мав права розпоряджатися спірним житловим будинком, оскільки він не був його власником.

Представники відповідача та відповідач в судовому засіданні позов не визнали. Відповідач додатково пояснив, що у 1996 році батько ОСОБА_6, будучи єдиним власником, подарував йому житловий будинок №50 на вул.Грабовщина в с.Новий Корець. При його укладені були дотримані всі вимоги законодавства, які були чинним на той час. А тому вважає, що після смерті батька спірний будинок не увійшов у спадкову масу. Зазначив, що за життя батько ОСОБА_6 казав, що хата залишиться йому, як наймолодшому із дітей. Про це позивачу було достовірно відомо, так само відомо було позивачу і про існування договору дарування. Всі ці роки відкрито володів дарованим йому будинком.Також підтримав подану до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій вказував, що строк позовної давності для позивача почав спливати з листопада 2008 року, коли ОСОБА_1 звернулась до Корецької районної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Тому просили відмовити в задоволенні позову повністю.

Третя особа завідувач Корецької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що договір дарування нею не посвідчувався. Справа після смерті ОСОБА_7 відкрита за заявою ОСОБА_1 у листопаді 2008 року. На ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво на грошовий вклад, іншого майна не було.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що батьки сторін по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 03.11.1947 року перебували в зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу збудували спірний житловий будинок №50 на вул.Грабовщина в с.Новий Корець Корецького району Рівненської області.

Відповідно до абз.1 п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексузастосовуються до тих прав та обовязків, що виникли або породжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що до регулювання спірних правовідносин сторін необхідно застосовувати положення Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

14 липня 1993 року ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ГЮ №499987, виданого 14 липня 1993 року Новокорецькою сільською радою Корецього району Рівненської області.

За життя ОСОБА_7 заповітів не складала, згідно із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 46080106 від 08 грудня 2016 року.

Згідно рішення Корецького районного суду Рівненської області від 05 квітня 2016 року та Ухвали апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2016 року, яким рішення першої інстанції залишено без змін, зазначено, що згідно довідки, наданої Новокорецькою сільською радою Корецького району Рівненської області за №1879 від 22 грудня 2015 року зазначено, що ОСОБА_7 на день смерті проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, разом нею проживали та були зареєстровані: чоловік - ОСОБА_6 та син - ОСОБА_3 А також згідно довідки Новокорецької сільської ради Корецького району Рівненської області за №2015 від 31 грудня 2015 року вказано, що ОСОБА_6 на день смерті проживав та був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним були зареєстровані: син - ОСОБА_3, невістка - ОСОБА_9, внука - ОСОБА_10 та внук - ОСОБА_11

В шестимісячний строк встановлений ч.2 ст.549 ЦК УРСР 1963 року з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини до Корецької районної державної нотаріальної контори ніхто не звертався.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_7 була заведена Корецькою районною державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_1 лише 24 жовтня 2008 року. Тобто, через п'ятнадцять років з дня відкриття спадщини. Того ж самого дня державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий вклад на імя ОСОБА_1, згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру Корецької районної державної нотаріальної контори за №46080019 від 08 грудня 2016 року.

Згідно із договору дарування житлового будинку від 30 січня 1996 року посвідченого 30 січня 1996 року державним нотаріусом Корецької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстрованого в реєстрі за №1-143, ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дар належний йому на праві особистої власності цілий житловий будинок №50 з надвірними будівлями, що в с.Новий Корець Корецького району Рівненської області.

В договорі також зазначено, що житловий будинок належить дарителю ОСОБА_6 на підставі запису в погосподарській книзі Новокорецької сільської ради народних депутатів за №763, що стверджується довідкою цієї сільської ради від 29 грудня 1995 року за №546.

Даний договір також зареєстровано у Новокорецькій сільській раді у погосподарській книзі, як того вимагала ч.2 ст.227 ЦК УРСР 1963 року.

При посвідчені зазначеного договору державним нотаріусом перевірено відсутність заборони (арешту) на будинок.

Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про власність» (чинного на час укладення оспорюваного договору дарування), власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Підставою виникнення права приватної власності є праця громадян. (ч.1 ст.12 цього ж Закону)

Враховуючи зазначене, суд вважає, доводи позивача та її представника про те, що ОСОБА_6 не був власником відчуженого ним за договором дарування від 30 січня 1996 року житлового будинку і не мав права обдаровувати ним свого сина ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки ОСОБА_6 набув право власності на зазначений житловий будинок на підставах, що не заборонені законом, і як власник розпорядився ним відчуживши дане майно шляхом договору дарування своєму синові, що відповідає змісту права власності.

Статтею 48 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

В статті 243 ЦК УРСР 1963 року вказано, що за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Згідно із ч.3 ст.244 ЦК УРСР 1963 року, до договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 цього Кодексу, за якою такий договір повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин, та підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при укладенні спірного договору дарування були дотриманні всі вимоги встановленні ЦК УРСР 1963 року.

Крім того як вказується в позовнй заяві ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори лише в 2008 році. Тобто відкриваючи спадкову справу по спадкуванню за законом, нотаріус зобов'язаний був встановити склад спадкового майна.

Згідно ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про розірвання договору дарування. Дана норма дублюється ст. 728 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності почвинається від дня коли особа дізналась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, з дня звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 є.П. дізналась про існування спірного майна. Тобто з листопада 2008 року почав спливати термін позовної давності щодо оскарження договору дарування, який був укладений 30 січня 1996 року.

Наслідками пропущення строку позовної давності є відмова у задоволенні позову, згідно ст.267 ЦК України.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, згідно із ч.4 ст.60 ЦПК України. Натомість позивачем та її представником не надано допустимих та переконливих доказів про те, що оспорюваний договір дарування не відповідає вимогам закону.

29 травня 2003 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть І-ГЮ №181123 видане повторно 29 жовтня 2015 року відділом ДРАЦСу Корецького районного управління юстиції Рівненської області.

Після його смерті відповідно до ст.ст.524-526 ЦК УРСР 1963 року відкрилась спадщина на все належне йому майно. Спадкодавець ОСОБА_6 за своє життя заповідальних розпоряджень не вчиняв, що також не оспорюється сторонами.

Відповідно до пояснень сторін у справі, на день відкриття спадщини відповідач ОСОБА_3 з дружиною та дітьми фактично не проживали із спадкодавцем ОСОБА_6, ОСОБА_1 з матір'ю на момент відкриття спадщини також не проживала, протягом шести місяців до державної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась. Дана обставина сторонами не оспорюється.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що на момент відкриття спадщини житловий будинок №50 з надвірними будівлями в с.Новий Корець Корецького району Рівненської області не належав спадкодавцю ОСОБА_6, суд приходить до висновку, що спірний будинок не ввійшов до складу спадщини, після смерті спадкодавця ОСОБА_6 Таким чином, відсутні правові підстави для визнання права власності за позивачем на 1/3 частину спірного нерухомого майна.

За таких обставин позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 79, 80, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Корецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту рішення.

Повне рішення суду виготовлене та підписане 22 грудня 2016 року.

Суддя Є.В. Кулик