Рішення № 63906921, 15.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2016р. Справа№ 914/3587/15

Господарський суд Львівської області у складі

Колегії суддів: Фартушок Т.Б. головуючий, судді Блавацька-Калінська О.М., Манюк П.Т.

при секретарі Кияк І.В.

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Кредобанк, м.Львів

про стягнення заборгованості за оренду нежитлового приміщення та зобовязання виконати ремонтні роботи

ціна позову: 1322375,43грн.

Представники:

Позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1;

Відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність від 16.11.2015р. №8215); ОСОБА_3 представник (довіреність від 16.11.2016р. №8936)

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Кредобанк про стягнення 280821 грн. орендної плати згідно Договору та пені, а також про зобовязання виконати ремонтні роботи.

Впродовж розгляду справи Позивачем неодноразово подавались заяви про збільшення розміру позовних вимог, які приймались судом. ОСОБА_4 06.12.2016р. за вх.№5792/16 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої Позивач просить стягнути з Відповідача 1322375,43грн. заборгованості, в тому числі 1049520,84грн. боргу з орендної плати згідно Договору та 272854,59грн. пені. Заява прийнята судом.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.10.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 29.10.2015р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду по даній справі від 29.10.2015р., 15.12.2015р. В судовому засіданні 18.11.2015р. оголошувалась перерва. Строк розгляду справи продовжено на 15 днів з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 15.12.2015р.

Провадження у справі зупинялось у звязку з призначенням комплексної судової експертизи згідно ухвал суду по даній справі від 18.12.2015р., 22.03.2016р., 25.05.2016р. Провадження у справі поновлено згідно ухвал суду по даній справі від 17.03.2016р., 20.05.2016р. та від 01.09.2016р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 07.09.2016р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

На підставі розпорядження в.о.керівника апарату Господарського суду Львівської області від 08.09.2016р. №737 призначено автоматичний розподіл членів колегії суддів у справі № 914/3587/15. Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 08.09.2016р. утворено наступний склад колегії: ОСОБА_5 - головуючий судя, судді Блавацька-Калінська О. М. та Коссак С.М.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 19.09.2016р. колегією суддів прийнято справу до провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 05.10.2016р. В судовому засіданні 05.10.2016р. оголошувалась перерва. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 02.11.2016р.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області по даній справі від 09.11.2016р. №887 у звязку з перебуванням на навчанні судді Коссака С.М., який бере участь у колегіальному розгляді справи №914/3587/15 колегією у складі трьох суддів (головуючий суддя Фартушок Т.Б.), призначено повторний автоматичний розподіл члена колегії суддів у справі №914/3587/15. Протоколом автоматичної заміни складу колегії суддів від 09.11.2016р. суддю Коссака С.М. замінено на суддю Манюка П.Т.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 10.11.2016р. прийнято справу до провадження в складі колегії суддів та розгляд справи відкладено на 07.12.2016р. В судовому засіданні 07.12.2016р. оголошувались перерви.

Впродовж розгляду справи Позивачу та представникам Відповідача по явці оголошено права і обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам у справі (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та письмові повідомлення про оголошення ухвал) зазначено, що права та обовязки учасників визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід суддів чи судді не надходило.

Позивач в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю, надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представники Відповідача в судове засідання зявились проти позову заперечили, надали усні пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розгляд справи здійснюється з врахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог від 06.12.2016р. вх.№5792/16.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 1322375,43грн. заборгованості, в тому числі 1049520,84грн. боргу з орендної плати згідно Договору та 272854,59грн. пені.

У позовній заяві, з врахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог від 06.12.2016р. вх.№5792/16, Позивач просить стягнути з Відповідача борг зі сплати орендної плати за період з жовтня 2014р. по листопад 2016р. в розмірі 1049520,84грн. та пеню, розраховану за період з жовтня 2014 року по листопад 2016р., в розмірі 272854,59грн.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що 18.09.2014 між ним (орендодавець) та Відповідачем (орендар) укладено ОСОБА_6 оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого сторони погодили умови, на яких орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення (в літ. А) №72 загальною площею 100,8 квадратних метрів, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 16-б. Зі сторони Позивача ОСОБА_6 виконано. Проте, починаючи з 01.10.2014р. Відповідач своїх зобовязань згідно Договору, в тому числі щодо сплати орендної плати та передання приміщення за актом приймання-передачі не виконав.

Позивач також зазначає у позовній заяві та поясненнях по суті спору, що борг з виплати орендної плати у Відповідача виник саме на підставі Договору, який, згідно доводів Позивача, є нерозірваним станом на час вирішення спору, оскільки орендоване майно йому не повернуто.

Крім того Позивач зазначає, що 15.05.2015р. внаслідок проведеної телефонної розмови з Орендарем Позивачу стало відомо, що Орендар перерахував на його рахунок 128064,37грн., які були перераховані Орендарем 06.02. та 06.03.2015 р. не на цей рахунок, який було зазначено в Договорі оренди.

Щодо доводів Відповідача про те, що заборгованість Відповідача була зарахована в рахунок заборгованості Позивача в рамках укладених договорів №01/11 від 23.11.2009р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача» та б/н від 01.01.2010р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача» Позивач зазначив, що такі договори він побачив вперше в судовому засіданні, у договорах відсутній його підпис як сторони договору, його адрес у договорах вказана невірно, розрахунковий рахунок також вказано невірно, статусу платника податку на прибуток на загальних підставах він не мав, субспоживачем ні електричної енергії, ні води він не був. Крім того Позивач повідомив, що одночасно з підписання договору оренди нежитлового приміщення від 15.09.2006р. було підписано акт приймання-передачі вузла обліку електричної енергії, і з цього часу Позивач не мав права використовувати електричну енергію. Від цього вузла обліку електричної енергії живилось сусіднє приміщення №71, яке станом на 2006р. належало Позивачу та здавалось ним в оренду, і власне орендар був субспоживачем електричної енергії.

Крім цього Позивач зазначає, що про квитанції про сплату за використану електроенергію, представлені Відповідачем, де зроблена помітка «плата за ОСОБА_1Т.» він дізнався вперше з судових засідань.

Позивач також зазначив, що з 08.06.2012р. приміщення №71, розташоване за адресою: м.Київ, вул.Княжий Затон, 16-Б, перестало бути його власністю, про що Позивач повідомляв Відповідача листом від 17.04.2014р. у відповідь на лист Відповідача від 31.03.2014р.

Новий договір оренди підписано 18.09.2014р. і у ньому відсутні будь-які положення щодо ніби-то заборгованості Позивача.

Також, у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 08.12.2015р. вх.№6042/15 Позивач зазначає, що Відповідачем представлено акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2015 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2015р. З огляду на наведене Позивач робить висновок, що Відповідач не міг звільнити приміщення згідно акту приймання-передачі від 31.03.2015р., оскільки ще в квітні 2015р. ним проводились ремонтні роботи в Орендованому приміщенні.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що укладений між Сторонами ОСОБА_6 оренди розірвано з 06.04.2015р., що встановлено рішенням Господарського суду м.Києва від 15.06.2015р. у справі №910/10153/15; з 30.01.2015р. Відповідач фактично не здійснює діяльність в орендованому приміщенні; згідно ст..6 Договору оренди прямого обовязку повернення приміщення за актом приймання-передачі в разі дострокового розірвання договору у Орендаря не передбачено; Відповідачем 31.03.2015р. складено акт приймання-передачі приміщення, але за відсутності Позивача на території орендованого приміщення та відмови щодо підписання акту, акт був засвідчений підписами уповноважених представників Позивача та ОСББ.

Відповідач також зазначив, що зобовязання Відповідача по сплаті орендної плати були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що було направлено Позивачу заяву від 01.04.2015р. №04-33-04/15; так, згідно доводів Відповідача, заборгованість, яка виникла у Відповідача на підставі укладеного Договору оренди в сумі 141719,72грн., була зарахована в рахунок заборгованості Позивача в рамках укладених договорів №01/11 від 23.11.2009р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача» та б/н від 01.01.2010р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача».

Відповідач також пояснив, що Позивачеві було відомо про існування наведених в абзаці вище договорів, оскільки Позивач здійснював відшкодування на підставі прихідних платіжних документів; наведене також підтверджується підписаними Сторонами актами про відшкодування витрат, виставленими рахунками. При цьому Відповідач наголошує, що для зарахування зустрічних однорідних вимог достатньо заяви сторони.

Відповідач також зазначає, що має місце прострочення кредитора у зобовязанні, оскільки Позивач відмовився приймати ОСОБА_7 оренди.

Суд зазначає, що рішенням Господарського суду м.Києва від 15.06.2015р. у справі №910/10153/15, яке не оскаржувалось та набрало законної сили, за позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди вирішено в позові відмовити повністю.

Згідно ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, зокрема, вищезгаданим рішенням Господарського суду м.Києва від 15.06.2015р. у справі №910/10153/15 встановлено, що 18.09.2014 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» (орендар) було укладено ОСОБА_6 оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого сторони погодили умови, на яких орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення (в літ. А) №72 загальною площею 100,8 квадратних метра, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 16-б.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 3 Договору оренди від 18.09.2014р. (далі ОСОБА_6 оренди), орендна плата є платою, яку Орендар сплачує Орендодавцю за користування Приміщенням; будь-які інші рахунки за комунальні послуги, компенсація вартості електропостачання, гарячого та холодного водопостачання, опалення, вивіз сміття тощо не враховуються в орендну плату; до складу орендної плати включається плата за користування земельною ділянкою (п.3.1 Договору оренди); за користування ОСОБА_7 оренди Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю орендну плату, що дорівнює гривневому еквіваленту 1714 євро, розрахований за офіційним курсом НБУ на день оплати (п.3.2 Договору оренди); орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця до 10 числа поточного місяця (п.3.3); страхова сума, що була виплачена згідно договору оренди нежитлового приміщення від 15.09.2011р., за останній місяць оренди, в сумі 20390,65грн., зараховується за останній місяць оренди; у випадку дострокового розірвання Договору оренди за ініціативою Орендаря страхова сума зараховується за останній місяць оренди (п.3.4); орендна плата починає нараховуватись з дати підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення (п.3.5 Договору оренди).

Згідно п.7.2 Договору оренди, у випадку прострочення терміну внесення орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за весь час прострочення.

Як встановлено рішенням Господарського суду м.Києва від 15.06.2015р. у справі №910/10153/15, за умовами п. 2.2. договору строк оренди становить 1 рік. Обчислення строку оренди починається з дня передачі об'єкта оренди орендареві за актом приймання-передачі.

Суд зазначає, що відповідно до п.10.1 Договору оренди, пункт (згідно пояснень обох Сторін у п.10.1 Договору замість першого слова пункт: «Пункт» малось на увазі: «Договір») набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до закінчення строку оренди (п.2.2), а в частині зобовязань Орендаря щодо сплати орендної плати та інших платежів до виконання зобовязань.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 15.06.2015р. у справі №910/10153/15також встановлено:

«Пунктом 10.3. договору сторони погодили, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України та у порядку встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Орендар має право на дострокове розірвання даного договору з письмовим попередженням орендодавця за 90 календарних днів і лише за умов недоцільності подальшої оренди об'єкта оренди (п. 10.8. договору).

Як вбачається з Акту приймання-передачі, 18.09.2014 ФОП ОСОБА_1 передав, а ПАТ «КРЕДОБАНК» прийняло нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 16-б.»;

«Пунктом 10.8. договору оренди сторони погодили, що орендар має право на дострокове розірвання даного договору з письмовим попередженням орендодавця за 90 календарних днів і лише за умов недоцільності подальшої оренди об'єкта оренди.»;

«…Рішенням ОСОБА_8 Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» №3/2015 постановлено надати згоду на передислокацію Відділення вул. Княжий Затон 16-б ПАТ «КРЕДОБАНК» у м. Київ у приміщення візового центру за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 2.

В зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача листом №15-13981/14 від 29.12.2014, в якому повідомив про дострокове розірвання договору та підписання акту приймання-передачі 31.03.2015 у зв'язку з недоцільністю подальшої оренди.

Вказаний лист отриманий відповідачем 06.01.2015, про що свідчить відмітка на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Таким чином, суд зазначає, що позивач скористався своїм правом на відмову від договору оренди, який, в силу положень ст..651 ЦК України, є розірваним з 06 квітня 2015 року.»;

«…Договір оренди нежитлового приміщення від 18.09.2014 вже є розірваним з 06.04.2015…».

Відповідно до акту від 31.03.2015р. перевірки стану приміщення, що передається Орендодавцю 31.03.2015р. за договором оренди нежитлового приміщення від 18.09.2014р. за адресою: м.Київ, вул.Княжий Затон, 16б, складеного Позивачем та в графі: «Представник ОСББ» - ОСОБА_9, у звязку з достроковим розірванням Договору оренди, є у справному стані; цим актом комісія засвідчила також, що 31.03.2015р. Позивач не зявився для підписання акту приймання-передачі приміщення за адресою м.Київ, вул.Княжий Затон, 16б. В акті наявні відбитки підписів Відповідача та у графі: «Представник ОСББ» відбиток підпису з записом : «А С ОСОБА_9»; акт скріплено відбитком печатки Відповідача. Проте, вказаний акт не підписано Позивачем.

Згідно довідки Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Княжий Затон» від 17.12.2015р. б/н, підписаної головою правління ОСББ «Княжий Затон» ОСОБА_9, ОСОБА_9 дійсно є головою ОСББ «Княжий Затон», будинок №16-б по вул.Княжий Затон дійсно знаходиться на балансі вищевказаного ОСББ.

Крім того, Відповідачем представлено суду акт приймання-передачі від 31.03.2015р., підписаний та скріплений відбитком печатки Відповідача, про те, що даний акт складено в тому, що відповідно до Договору оренди нежитлове приміщення площею 100,8кв.м, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Княжий Затон, 16б; усе майно в справному стані, Орендодавцем недоліків у них не виявлено; претензій щодо технічного стану приміщення Орендодавець не має; комплект ключів Орендодавцем від Орендаря отримано. Проте, вказаний акт не підписано Позивачем та станом на час вирішення спору ключі ним не отримано. При цьому суд також зазначає. що у вказаному акті від 31.03.2015р. прямо не зазначено, що Орендоване майно передано Позивачу.

Листом від 31.03.2015р. №128-9832/15 Відповідач повідомив Позивача, що 29.12.2004р. банком надіслано листа Позивачу про розірвання Договору оренди та необхідність явки Позивача на підписання акту приймання-передачі 31.03.2015р. за адресою м.Київ, вул.Княжий Затон, 16б; у звязку з тим, що Позивач не зявився для підписання акту приймання-передачі 31.03.2015р., банком було складено акт стану нежитлового приміщення за адресою м.Київ, вул.Княжий Затон, 16б, додаток якого додається до листа; окрім цього, у згаданому листі зазначено, що для підписання надсилаються два примірники акту приймання-передачі приміщення; ключі від приміщення Позивач може отримати за адресою: м.Київ, вул..Горького, 91/14.

На підтвердження надіслання Позивачу зазначеного в абзаці вище листа та доданих до нього документів Відповідачем представлено опис вкладення з відбитком поштового штемпеля та фіскальний поштовий чек від 01.04.2015р. №2708.

02.04.2015р. листом №04-33-04/15 Відповідач звернувся до Позивача з визнанням, що у Відповідача станом на 01.04.2015р. існує непогашене грошове зобовязання в сумі 141719,72грн., яке виникло на підставі Договору оренди. В той же час, згідно зазначеної у згаданому листі Позиції Відповідача, Позивач має перед Відповідачем непогашене грошове зобовязання у сумі 154831,28грн., яке виникло у Позивача в рамках укладених договорів №01/11 від 23.11.2009р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача» та б/н від 01.01.2010р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача». З врахуванням наведеного Відповідачем у згаданому листі зроблено заяву, що у нього відсутня заборгованість перед Позивачем, зобовязання припинено внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог та у Позивача існує заборгованість перед Відповідачем в розмірі 13111,56грн.

24.04.2015р. Позивач звернувся до Відповідача з листом наступного змісту: ПАТ «Кредобанк» з 2006р. орендує в мене приміщення за адресою м.Київ, вул..Княжий затон, 16-б; з жовтня 2004р. банк не сплачує орендну плату, посилаючись на наявну, нібито мною, заборгованість за спожиту електроенергію та воду в приміщенні №71; доводжу до вашого відома, що з 2012р. приміщення №71 не є моєю власністю, про що неодноразово була інформована ОСОБА_10; тому до споживання електроенергії та води, зокрема до сплати за них, я не маю жодного відношення; виходячи з вищенаведеного прошу ОСОБА_11 повністю розрахуватись зі мною, привести приміщення в належний стан та передати мені по акту. Вказаний лист отримано Відповідачем 28.04.2015р. та зареєстровано за вх.№10748 1.

У відповідь на зазначений лист Відповідач листом від 06.05.2015р. №04-4475/15 повідомив Позивача, що листом №04-33-04/15 від 01.04.2015р. Банком було надіслано Позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог; з врахуванням вищенаведеного, після погашення заборгованості в сумі 13111,56грн. та підписання Акту прийому передачі нежитлового приміщення (літ.А) №72 загальною площею 100,8кв.м, що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Княжий Затон, буд.№16-Б, готовий відмовитись від позову (про розірвання договору) та будь-яких інших майнових претензій до Позивача. Зазначений лист отримано Позивачем, підтвердженням чого є надання ним примірника листа (том I а.с.136).

13.05.2015р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією про оплату заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, в якій просить погасити заборгованість з орендної плати згідно Договору оренди.

03.07.2015р. Позивач звернувся до Відповідача з повторною претензією, в якій просив Відповідача виконати ремонт орендованого банком приміщення, а саме: відремонтувати ганок згідно договору; відновити вікно, яке банком було пристосовано під банкомат; відновити плитку на фасаді, яка була відбита при встановленні; а також просив передати приміщення і ключі від нього за актом приймання-передачі; в претензії також зазначається, що остаточна сума боргу буде уточнена на дату підписання акту приймання-передачі. Крім того, в претензії Позивач визнавав, що йому перераховано аванс в сумі 128064,37грн.

Згідно доводів Відповідача, листом від 04.08.2015р. №047596/15 Відповідачем надано Відповідь на претензію Позивача, в якій, зокрема, зазначено про отримання Позивачем повідомлення про розірвання договору від 29.12.2014р. та про те, що рішенням Господарського суду м.Києва від 15.06.2015р. у справі №910/10153/15 встановлено факт розірвання Договору оренди з 06.04.2015р. З врахуванням наведеного у згаданому листі Відповідач зробив висновок, що жодних правових підстав до задоволення претензії від 03.07.2015р. немає. Позивач зазначив у письмових поясненнях, доданих до клопотання від 17.11.2015р. вх.№49758/15 (том.I а.с.122), що лист Відповідача від 04.08.2015р. він побачив вперше під час судового засідання. При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи справи відсутні, Відповідачем не надані докази скерування чи вручення Позивачу листа від 04.08.2015р. №047596/15.

З приводу доводів Позивача, зазначених у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 08.12.2015р. вх.№6042/15 про те, що Відповідачем представлено акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2015 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2015р., з чого Позивач робить висновок, що Відповідач не міг звільнити приміщення згідно акту приймання-передачі від 31.03.2015р., оскільки ще в квітні 2015р. ним проводились ремонтні роботи в Орендованому приміщенні, Відповідачем подано довідку ОСОБА_12 «Синергія Буд» (підрядної організації щодо виконання ремонтних робіт) від 25.11.2016р. №251116, в період з 20.03.2015р. по 31.03.2015р. на замовлення Відповідача ОСОБА_12 «Синергія Буд» були проведені ремонті роботи в нежитловому приміщенні (літ.А) №72 загальною площею 100,8кв.м, що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Княжий Затон, 16-б, в результаті чого приміщення було приведено до стану, не гіршого ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу. За результатами проведених в березні 2015р. ремонтних робіт ОСОБА_12 «Синергія Буд» було передано Відповідачу датовані квітнем 2015р. підтверджуючі документи (довідку про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт, відомість ресурсів тощо). Загальна вартість робіт склала 31797,94грн., яка повністю оплачена Відповідачем. Довідка видана з метою підтвердження того, що в квітні 2015р. жодні ремонтні роботи в нежитловому приміщенні (літ.А) №72 загальною площею 100,8кв.м, що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Княжий Затон, 16-б ОСОБА_12 «Синергія Буд» не проводились.

Незважаючи на наведене, станом на час вирішення спору ОСОБА_7 оренди у фактичне користування Позивачу не передано.

При цьому суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» (із змінами та доповненнями), що орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з ч.1 ст.545, ч.2 ст.795 ЦК України.

Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази звернення Відповідача до суду з вимогою до Позивача про прийняття Позивачем ОСОБА_7 оренди та документального оформлення такого прийняття; зустрічний позов у даній справі також не заявлявся.

Як зазначалось вище, Позивач просить стягнути з Відповідача орендну плату згідно Договору оренди.

При цьому, у поясненнях Позивач наголошує, що до стягнення підлягає саме орендна плата згідно Договору оренди, а не інші платежі.

Наведене Позивач мотивує тим, що, на його думку, ОСОБА_6 оренди діє по теперішній час і не є розірваним, оскільки приміщення йому не передано. При цьому Позивач покликається на вищенаведений пункт 10.1 Договору оренди, згідно якого договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до закінчення строку оренди (п.2.2), а в частині зобовязань Орендаря щодо сплати орендної плати та інших платежів до виконання зобовязань.

З приводу наведених доводів Позивача суд зазначає, що такі спростовуються вищенаведеними обставинами, встановленими рішенням Господарського суду м.Києва від 15.06.2015р. у справі №910/10153/15, в тому числі щодо дати, з якої ОСОБА_6 оренди вважається розірваним.

Як зазначено вище, у позовній заяві, з врахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог від 06.12.2016р. вх.№5792/16, Позивач просить стягнути з Відповідача борг зі сплати орендної плати за період з жовтня 2014р. по листопад 2016р.

З приводу вищенаведеного суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» (із змінами та доповненнями), що з урахуванням положень статтей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Укладений ж між Сторонами ОСОБА_6 оренди не містить положень щодо того, що нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві.

Відтак, якщо умовами Договору оренди не передбачено обовязку сплати орендної плати за весь час фактичного користування майном до його повернення, то орендна плата згідно Договору оренди може нараховуватись виключно в межах строку дії Договору оренди, тобто по 05.04.2016р.

Аналогічна правова позиція, в тому числі Вищого господарського суду України, викладена у постанові Верховного Суду України від 16.03.2016р. по справі №3-64гс16.

При цьому суд бере до уваги, що датою, починаючи з якої Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість з орендної плати, є 01.10.2014р. Наведене Позивач обґрунтовує відсутністю боргу за період з моменту укладення Договору оренди та підписання акту приймання-передачі по 30.09.2014р.

Позивач визнає, що 09.09.2014р. Відповідачем було здійснено оплату за оренду Орендованого приміщення згідно договору від 15.09.2011р. в сумі 28684,45грн., в підтвердження чого надає банківську виписку за 09.09.2014р.; наведене підтверджується також меморіальним ордером №15885 від 09.09.2014р. Як зазначалось вище, у п.3.4 Договору оренди зазначено, що страхова сума, що була виплачена згідно договору оренди нежитлового приміщення від 15.09.2011р., за останній місяць оренди, в сумі 20390,65грн., зараховується за останній місяць оренди; у випадку дострокового розірвання Договору оренди за ініціативою Орендаря страхова сума зараховується за останній місяць оренди.

Відповідно до меморіального ордеру №4635415 від 06.02.2015р. Відповідачем оплачено Позивачу 84459,65грн. з призначенням платежу оренда приміщення за 10.2014-02-2015 згідно договору від 18.09.2014р.

Відповідно до меморіального ордеру №9151442 від 06.03.2015р. Відповідачем оплачено Позивачу 43440,88грн. з призначенням платежу оренда за березень 2015р. згідно договору від 18.09.2014р.

Щодо доводів Позивача про те, що кошти згідно меморіальних ордерів №4635415 від 06.02.2015р. та №9151442 від 06.03.2015р. йому були оплачені на інший рахунок суд зазначає, що факт відкриття та наявності у Позивача рахунку а №2600801012004 підтверджується договором банківського рахунку від 18.09.2006р. та заявою про відкриття поточного банківського рахунку.

Крім того, згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 12.08.2016р. №243/244/16-32, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз за матеріалами господарської справи №914/3587/15, експертом зроблено наступні висновки:

1.Підписи від імені ОСОБА_1 в наступних документах:

-Заяві про відкриття поточного рахунку від 18.09.2006р. б/н на 1 арк. (а.с.224 том 1); Договорі банківського рахунку від 18.01.2006р. на 2 арк. (а.с.225-226 том 1) виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

2.Підписи від імені ОСОБА_1 в наступних документах: Заяві про відкриття поточного рахунку від 18.09.2006р. б/н (а.с.224 том 1) та Договорі банківського рахунку від 18.09.2006р. (а.с.225-226 том 1) виконано ОСОБА_1.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що у позові заявлено позовні вимоги про стягнення саме орендної плати за Договором; беручи до уваги межі заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати (за період з жовтня 2014р. по листопад 2016р.); враховуючи здійснені Відповідачем часткові оплати боргу (84459,65грн. 06.02.2015р. та 43440,88грн. 06.03.2015р.); беручи до уваги положення п.3.4 Договору оренди в частині зарахування за останній місяць оренди у випадку дострокового розірвання договору страхової суми 20390,65грн.; враховуючи те, що як встановлено рішенням Господарського суду м.Києва від 15.06.2015р. у справі №910/10153/15, укладений між Сторонами ОСОБА_6 оренди є розірваним з 06.04.2015р.; беручи до уваги положення п.3.2 Договору оренди в частині розміру орендної плати та положення п.3.3 Договору оренди, відповідно до якого орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця до 10 числа поточного місяця; перевіривши правильність проведених розрахунків, в тому числі врахувавши, що 09.11.2014р. та 05.04.2015р. є вихідними днями, в які не здійснюється розрахунок в безготівковому порядку (тому слід застосовувати курси валют наступного робочого (операційного) дня), суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає орендна плата за період з 01.10.2014р. по 05.04.2015р., а відтак, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1049520,84грн. заборгованості зі сплати орендної плати за Договором оренди підлягають до задоволення в розмірі 75292,48грн.; в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

З приводу посилання Відповідача на те, що припинення користування Орендованим майном відбулось 30.01.2015р. на підставі повідомлення Національного банку України, а відтак, у відповідності до п.10.4 Договору оренди, відповідно до якого Орендар звільняється від обовязку щодо сплати орендної плати, якщо користування ОСОБА_7 оренди не з вини Орендаря було обмежене діями або актами державних органів суд зазначає, що наведене повідомлення НБУ не обмежувало право користування Відповідача ОСОБА_7 оренди, а лише було підтвердженням припинення діяльності відділення. Крім цього, з наведеного повідомлення НБУ не вбачається, за чиєю ініціативою відбулось закриття відділення за адресою ОСОБА_7 оренди, у повідомленні лише зазначається, що Управлінням НБУ у Львівській області внесено запис до електронної форми Державного реєстру банків щодо нової редакції Положення про Відділення вул.Жуковського, 2 ПАТ «Кредобанк» у м.Одеса у звязку із зміною його місцезнаходження. Відтак, електронне повідомлення НБУ не є ні дією, ні актом державного органу, який би обмежував користування Відповідача ОСОБА_7 оренди.

Щодо доводів Відповідача про те, що зобовязання Відповідача по сплаті орендної плати були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що було направлено Позивачу заяву від 01.04.2015р. №04-33-04/15; так, згідно доводів Відповідача, заборгованість, яка виникла у Відповідача на підставі укладеного Договору оренди в сумі 141719,72грн., була зарахована в рахунок заборгованості Позивача в рамках укладених договорів №01/11 від 23.11.2009р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача» та б/н від 01.01.2010р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.3 ст.203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В підтвердження існування у Позивача зустрічних зобовязань перед Відповідачем Позивачем представлено копії договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 04.01.2010р. б/н та договору про спільне використання технологічних мереж основного абонента від 23.11.2009р. №01/11, згідно яких, за твердженням Відповідача, Відповідач (Основний абонент) зобовязувався забезпечити постачання питної води та водовідведення на обєкти водопостачання та водовідведення, розташовані у м.Києві по вул.Княжий затон, 16, будівля під літерою «Б» (договір від 23.11.2009р. №01/11), а також Відповідач (Основний абонент) зобовязувався забезпечити постачання електричної енергії на обєкти постачання, розташовані у м.Києві (договір від 04.01.2010р. б/н), а Позивач (Субспоживач) зобовязувався своєчасно здійснювати оплату наданих послуг.

У призначеній судовій експертизі суд ставив на вирішення експертів, серед інших, наступне питання (ухвала суду по даній справі від 18.12.2015р.):

8) Чи належать підписи в Договорах про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 23.11.2009 року №01/11 та від 04.01.2010 року б/н особам, які названі підписантами вказаних Договорів?

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 12.08.2016р. №243/244/16-32, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз за матеріалами господарської справи №914/3587/15, експертом зроблено наступні висновки:

1.Підписи від імені ОСОБА_11, ОСОБА_1 в наступних документах:

-договорі про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 04.01.2010р. б/н на 5 арк. (а.с.48-52 том 1);

-договорі про спільне використання технологічних мереж основного абонента від 23.11.2009р. №01/11 на 3 арк. (а.с.53-55 том 1)

виконані не рукописним способом, а являють собою зображення, які нанесені електрофотографічним способом друку.

2.Питання «Чи належать підписи в Договорах про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 23.11.2009 року №01/11 та від 04.01.2010 року б/н особам, які названі підписантами вказаних Договорів?» не вирішувалось, оскільки згідно п.1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мінюсту України від 08.10.1998р. №53/5 та зареєстрованих в Мінюсті України 26.12.2012р. №1950/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

При цьому суд зазначає, що незважаючи на вимоги ухвал Господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі у звязку з розглядами клопотань експертів, оригінали договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 04.01.2010р. б/н та договору про спільне використання технологічних мереж основного абонента від 23.11.2009р. №01/11 Відповідачем не представлено.

Листом від 31.03.2014р. №15-3497/14 Відповідач звертався до Позивача з вимогою погасити заборгованість в сумі 127811,39грн. за період з березня 2012р. по 21.03.2014р. згідно договорів №01/11 від 23.11.2009р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача» та б/н від 04.01.2010р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача».

У відповідь на зазначений лист Позивач листом від 17.04.2014р. повідомив Відповідача, що з 08.06.2012р. приміщення №71 за адресою: м.Київ, вул.Княжий Затон, 16-б не є його власністю, а якщо власник приміщення №71 має заборгованість за спожиту електроенергію та воду, то відключіть йому все.

Додатком №2 до договору оренди нежитлового приміщення від 15.09.2006р. сторони підписали акт прийому-передачі вузла обліку електричної енергії від 24.11.2006р., згідно якого Позивач передає на час оренди приміщення свою кабельну лінію 0,4Кв від ТП 5553 до магазину довжиною 160 метрів погонних і вузол обліку електричної енергії, встановлений в щитовій магазину, за адресою: м.Київ, вул.Княжий Затон, 16Б, а Відповідач приймає зазначене майно на термін дії оренди приміщення.

Згідно витягу з Державного реєстру правочинів №11427425 від 08.06.2012р., за №5044349 зареєстровано ОСОБА_6 дарування приміщення №71 площею 134,9кв.м за адресою: м.Київ, вул..Княжий Затон, 16Б, де дарувальником виступає ОСОБА_1, а обдарованим ОСОБА_13

Факту підписання актів про відшкодування витрат на оплату комунальних послуг від 09.07.2012р., 06.04.2012р., як і договорів №01/11 від 23.11.2009р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача» та б/н від 04.01.2010р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача» Позивач не визнав, при цьому Відповідач не представив суду для огляду оригіналів таких документів. Доказів вручення Позивачу рахунків на оплату таких Відповідачем також не представлено.

Щодо доводів Відповідача про те, що Позивачеві було відомо про існування наведених вище договорів, оскільки Позивач здійснював відшкодування на підставі прихідних платіжних документів; наведене також підтверджується підписаними Сторонами актами про відшкодування витрат, виставленими рахунками, суд зазначає наступне.

Частина представлених Відповідачем (доданих до додаткових пояснень від 13.12.2016р. вх.№50187/16 копій платіжних документів є нечіткою, відтак неможливим є встановлення їх відповідності оригіналу, що унеможливлює прийняття їх судом як належних та допустимих доказів у справі. Інша частина заяв на переказ коштів готівкою також містить суперечливі дані: підписи від імені ОСОБА_1 у представлених копіях візуально різні між собою та відмінні від підпису ОСОБА_1, що визнав і представник Відповідача; заяви на переказ коштів готівкою не містять всіх заповнених банкетних даних: відсутні дані щодо коду платника та предявленого документу, виданого…, що є підтвердженням того, що при підписанні заяв на переказ коштів готівкою особа платника не встановлювалась на підставі предявленого документу та код платника не перевірявся.

Позивач категорично заперечив можливість підпису вказаних документів. Відповідач від проведення експертизи відмовився, наголосивши на відсутність підстав для покладення попередньої оплати за проведення експертизи на Відповідача.

Інших доказів, на які посилається Відповідач у поясненнях від 13.12.2016р. вх.№50187/16, які містили б підписи чи записи, виконані Позивачем (акти про відшкодування витрат, виставлені рахунки) Відповідачем не представлено.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що згідно зазначеної ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Відтак, для зарахування зустрічних однорідних вимог потрібно не лише заяву, але і сам факт існування зобовязання (зустрічного). Проте, Відповідачем не доведено наявність у Позивача зустрічного грошового зобовязання перед Відповідачем, оскільки не доведено факт укладання та виконання зазначених ним договорів №01/11 від 23.11.2009р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача» та б/н від 04.01.2010р. «Про спільне використання технологічних мереж основного споживача», зобовязання по яких, на думку Відповідача, слід зарахувати як зустрічні.

Щодо стягнення 272854,59грн. пені суд зазначає наступне.

У позовній заяві, з врахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог від 06.12.2016р. вх.№5792/16, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню, розраховану за період з жовтня 2014 року по листопад 2016р., в розмірі 272854,59грн.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами ч.2 ст.343 ГК України, встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу по орендній платі згідно Договору, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 272854,59грн. пені підлягають до задоволення в розмірі 29897,33грн., в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо зобовязання виконати ремонтні роботи, а саме роботи по відтворенню первісного стану ОСОБА_7, а саме: відновити вікно та облицювальну плитку, а також виконати ремонт ганку згідно Договору.

Підставою зазначених позовних вимог Позивач зазначає п.5.2.6 Договору (том I а.с.9) та те, що Відповідач пошкодив вікно, переобладнав його під банкомат; відбито кілька квадратних метрів облицювальної плитки при встановленні кондиціонерів; не відремонтовано ганок, про що зазначено у додатку до Договору.

Щодо позовних вимог по відтворенню первісного стану обєкта оренди, а також проведення ремонту ганку Відповідач зазначив, що згідно п.6.2 Договору оренди, на момент повернення Орендодавцю ОСОБА_7 оренди повинен бути у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та згідно з технічним паспортом ОСОБА_7. Згідно доводів Відповідача, ним повернуто ОСОБА_7 оренди в стані, що відповідає вимогам п.6.2 Договору оренди.

Крім того Відповідач зазначив, що попереднім договором оренди від 09.08.2006р. між сторонами було досягнуто домовленості (п.3), що Відповідач, як майбутній орендар приміщення, має право за власний рахунок здійснити ремонт, необхідний для цільового призначення. Відповідач здійснив ремонт згідно договору підряду від 21.09.2006р. та згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2006р. При прийнятті за актом від 17.09.2011р. приміщення у Позивача зауважень до стану приміщення не було. Також, згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2015р. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2015р. Відповідачем також здійснювався косметичний ремонт приміщення.

Суд зазначає, що згідно п.5.2.6 Договору оренди, у разі припинення або розірвання цього Договору Орендар зобовязаний повернути Орендодавцеві ОСОБА_7 оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної чи часткової) ОСОБА_7 оренди.

Відповідно до п.6.2 Договору оренди, на момент повернення Орендодавцю ОСОБА_7 оренди повинен бути у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та згідно з технічним паспортом ОСОБА_7.

Суд зазначає, що згідно п.2.3 Попереднього договору від 09.08.2006р., укладеного між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) (далі Попередній договір), обєктом оренди визначено теж приміщення - №72 загальною площею 100,8кв.м, що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Княжий Затон, 16-б.

Відповідно до п.3 Попереднього договору, з моменту укладення цього договору Орендар має право за свій рахунок здійснювати ремонт, необхідний для використання за цільовим призначенням обєкта оренди.

В подальшому, 15.09.2006р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення щодо того ж приміщення - №72 загальною площею 100,8кв.м, що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Княжий Затон, 16-б.

Приміщення передано Відповідачеві за актом приймання-передачі від 18.09.2006р.

Роботи по ремонту приміщення замовлялись Відповідачем згідно договору підряду від 21.09.2006р. та були прийняті Відповідачем відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2006р. Серед прийнятих згідно акта за листопад 2006р. робіт значиться, в тому числі, демонтаж віконних коробок в камяних стінах, зняття засклених віконних переплетінь, встановлення віконних блоків, блоки металопластикові під банкомат.

Відповідно до акту від 17.09.2011р. приймання-передачі нежитлового приміщення згідно договору оренди нежилого приміщення від 15.09.2006р., Орендар (Відповідач) передав, а Орендодавець (Позивач) прийняв нежитлове приміщення загальною площею 100,8кв.м згідно плану-схеми (надалі Приміщення), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Княжий Затон, 16б; Приміщення оглянуто Орендодавцем; пожежний, санітарний та технічний стан Приміщення задовільний; претензій до Орендаря щодо стану приміщення немає.

Згідно письмових пояснень Позивача (том I а.с.123), Позивач визнає, що ремонт ганку Відповідачем повинен був здійснюватись на підставі договору від 15.09.2006р. У додатковому договорі №1 від 18.09.2012р. та Договорі оренди Позивач звертав увагу банку, що той не виконав зобовязань щодо ремонту ганку. Крім того, Позивач зазначає, що обовязки щодо ремонту приміщень виникали у Відповідача за кожним з укладених між Сторонами Договорів (2006, 2011, 2012, 2014р.р.), і за кожним з них Банк своїх зобовязань не виконав.

Дійсно, у додатковому договорі від 18.09.2012р. Позивач зробив відмітку про умову виконання ремонтних робіт, в тому числі ганку.

З приводу наявних в матеріалах справи видрукуваних світлин, представлених Позивачем, суд зазначає, що із них неможливо встановити, що фотозйомка здійснювалась саме в орендованому приміщенні чи орендованого приміщення; по світлинах (фотографіях) неможливо встановити обсяг та характер ушкоджень; крім того, зі світлин (фотографій) не вбачається дата зйомки. Відтак, представлені Позивачем світлини (фотографії) не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами у справі.

Крім того, з приводу вищенаведеного суд зазначає наступне.

Так, у призначеній судовій експертизі суд ставив на вирішення експертів, серед інших, наступні питання (ухвала суду по даній справі від 18.12.2015р.):

1) В якому стані перебуває приміщення (в літ. А) №72 загальною площею 100,8 м.кв., що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Княжий Затон, 16-Б; чи потребує ремонту?;

2) Чи стан приміщення (в літ. А) №72 загальною площею 100,8м.кв., що розташоване за адресою: м.Київ, вул. Княжий Затон, 16-Б, є задовільним та таким, дозволяє використовувати його за цільовим призначенням?;

3) Чи на момент повернення приміщення (в літ. А) №72 загальною площею 100,8 м.кв., що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Княжий Затон, 16-Б (31.03.2015 року) воно було в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу?;

4) Чи є пошкодження в нежитловому приміщенні (в літ. А) №72 загальною площею 100,8м.кв., що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Княжий Затон, 16-Б, в тому числі ганку, вікон, фасаду?;

5) Які причини виникнення пошкоджень в нежитловому приміщенні (в літ. А) №72 загальною площею 100,8м.кв., що розташоване за адресою: м. Київ, вул.Княжий Затон, 16-Б, якщо такі є?

6) Хто допустив пошкодження у нежитловому приміщенні (в літ. А) №72 загальною площею 100,8 м.кв., що розташоване за адресою: м.Київ, вул. Княжий Затон, 16-Б, якщо такі є?

Пунктом 8 резолютивної частини ухвали суду від 18.12.2015р. зобовязано Позивача провести попередню оплату витрат на проведення комплексної судової експертизи.

Згідно повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17.03.2015р. №242/16-43, оскільки попередня оплата експертизи не виконана, ухвала від 18.12.2015р. залишається без виконання; матеріали справи залишаються в КНДІСЕ для проведення почеркознавчого дослідження. Крім того, повідомлення про залишення без виконання вимог ухвали суду в частині призначення будівельно-технічної експертизи з аналогічних підстав надано Київським НДІСЕ також 23.06.2016р. за №6269/16-43 (вхідний від 29.06.2016р. №27118/16).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що згідно наявних в матеріалах справи вищеописаних доказів та пояснень обох Сторін, зазначені Позивачем ремонтні роботи повинні були б бути виконані в межах дії попередньо укладених між Сторонами договорів (до 2014р.); беручи до уваги те, що згідно доводів самого Позивача, станом на час укладення Договору оренди та підписання акту приймання-передачі (18.09.2014р.) описані ним пошкодження вже існували; враховуючи те, що підставою позовних вимог в цій частині Позивач зазначає п.5.2.6 саме укладеного 18.09.2014р. Договору оренди суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки Позивачем не тільки не доведено, але і спростовано, що стан, в який він просить привести приміщення існував на момент укладення Договору оренди чи складання акту приймання-передачі приміщення (18.09.2014р.), а відтак в позові в цій частині слід відмовити.

Самостійною підставою для відмови в позові в цій частині є і недоведеність позовних вимог, в тому числі стану ОСОБА_7 оренди на момент укладення Договору оренди та передачі приміщення (18.09.2014р.) та стану ОСОБА_7 оренди, про який зазначає Позивач станом на час вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

15.12.2016р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 20.12.2016р.

Підтвердженням здійснених Позивачем витрат у звязку з розглядом справи є наявні в матеріалах документи на підтвердження проживання Позивача у м.Київ, а також проїзні документи: №000B3A99-7BFF-6137-0001 від 26.10.2015р. на суму 587,37грн.; №000B3A99-C2BF-6127-0001 від 26.10.2015р. на суму 297,57грн.; №000B3AAD-C2D0-E32D-0001 від 15.11.2015р. на суму 543,57грн.; №000B3AA9-F3CD-E311-0001 від 11.11.2015р. на суму 543,81грн.; №000B3B28-4352-355A-0001 від 17.03.2016р. на суму 585,92грн.; №000B3B28-EB52-370A-0001 від 17.03.2016р. на суму 421,26грн.; №000B3BEA-BEFD-1A03-0001 від 27.09.2016р. на суму 389,04грн.; №398105 від 05.10.2016р. на суму 444,74грн.; №000B3BF7-267A-2DFB-0001 від 10.10.2016р. на суму 395,91грн.; №000B3BF7-BEFA-2E61-0001 від 10.10.2016р. на суму 553,09грн.; №000B3C13-9C74-6D75-0001 від 07.11.2016р. на суму 531,56грн.; №000B3C13-6774-6E40-0001 від 07.11.2016р. на суму 461,17грн.; №000ВЗС22-E4D5-6C3B-0001 від 22.11.2016р. на суму 609,64грн.; №000ВЗС22-C5F5-6C43-0001 від 22.11.2016р. на суму 554,31грн.; всього на загальну суму 6918,96грн.

Згідно банківської квитанції від 05.07.2016р. №0.0.576537383.1 Позивачем сплачено 4634грн. за проведення судової почеркознавчої експертизи, що підтверджується також складеним експертом актом №243/244/16-32.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в тому числі відшкодувати (пропорційно) Позивачу за рахунок Відповідача понесені ним судові витрати у справі.

Також суд зазначає, що при поданні позову Позивачем згідно банківської квитанції №0.0.427790358.1 від 27.08.2015р. сплачено 5616,42грн. судового збору; також, згідно банківської квитанції №0.0.438032061.1 від 21.09.2015р. сплачено 1218грн. судового збору; всього, з урахуванням банківських квитанцій від 13.11.2015р. №0.0.460593164.1 на суму 3931,18грн.; від 27.11.2015р. №0.0.468430421.1 на суму 1056грн.; від 26.01.2016р. №0.0.495945902.1 на суму 2252,60грн.; від 18.03.2016р. №0.0.522269830.1 на суму 2623,50грн.; від 15.06.2016р. №0.0.568295308.1 на суму 4110грн.; від 19.09.2016р. №0.0.619931123.1 на суму 4071,08грн.; від 17.10.2016р. №0.0.634735832.1 на суму 1396,62грн.; від 08.11.2016р. №0.0.647357561.1 на суму 169грн.; від 25.11.2016р. №0.0.659551850.1 на суму 1391грн., Позивачем здійснено оплату судового збору в загальному розмірі 27835,40грн., в тому числі за майновими вимогами 26617,40грн. судового збору. При цьому суд зазначає, що питання повернення зайво сплачених сум судового збору в силу вимог ст.7 Закону України «Про судовий збір» можливе виключно на підставі заяви Сторони, яка відсутня. Проте, наведене не позбавляє Позивача права звернутись з такою заявою до суду в установленому законом порядку.

Керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м.Львів, вул.Сахарова, 78-а, ідентифікаційний код 09807862) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02095, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 75292,48грн. боргу по орендній платі згідно Договору, 29897,33грн. пені, 1577,85грн. судового збору, 924,24грн. судових витрат.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя-головуючий ОСОБА_5

Суддя Блавацька-Калінська О.М.

Суддя Манюк П.Т.