Ухвала суду № 63906197, 27.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/21869/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Горбатюка С.А.

Єрьоміна А.В.,

секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,

за участю:

третьої особи ОСОБА_2,

представника ТОВ «Кіносвіт» Цімко П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі за позовом Львівської міської ради до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, Державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бойко Наталії Володимирівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальності «Кіносвіт», про скасування реєстрації права власності,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2015 року Львівська міська рада (надалі - позивач, Рада) звернулась до суду із позовом до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції (надалі - Реєстраційна служба), Державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Бойка Н.В. (надалі - Реєстратор), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт» (надалі - ТОВ «Кіносвіт»), ОСОБА_2, в якому просила:

визнати неправомірними дії Реєстратора щодо внесення до Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва від 21 квітня 2015 року за № 623039746101;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20846761 від 22 квітня 2015 року;

зобов'язати Реєстраційну службу внести запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва від 21 квітня 2015 року за № 623039746101.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Реєстратора щодо внесення до Державного реєстру прав запису про державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва від 21 квітня 2015 року за № 623039746101. Скасовано рішення Реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20846761 від 22 квітня 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року рішення першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, третя особа - ОСОБА_2 звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року, залишивши в силі рішення першої інстанції.

Третьою особою ТОВ «Кіносвіт» надіслані заперечення на дану касаційну скаргу, в яких вона просила скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Враховуючи положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), колегія суддів здійснює перегляд судових рішень в межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, представників третіх осіб, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 квітня 2015 року представник ТОВ «Кіносвіт» звернувся до Реєстраційної служби із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), у якій просив провести державну реєстрацію права власності, форма власності приватна, на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований у АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, за ТОВ «Кіносвіт».

До заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) № 20799378 ТОВ «Кіносвіт» додало:

дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер ЛВ11411069984, виданий 3 листопада 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області;

договір оренди землі, серія та номер Г-252, виданий 30 березня 2006 року Львівською міською радою;

довідку про знесення, серія та номер юр 2/335, видану 16 квітня 2015 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»;

технічний паспорт, виданий 12 лютого 2015 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»;

позитивний комплексний висновок державної експертизи 2008, серія та номер 793, виданий 26 серпня 2010 року Філією ДП «Спеціалізована державна експертна організація-ЦСДБЕ» у Львівській області «Львівдержбудекспертиза».

22 квітня 2015 року Реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20846761, яким здійснено реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований у АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, за ТОВ «Кіносвіт».

Не погоджуючись із даним рішенням, Рада оскаржила його до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії Реєстратора є протиправними, а рішення № 20846761 від 22 квітня 2015 року підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, вказав, що при прийняті оскаржуваного рішення Реєстратор діяв на підставі та,в межах повноважень та у спосіб, що встановленні чинним законодавством, а тому підстави для скасування рішення відсутні.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведену правову норму, в даній справі судами здійснювалась перевірка саме дій Реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20846761 від 22 квітня 2015 року.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952-IV в редакції від 5 квітня 2015 року, що була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 1-2 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Отже, законом чітко регламентована процедура здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

У свою чергу, на момент виникнення спірних відносин процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначав Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (надалі - Порядок № 868 в редакції від 18 березня 2015 року, що була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення).

З матеріалів справи вбачається, що Реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав на об'єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 868 державна реєстрація прав на об'єкт незавершеного будівництва в установлених законом випадках проводиться відповідно до вимог та з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком.

Пунктом 8 Порядку № 868 встановлено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1- 1 цього Порядку, заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Згідно з пунктами 81-83 Порядку № 868 державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться у порядку, встановленому для державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

У разі проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва заінтересованою особою є особа, яка здійснює його будівництво.

Для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва заявник також подає:

документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку;

документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт;

технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва.

Пунктом 15 Порядку № 868 встановлено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 868 за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Згідно з пунктом 28 Порядку № 868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Кіносвіт» були подані усі, визначені чинним законодавством, документи для реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований у АДРЕСА_1.

Однак, дані документи містили розбіжності стосовно виду здійснюваних будівельних робіт, зокрема, реконструкції та незавершеного будівництва (здійснення нового будівництва).

До заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ТОВ «Кіносвіт» подано дозвіл на виконання будівельних робіт (серія та номер ЛВ11411069984, виданий 3 листопада 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області), що було видано на виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень першого поверху будинків АДРЕСА_1 та їх розширення під торгівельно-розважальний центр.

Також заявником додано технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва (виданий 12 лютого 2015 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО») та позитивний комплексний висновок державної експертизи 2008 №793, виданий 26 серпня 2010 року Філією ДП «Спеціалізована державна експертна організація-ЦСДБЕ» у Львівській області «Львівдержбудекспертиза» до проекту «Реконструкція нежитлових приміщень першого поверху будинків АДРЕСА_1 та їх пристосування під торгівельно-розважальний центр».

Відповідно до договору оренди землі від 30 березня 2006 року, що був укладений між Радою та ТОВ «Кіносвіт», земельна ділянка передається в оренду для обслуговування існуючих споруд, а орендар лише за письмовою згодою орендодавця має право зводити в установленому законом порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.

У свою чергу, дозвіл № ЛВ11411069984 від 3 листопада 2011 року видано третій особі на виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень.

Довідка ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» № юр 2/335 від 16 квітня 2015 року містить інформацію про знесення об'єкта нерухомості та здійснення будівельних робіт.

Отже, подані ТОВ «Кіносвіт» документи, внаслідок розбіжностей, не давали Реєстратору змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Окрім того, пунктом 1 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV регламентовано, що державний реєстратор повинен встановити наявність факту виконання умов правочину - договору оренди. Проте, матеріали справи не містять письмової згоди Ради на зведення будівель і споруд на орендованій земельній ділянці.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій Реєстратора стосовно прийняття рішення Реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20846761 від 22 квітня 2015 року.

Відтак, виходячи з вищенаведених вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції помилкового зазначив про відсутність розбіжності у документах, поданих заявником, та правомірності оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року - скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді