Рішення № 63918093, 28.12.2016, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/809/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2016 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

при секретарі Коваль Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю третьої особи Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним до відповідача ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, свої вимоги мотивує тим, що 11.06.2013р. у виконкомі Острівської сільської ради Сокальського району між ними зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_7. Зазначає, що в червні 2014р. відповідача призвали на військову службу, яку він проходив у зоні АТО, а в червні 2015р. був демобілізований та з цього часу сторони не відновили спільного проживання та ведення спільного господарства, оскільки відповідач став проживати окремо. В жовтні 2015р. відповідач приїздив до будинку позивачки з метою забрати власні речі, які вона йому обіцяла повернути лише після повернення 3000 дол. США, як частину із коштів які їм подарували на їх весілля та які з 02.07.2013р. зберігалися на депозитному рахунку відповідача у ПАТ КБ «ПриватБанк». Вказує, що відповідач обіцяв дані кошти повернути, однак до цього часу їх не повернув. Взагалом їм подаровано кошти в сумі 5000 дол. США, що еквівалентно станом на 27.02.2016р. - 136200 грн., які підлягають поділу між сторонами, як їх спільне майно. В свою чергу, вважає, що суд має відступити від рівності часток подружжя у їх майні, так як спільна дочка сторін залишилася проживати із позивачкою, а також відповідач приховував спірне майно і використовував його не в інтересах їх сім»ї. Просить суд визнати кошти в сумі 5000 дол. США, що подаровані їм на весілля, що станом на 07.02.2016р. складають 136200грн. їх спільною сумісною власністю подружжя та виділити їй із цього майна 2/3 частини в розмірі 3333,33 дол. США, що відповідає 90799,90грн., стягнувши ці кошти у її користь.

У запереченні на позовну заяву відповідач зазначив, що на їх із позивачкою весілля їм подаровано кошти в сумі 5000 дол. США, після чого, в інтересах сім»ї дані кошти ними були покладені на депозитний рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк» на його ім»я. Дані кошти були зняті ним та позивачкою в інтересах їх сім»ї до червня 2014 року. З червня 2015р. коли він був демобілізований, вони із позивачкою так і не відновили спільне проживання. Не погоджується із твердженнями позивачки щодо зобов'язання повернути їй 3000 дол. США та приховування від неї коштів, оскільки кошти в сумі 5000 дол. США зняті в період перебування ними у зареєстрованому шлюбі та в період фактичного спільного проживання, а тому слід вважати, що розпорядження цими коштами відбулося за взаємною згодою подружжя та в інтересах сім»ї. Також не погоджується із вимогою позивачки щодо відступу судом від рівності часток подружжя у майні, зокрема з підстав проживання із позивачкою їх дочки. Зазначає, що дбає про дочку, перебуваючи у зоні АТО, дружина користувалася його зарплатою карткою та знімала із неї кошти на утримання сім»ї. Крім цього, згідно рішення районного суду від 15.09.2015р. із нього вирішено стягувати аліменти на утримання дочки. Просить відмовити у задоволенні позову.

У поясненні на заперечення позивач зазначила, що кошти із рахунку були зняті самим відповідачем так як такий було відкрито на його ім»я, питання щодо зняття коштів і їх використання із нею відповідач не погоджував. Повністю заперечує твердження відповідача щодо зняття коштів та їх використання відповідачем в інтересах сім»ї. Крім цього, сам відповідач не навів жодних доказів використання такої суми коштів на сім»ю, а саме на що вони конкретно були витрачені.

В заяві про зменшення позовних вимог позивачка просить суд визнати кошти в сумі 5000 дол. США, що подаровані їм на весілля, що станом на 07.02.2016р. складають 136200грн. їх спільною сумісною власністю подружжя та виділити їй із цього майна 1\2 частини в розмірі 2500дол. США, що відповідає станом на 27.02.2016р. 68100грн., стягнувши ці кошти у її користь.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, надала суду заяву в якій просить справу розглядати без її та представника участі, зменшені позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, надав суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги заперечує з підстав, що викладені ним у письмових запереченнях та заперечень наведених ним в ході розгляду справи. Справу просить розглядати без його та його представників участі.

Представник третьої особи ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не прибув та не повідомив суд про причину неявки.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні показали, що їм відомо те, що кошти в сумі 5000 дол. США були подаровані сторонам на їх весілля і, що вказані кошти після весілля вони поклали у відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім»я відповідача. На прохання позивачки зняти кошти із рахунку відповідач неодноразово ухилявся. В подальшому стало відомо, що відповідач розпорядився коштами на власний розсуд.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.06.2013р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований у Виконавчому комітеті Острівської сільської ради Сокальського району, актовий запис №4.

В шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_7.

В судовому засіданні встановлено та сторонами підтверджено той факт, що їм на весілля подаровано кошти в сумі 5000 дол. США, які покладені на депозитний рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім»я відповідача.

Із наданих ПАТ КБ «ПриватБанк» виписок про рух коштів по рахунках на ім»я ОСОБА_2 за період з 11.06.2013р. по 19.05.2016р., зокрема встановлено, що 02.07.2013р. на ім.»я відповідача відкрито депозитний рахунок НОМЕР_1 на суму 5000 дол. США, який станом на 19.05.2016р. закритий.

Згідно інформації про рух коштів по даному рахунку встановлено, що 22.07.2013р. з рахунку знято кошти в сумі 4002,60 дол. США та 1000 дол. США, депозитний договір розірвано достроково.

В подальшому відповідачем ОСОБА_2 відкривались інші депозитні рахунки в валюті - долар США, однак вже на менші суми.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - Постанова Пленуму Верховного Суду України) вклади, незалежно від їх виду та від того, на чиє ім'я з подружжя вони внесені, відповідно до ст. 61 СК, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК)

Також визначено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України, у випадках поділу грошових сум (вкладів), внесених у банківські (фінансові) установи за договорами банківського вкладу (депозиту) за рахунок заробітної плати, пенсії, стипендії, інших доходів подружжя, права зазначених установ не зачіпаються. Ці вклади, незалежно від їх виду та від того, на чиє ім'я з подружжя вони внесені, відповідно до ст. 61 СК є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Ст. 70 СК України встановлює, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою.

Під час судового розгляду було встановлено, що спірні грошові кошти в сумі 5000 дол. США вносились, отримувались відсотки та повертались кошти при закритті рахунку в період шлюбу сторін.

В свою чергу, згідно роз'яснень наведених у п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України, у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Частинами 1 та 2 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні відповідач не довів належним чином свої посилання на те, що кошти в сумі 5000 дол. США були ним витраченні на потреби сім'ї, не надав розрахунків коштів, витрачених на придбання майна чи послуг, а також дат, коли таке придбано в інтересах сім'ї, на противагу в ході розгляду справи не назвав жодної покупки здійсненої за спірні кошти.

Відтак, судом встановлено, що відповідач знімаючи кошти із депозитного рахунку витратив їх не в інтересах сім'ї чи на її потреби, відповідно спірні кошти слід враховувати при поділі майна.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку про задоволення зменшених позовних вимог.

Також згідно ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений нею судовий збір із врахуванням зменшених позовних вимог та витрати на правову допомогу які згідно квитанції №7927929 від 23.02.2016р. та акту виконаних робіт від 30.11.2016р. становлять 5000грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Визнати кошти в сумі 5000 (п'ять тисяч) доларів США, що були подаровані сторонам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їхньою спільною сумісною власністю.

Провести поділ майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 2500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 681 (шістсот вісімдесят одну) грн. судового збору та 5000 (п'ять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Т. В. Струс